3. Cum concessīvum (допустове)

Це тип підрядних допустових речень, який містить твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Перекладається словами хоч, незважаючи на те, що. У головному реченні на припущення вказують слова: tamen, attămen, at, certe – однак, але, проте, все таки.

В підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.

Послідовність часів кон’юнктива у підрядних допустових реченнях з cum concessīvum

Головне речення	Підрядне речення
	одночасна дія	попередня дія	майбутня дія
головні часи:praesens, futūrum I, futūrum IІ	praesens coniunctīvi	perfectum coniunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + sim, sis, sit
історичні часи:imperfectum,perfectum,plusquamperfectum	іmperfectumconiunctīvi	рlusquamperfectumconiunctīvi	coniugatio periphrastĭca actīva + essem, esses, esset

1. Littĕrae, cum sint paucae, varie tamen collocātae, innumerabilia verba efficiunt. – Літери, хоч вони є нечисленні, однак, розміщені по-різному, утворюють незліченні слова.

2. Vide, quanta carĭtas sit patriae: cum homĭni sit irātus, tamen rei pub-lĭcae causa defendit Antonium. – Дивись, яка велика любов до бать-ківщини: хоч він розгнівався на людину, однак, заради респуб-ліки захищає Антонія.

3. Plato, cum a tyranno Dionysio crudelĭter violātus esset, tamen eōdem rediit, precĭbus Dionis adductus. – Платон, хоч був жорстоко обра-жений тираном Діонісієм, однак, спонуканий просьбами Діонісія, повернувся до нього.

4. Cum adversatīvum (протиставне)

Це тип підрядних часових речень, де дія підрядного протистав-ляється дії головного. Перекладається словами тим часом як, тоді як. У підрядних часових реченнях з cum adversatīvum вживається кон’-юнктив відповідно до consecutio tempŏrum:

1. Solus homo partĭceps est ratiōnis, cum cetĕra animalia sint expertia. – Тільки одна людина володіє розумом, тоді як інші істоти позбавлені його.

2. Nostrōrum equĭtum erat quinque milium numĕrus, cum hostes non amplius octingentos equĭtes habērent. – Число наших вершників склада-ло п’ять тисяч, тим часом як вороги мали не більше восьмисот верш-ників.

Підрядні речення часу (без сполучника cum)

Підрядні реченя часу виражають:

1) одночасну дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки;

2) попередню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками postquam, posteaquam – після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simulut – як тільки, коли тільки;

3) майбутню дію по відношенню до дії головного речення і вводяться сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж.

У реченнях зі сполучниками postquam, posteaquam– після того як, cum primum, ut, ut primum, ubi, ubi primum, simulac, simulatque, simul ut – як тільки, коли тільки вживається переважноperfectum або plusquamperfectum indicatīvі, при повторювальній дії – imperfectum indicatīvі:

1. Pompeius, ut equitātum suum pulsum vidit, aciē excessit. – Помпей, як тільки побачив, що його кіннота розбита, вийшов з поля бою.

2. Ut primum occasio data est, meo pristĭno more rem publĭcam defendi. – Як тільки випала нагода, я захистив республіку за своїм старим звичаєм.

3. Postquam in castra nuntius pervēnit, plerīque dilabuntur. – Після того, коли у військовий табір прибув вісник, більшість розбіглася.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec – під час коли, поки, аж поки виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Dum, quoad, donec з індикативом вказують на тривалість і одночасність реальних дій і вживаються в усіх часах індикатива, крім futūrum IІ і plusquamperfectum. У головному і в підрядному реченнях стоять одні і ті ж часи індикатива:

1. Dónec erís felíx, multós nuberábis amícos. – Поки буде щасливим, матимеш багато друзів.

2. Aegrōtus, dum anĭma est, spem habet. – Хворий, поки є душа, має надію.

У реченнях зі сполучниками dum, quoad, donec вживається кон’юнктив: praesens coniunctīvi – після головних часів і іmperfec-tum coniunctīvi – після історичних часів, якщо ці сполучники вказу-ють не тільки на момент тривалості дії, а й на її мету, бажання чи спо-дівання:

1. Scaevŏla paulum requiescet, dum se calor frangat. – Сцевола дещо відпочине, поки не спаде спека.

2. Thraces nihil se movērunt, donec Romāni armāti transīrent. – Тракій-ці не рухались, поки не прийшли римляни.

У реченнях зі сполучниками antequam, priusquam – раніше, ніж виступає як індикатив, так і кон’юнктив.

Якщо у головному реченні є заперечення, то у підрядному вживається індикатив: perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, futūrum IІ – для вираження майбутньої дії:

1. Epaminondas non prius bellāre destĭtit, quam urbem Lacedaemo-niōrum obsidiōne clausit. – Епамінонд не раніше перестав воювати, ніж замкнув облогою спартанське місто.

