40.Підстави та порядок припинення адвокатської діяльності.

ЗУ «Про адвокатуру» регулює питання пов’язані з припиненням адвокатської дія-ті, що тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською дія-тю. При цьому анулювання-це не міра дисц. стягнення ,а наслідок припинення адвокатської діяльності. За наявністю підстав свідоцтво анулюється КДКА, а не дисциплінарною палатою КДКА.

Припинення адвокатської дія-ті у зв’язку із засудженням адвоката за вчинення злочину застос. лише після набрання вироком законної сили у порядку, передбаченому ст.401 КПК.

Анулювання свідоцтва у разі визнання адвоката недієздатним або у разі обмеження його дієздатності може бути здійснено КДКА лише на підставі судового рішення.

41. Поняття адвокатської етики

Етика (з лат. ethika, з грец. Ήυος – звичай.) – це наука, що вивчає мораль. Також поняття «етика» розглядається як сукупність норм поведінки певної суспільної чи професійної групи. Професійна етика – це певні визначені та встановлені норми поводження людей при виконанні ними своєї професійної діяльності.

Адвокатську етику варто розглядати з двох сторін: з одної сторони – це складова частина загальної етики, а з іншої – це різновид професійної етики. Саме в сфері адвокатської діяльності є актуальною проблема співвідношення професійної етики та загальнолюдської моралі.

Адвокатська етика розглядається як окремий розділ професійної етики, тому розглядається науковцями як соціально-філософська наука, яка вивчає специфіку морально-професійних вимог до діяльності адвоката. Предметом адвокатської етики є стосунки адвоката з клієнтами, колегами, державою.

43. Основні принципи адвокатскої етики.

Основними принципами адвокатської етики, згідно із розділом 2 «Правил» є:

1)незалежність(ст.5);

2)дотримання законності(ст.6);

3)домінантність інтересів клієнта(ст.7);

4)неприпустимість предс-ва клієнтів із суперечливими інтересами(ст.8);

5)компетентність та добросовісність(ст.10);

6)чесність і порядність(ст.11);

7)конфіденційність(ст.9);

8)повага до адвокатської професії(ст.12);

9)культура поведінки(ст.13);

10)обмежене рекламування діяльності адвоката(ст.14)

44.Незалежність як принцип адвокатської етики.

(1) Специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

(2) З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів. 

(3) Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

(4) Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків.

(5) Адвокат не повинен ділити гонорар, отриманий від клієнта, з іншими особами, окрім адвоката, що раніше виконував це доручення, та спадкоємців померлого адвоката, чиє частково виконане доручення він прийняв.

(6) Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.