3. Історія дослідження та освоєння Азії
Історія географічних досліджень Азії веде свій відлік від праць першого античного географа Геродота, який жив в V ст. до н. е. Він склав першу карту, на який був відображений відомий на той час світ. Суходіл земної кулі уявлявся як один материк, оточений з усіх боків морем. Північна частина материка на цій карті мала назву “Європа”, південна – назву “Азія”. Їх розділяли вже відомі на той час Середземне, Чорне, Азовське і Каспійське моря. В південно-західній частині материка розміщувалась “Лівія” – так називали тоді Африку. Суходіл омивали Атлантичне і Ерітрейське моря.
Велике значення в дослідженні Азії мала подорож венеціанського купця Марко Поло в XIII ст. н. е. Він зібрав багато важливих відомостей про Передню, Південну і Східну Азію. Після повернення він написав книгу, яка в подальшому в значній мірі спонукала Колумба здійснити свою подорож.
В XIV ст. н.е. арабський мандрівник Ібн-Баттута відвідав Індію, острів Цейлон, Мальдівські острови, Китай, країни Середньої Азії і написав про свої подорожі книгу “Подарунок допитливим”. Під час своїх мандрівок він перебував у світі візантійської принцеси, був суддею в Делі і на Мальдівських островах, вуличним фокусником. На шляху до Китаю попав у полон до піратів.
У XV ст. н. е. цікаву подорож до Індії зробив тверський купець Афанасій Нікітін. Він прожив три роки в Індії і своє спостереження виклав у записках під назвою “Ходіння за три моря”. Це був початок епохи Великих географічних відкриттів (XV – XVII ст.). В тому ж XV ст. довго та наполегливо шукали морський шлях до Індії португальці і, нарешті, в 1498 році португальський мореплавець Васко да Гама обігнув Африку і досяг Індії. У 1509 р. португальці висадились на Суматрі, а в 1511 р. досягли Яви. В 1521 р. організатор і керівник першої кругосвітньої подорожі португалець Фернан Магеллан дістався Філіппінських островів, де і загинув. В 1542 р. португальці побували на Японських островах.
Справжні наукові дослідження Азії розпочалися в XVIII ст., коли для дослідження північного і північно-східного узбережжя Росії було споряджено кілька експедицій під керівництвом Вітуса Беринга, Дмітрія Лаптєва, Олексія Чирикова, Ж.Лаперуза.
В XIX ст. великий внесок в дослідження Азії внесли А.Гумбольдт, Ф.П.Врангель, Ф.П.Літке, П.П.Семенов-Тян-Шанський, Н.М.Пржевальський, П.К.Козлов, В.І.Роборовський, М.В.Пєвцов, В.О.Обручев, Адольф Ерік Норденшельд та ін.
Петро Петрович Семенов-Тян-Шанський ретельно дослідив гірську систему Тянь-Шань. В ознаменування 50-річчя подорожі до Тянь-Шаню прізвище Семенова було доповнене словами “Тян-Шанський”.
Микола Михайлович Пржевальський у 1867-1885 рр. здійснив чотири експедиції у внутрішні райони Центральної Азії. Він відкрив ряд хребтів, в тому числі Алтинтаг, дослідив і наніс на карту верхів’я річок Хуанхе і Янцзи, описав блукаюче озеро Лобнор, першим побував на високогірному озері Кукунор. Пржевальський відкрив один із видів диких коней, який назвали конем Пржевальського і зараз збереглася лише в заповіднику Асканія-Нова.