45. Вплив зміни цін благ на положення бюджетної лінії.

Лінія бюджетних обмежень — це всі ті набори товарів X та У, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = AY/АХ = -Px/Py.

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Утреба пожертвувати для отримання додатковоїодиниці товару X.Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід зменшується — то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар У і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація .

46. Поясніть правило максималізації корисності. Стан, в якому знаходиться типовий споживач, можна описати приблизно таким чином: - розумна поведінка (середній споживач - цілком розумна людина, який старається використати свій дохід так, щоб "витягнути" з нього якомога більше задоволення чи корисність - тобто максимізувати сукупну корисність); - надання переваг (середній споживач має достатньо чітку систему переваг іпо відношенню до товарів і послуг); - бюджетне стримування (грошовий дохід має обмежену величину); - ціни. Перед споживачем завжди стоїть питання: що саме купити? Споживач повинен іти на компроміс, тобто він повинен вибирати між альтернативними продуктами, щоб при обмеженості грошових ресурсів отримати в своє розпорядження найбільш задовільний, з його точки зору, набір товарів. Тоді питання зводиться до наступного: який саме набір товарів та послуг із тих, що споживач може придбати, не виходячи за межі свого бюджету, принесе йому найбільшу суму корисності? Правило максимальної корисності благ для споживання при обмеженому доході логічно витікає з другого закону Госсена, який можна б було сформулювати наступним чином, щоб отримати максимум корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу, потрібно кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність усіх споживаних благ дорівнює одній, і тій же величині. Методологія, використана Госсеном, допомагає сформулювати правило споживчої поведінки. Його суть в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну корисність. Правило, відповідно з яким можна максимізувати задоволення потреб, заключається в такому розподілі грошового доходу, споживача, при якому остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукції, приносила б однакову граничну корисність. В формі алгебраїчного відображення правило буде мати такий вигляд: Гранична корисність Гранична корисність блага А блага В = Ціна блага А Ціна блага В Тобто досягається повна рівновага. Задача №1. Ваш обмежений щоденний дохід дорівнює 10 грн. Вам необхідно придбати комбінацію із двох товарів А і Б.

47. Динаміка довгострокових витрат фірми та економія на масштабах виробництва. 48. Ринковий механізм ціноутворення. Ціна як складова ринкового механізму є тим унікальним явищем, в якому зустрічаються інтереси окремих людей, груп людей і всього суспільства. Тому сьогодні надзвичайно важливим є дослідження процесу її формування, оскільки він є системою, що забезпечує узгодження інтересів усіх суб’єктів ринку.

У самій сутності функціонування ринкової економіки діє принцип гармонізації суспільних, колективних та особистих інтересів, реалізація якого підтримується постійним функціонуванням економічних механізмів і, зокрема, механізму ціноутворення. За допомогою механізму ринкового ціноутворення відбувається поєднання інтересів споживачів і продавців (виробників) товарів та суспільства в цілому, забезпечується розв’язання суперечностей у їхніх взаємовідносинах. Так, загальносуспільний економічний інтерес полягає в ефективному розвитку виробництва з метою найповнішого задоволення потреб суспільства, суб’єктів господарювання та окремих індивідів. Від рівня його розвитку значною мірою залежить зростання добробуту суспільства в цілому, кожного колективу і кожного індивіда. Водночас загальносуспільний інтерес не може виражатися у централізації надмірної частини чистого доходу, що не стимулює виробничу діяльність.

Інтереси товаровиробників (продавців) виражаються в реалізації найбільшого обсягу виготовленої продукції з найвищим рівнем рентабельності. Але такі інтереси товаровиробників можуть не задовольняти як покупців, так і суспільство. Покупці (споживачі), навпаки, прагнуть купити товар за ціною, що нижча рівня його вартості. Це не може задовольняти виробників. Все це зумовлює необхідність запровадження таких форм економічного керівництва, які б найбільшою мірою сприяли реалізації інтересів усіх суб’єктів ринку [1].

Таким чином усі суб’єкти ринку пов’язані відповідними інтересами, які реалізуються опосередковано, здебільшого через механізм ринкового ціноутворення. Саме ринкові ціни на товари, що формуються за співвідношенням попиту та пропозиції, є формою вияву економічних відносин суб’єктів ринку і засобом розв’язання їхніх суперечливих інтересів.

Між попитом і пропозицією існує певна взаємодія і закономірний взаємозв’язок. Адже виробництво і споживання є поєднанням процесу життєдіяльності людей та обміну речовин у біосфері. Тому співвідношення між попитом і пропозицією має максимально наближатися до їхньої єдності. За умов ринку співвідношення попиту і пропозиції регулюється автоматично, через функціонування механізму ринкового ціноутворення. Але встановлення цін лише на основі ринкового саморегулювання не забезпечує колективні, соціальні, екологічні та інші суспільні потреби. Тому ринковий механізм самостійного регулювання ціноутворення доповнюється, по-перше, застосуванням продавцями (виробниками) певних методичних підходів і способів ціноутворення з метою прискорення збуту продукції і забезпечення реалізації їхньої цінової політики і, по-друге, урядовими заходами на основі нормативно-правового забезпечення регулюючого впливу держави на процес ринкового ціноутворення.

