12. Поняття «повноцінних» і «неповноцінних» благ.

Повноцінний - ознака корисного блага, яке в повній мірі виконує свої функції, тобто задовольняє потреби на рівні встановлених вимог. На рівні існування окремого повноцінного блага два фактори відображають якісну та кількісну його сторону - це споживна вартість та вартість. Споживна вартість повноцінного блага характеризується здатністю задовольняти певні потреби на рівні, що відповідає критерію якості. Вартість як суспільна міра кількісної сторони корисних речей в реальній економіці існує у вигляді ціни. Ціна - це грошовий вираз вартості певного блага. Ціна складається з : 1) затрат повноцінних благ, необхідних для виробництва та продажу речі, 2) додаткової вартості, яка відображає результат утворення абсолютно нового блага. Повноцінне благо характеризується: 1) високою споживною вартістю, якість якої контролюється системою стандартів, що базується на відповідності критерію якості, встановлюваного суспільством по відношенню до результатів діяльності фінансово-економічної системи та її суб’єктів; вартістю, що складається з затрат повноцінних благ необхідних для створення даного блага та додаткової вартості, яка відображає результат формування абсолютно нового блага. До повноцінних благ відносяться ресурси, товари, послуги, які мають високу споживну вартість, собівартість і прибуток як блага, що сприяють процесу якісного функціонування виробництва, потенційні можливості - можливості розвитку.

Неповноцінний - ознака блага, що не в повній мірі відповідає встановленим вимогам, щодо задоволення ним певних потреб. Споживна вартість неповноцінного блага характеризується нездатністю, або здатністю не в повній мірі задовольняти певні потреби на рівні, що відповідає критерію якості, встановлюваного суспільством. Вартість неповноцінного блага складається з: 1) затрат інших благ, які в процесі виробництва трансформуються в конкретне неповноцінне благо; 2) додаткової вартості, яка відображає результат утворення абсолютно нового блага. Ввартість неповноцінних благформується на основі затрат неповноцінних благ, тих благ, які за якихось причин втратили якість і перенесли власну якісну ознаку на нове благо, але їх кількісні ознаки залишилися незмінними і ввійшли до складу кількісної характеристики нового неповноцінного блага - вартості. Неповноцінні блага - це ресурси, товари, послуги, які мають низьку споживну вартість, а також неповноцінні затрати, негативні фінансові результати, можливості занепаду. В окрему групу неповноцінних благ необхідно виділити різного роду втрати - втрати ресурсів, втрати прибутку, недоотримання прибутку , та інші.

13. К рива Енгеля, функції Торнквіста.

Ернст Енгель – англ. економіст, вивчав х-тер споживання в залежності від доходів сімї. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий  характер із затуханням, тобто певний приріст доходу  спричинює  менший  приріст  споживання товару х . Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи варів крива Енгеля може зростати з прискоренням. Закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сімї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

3. Із значним зростанням доходу, споживання предметів розкоші зростає у геометричній прогресії.

Торнквіст дослідив, що в першу чергу відбувається насичення продовольчими товарами споживачем, потім – промисловими товарами та послугами стандартної якості, необхідними для повсякденного вжитку, після чого відбувається насичення високоякісними товарами та послугами, на піку якого спостерігається повторне зростання споживання промислових товарів стандартної якості.