Кожен суб’єкт ринку своєрідно виявляє свій вплив на ринкову ціну. Зокрема механізм впливу покупців (споживачів) на ринкову ціну здійснюється безпосередньо через попит. Зв'язок, що відбувається через купівлю або відмову від купівлі, вважається активним методом впливу споживачів на економічне стимулювання (стримування) через механізм цін. Механізм впливу продавців (товаровиробників) на рівень ринкових цін здійснюється шляхом застосування певних видів цін і методів ціноутворення, які передбачені ціновою стратегією суб’єктів господарювання та системою тактичних заходів (цінових знижок та націнок). Регулюючий вплив заходів держави на формування ринкових цін реалізується через нормативно-правове забезпечення ціноутворення. Останнє як зовнішній фактор безпосередньо впливає на формування стратегії і тактики ринкового ціноутворення суб’єктів господарювання.

Механізм ринкового ціноутворення функціонує не ізольовано, а в спільній взаємодії з іншими складовими господарського механізму. Тому було б помилкою у відображенні суспільних інтересів і стимулюючого впливу на суспільне виробництво покладатися лише на ціновий механізм. Забезпечення інтересів суспільства через ціни надзвичайно важливе. Але повною мірою дієвість механізму цін виявляється лише тоді, коли його функціонування пов’язується і узгоджується з усіма складовими господарського механізму [2].

Таким чином ринкове ціноутворення можна визначити як систему цілеспрямованих заходів економічного впливу суб’єктів ринку (продавців, покупців та держави) на формування цін з метою забезпечення виконання поставленої перед ними мети. Функціонування механізму ринкового ціноутворення зумовлене такими принципами:

1)           вільного волевиявлення продавців (виробників) і покупців (споживачів) товарів;

2)           поєднання інтересів усіх суб’єктів ринку;

3)           одночасності взаємодії складових ринкового механізму (попиту, пропозиції та ціни) в процесі ціноутворення;

4)           доповнення ринкового саморегулювання цін державним регулюючим впливом через нормативно-правове забезпечення ціноутворення.

Отже, підвищення дієвості механізму ціноутворення потребує подальшого дослідження не лише окремих елементів цього механізму та їхньої сукупної взаємодії, а й визначення сфери державного втручання в цей процес.

49. Гранична норма заміщення. Гранична норма заміщення (ПНЗ) товару X на товар Y у споживанні дорівнює кількості товару Y, від якого країна повинна відмовитися для однієї додаткової одиниці товару X, залишаючись на тій же кривій байдужності. Вона виражається в (абсолютному) нахилі кривої байдужності в крапці споживання й знижується в міру руху долілиць по кривій. Наприклад, нахил (або ПНЗ) кривій байдужності I більше в крапці N, чим у крапці А. Подібним же чином нахил або ПНЗ кривій Г більше в крапці А', чим у крапці R'. Зниження граничної норми заміщення або абсолютного нахилу кривої байдужності є відбиттям того факту, що чим більше товару X і менше товару Y споживає країна, тим дорожче для неї приріст одиниць товару Y за кожну додаткову одиницю X, що вона захоче Що знижується ПНЗ означає, що суспільні криві байдужності опуклі по відношенню в початку координат. Таким чином, у той час як зростаючі витрати заміщення відбиті в увігнутих кривих виробничих можливостей, що знижується ПНЗ у споживанні відбивається в опуклих суспільних криві байдужності. Ми побачимо, що ця опуклість, властивим суспільним кривим байдужності, необхідна для досягнення унікальної (тобто єдиної) крапки рівноважного положення споживача для країни Деякі труднощі, які можуть виникнути при використанні суспільних криві байдужності Як було сказане раннє, для того, щоб мати сенс, суспільні криві байдужності не повинні перетинатися. Крапка перетинання буде означати рівний ступінь задоволення на двох різних суспільних криві байдужності, що суперечить їхньому визначенню. Однак конкретна серія або карта суспільних криві байдужності ставиться до конкретного розподілу доходів усередині країни. Інший розподіл доходів буде представлено зовсім іншою картою криві байдужності, які можуть перетинати попередні криві байдужності 50. В чому суть закону спадної граничної продуктивності? Зміна обсягів виробництва означає перехід від од­нієї комбінації факторів виробництва до іншої, що містяться на різних ізоквантах. У короткотерміново­му періоді обсяги виробництва можуть збільшуватися за рахунок додаткового використання праці при не­змінних затратах капіталу. Тому обсяги виробництва можуть пересуватися вздовж лінії АВ (рис. 5.4). Ви­робник може використовувати більше праці, перехо­дячи від однієї ізокванти до іншої. При цьому зміню­ється співвідношення затрат капіталу і праці (відно­шення K/L).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни співвідношення K/L на ефективність їх використання, слід ввести ряд понять, що характеризують результати виробництва:

— сукупний продукт змінного фактора вироб­ництва (у нашому випадку праці — TPL) — це кіль­кість продукції, що виробляється при певній кількос­ті цього фактора за інших незмінних умов;

— середній продукт, змінного фактора виробни­цтва      це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка ви­користовується у виробництві:  Цей по­казник можна вважати продуктивністю змінного фак­тора;

— граничний продукт змінного фактора — це зміни за інших рівних умов сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одини­цю:

Щоб відповісти на це запитання, слід порівняти граничні продукти змінного фактора на цих двох діль­ ницях. Якщо при певному розподілі праці між діль­ницями то ресурси треба перерозподілити на користь першої дільниці, якщо співвідношення протилежне  — на користь другої. Мак­симальний обсяг продукції з двох дільниць підприє­мець отримає тоді, коли граничні продукти на двохдільницях зрівняються:  Уміння оцінити граничні продукти змінного фактора та максимізувати результати від його використання є однією з скла­дових мистецтва управління.