2. De Carthagĭne verēri non ante desĭnam, quam illam excīsam esse cognovĕro. – Я не раніше перестану боятися Карфагену, ніж дізнаюся, що він зруйнований.

Якщо у головному реченні не має заперечення, то у підрядному реченні зі сполучниками antequam, priusquam вживається як індикатив, так і кон’юнктив.

Індикатив виступає тоді, коли існує часова межа, до якої триває дія головного речення. У підрядному часовому реченні присудок стоїть у perfectum indicatīvі – для вираження минулої дії, praesensindicatīvі – для вираження майбутньої дії:

1. Ventidio fui semper amīcus, antequam ille rei publĭcae est factus inimīcus. – Я був завжди приятелем для Вентідія раніше, ніж він став ворогом республіки.

2. Qua de re priusquam dicĕre incipio, perpauca mihi de meo officio verba facienda sunt. – Раніше, ніж почну про це говорити, мені слід сказати дещо про свої обов’язки.

Кон’юнктив виступає тоді, коли існує не тільки межа, до якої триває дія головного речення, а й мета, можливість і бажання дії. Рraesens coniunctīvi вживається для вираження майбутньої дії,іmperfectum coniunctīvi – минулої:

1. Antequam veniat in Pontum, littĕras ad Pompeium mittet. – Раніше, ніж він прибуде в Понт, він пошле листа Помпею.

2. Caesar, priusquam se hostes ex terrōre ac fuga recipĕrent, in fines Suessiōnum exercĭtum duxit. – Цезар, раніше, ніж вороги опам’ята-лися від страху і втечі, повів військо в область свессіонів.

Підрядні речення причини

Підрядні речення причини вказують на причину, без якої дія голов-ного речення є не можливою. Вони вводяться сполучниками cum causāle (причинове), quod, quia, quoniam – тому що, так як. У голов-ному реченні  на причину можуть вказувати такі слова: propterea, ideo, idcirco, ob eam causam – тому, через те, з тієї причини.

1. У підрядних реченнях зі сполучником cum causāle вживається кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum.

2. У підрядних причинових реченнях зі сполучниками quod, quia, quoniam – тому що, так як вживається як індикатив, так і кон’юнк-тив.

Індикатив виступає тоді, коли причина виступає з уст самого автора, вона реальна, дійсно існуюча, власна:

1. Helvetii relĭquos Gallos virtūte praecēdunt, quod fere cotidiānis proeliis cum Germānis contendunt. – Гельвети перевищують решту галлів мужністю, тому що майже щодня б’ються з германцями.

2. Quia natūra mutāri non potest, idcirco verae amicitiae sempiter-nae sunt. – Тому що природа не може змінюватися, через це справжня дружба вічна.

3. Vos, Quirītes, quoniam iam est nox, in vestra tecta discedĭte! – Ви, квірити, розходіться по своїх домівках, так як вже ніч!

Кон’юнктив згідно consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає причину не від свого імені, а від іншої особи, про яку він згадує або має на увазі. Причина – чужа, не власна, не має значення чи правдива, чи фальшива, чи є такою, з якою погоджуються, чи не погоджуються:

1. Plato “escam malōrum” appellat voluntātem, quod ea videlĭcet ho-mĭnes capiantur, ut pisces. – Платон називає бажання „їжею зла”, тому що ним, очевидно, захоплюються люди як риби.

2. Nunc mea mater irāta est mihi, quia non rediĕrim domum ad eam. – Тепер моя мати сердиться на мене, так як я не повернувся до неї додому.

Підрядні допустові речення

Підрядні допустові речення містять у собі твердження, припущення, всупереч якому відбувається дія головного речення. Вони вводяться сполучниками cum concessīvum (допустове), quamquam(quanquam), quamvis, licet, ut, ne – хоч, хоч би, хоч не, як би не, навіть якщо, нехай. У головному реченні цим сполучникам часто відповідають слова tamen, attămen, at, certe, nihĭlo minus – однак,але, проте, все таки.

1. У підрядних допустових реченнях з cum concessīvum вживається кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum.

2. У підрядних допустових реченнях зі сполучником quamquam – хоч вживається індикатив:

Quamquam omnis virtus nos ad se allĭcit, tamen iustitia et liberalĭtas id maxĭme offĭcit. – Хоч всяка доброчесність приваблює нас до себе, однак, найбільше це робить справедливість і щедрість.

3. У підрядних допустових реченнях зі сполучникам quamvis – хоч, хоч би виступає кон’юнктив відповідно до consecutio tempŏrum, оскільки в реченні міститься суб’єктивна оцінка автора:

1. Quamvis hoc turpe sit, tamen, quoniam expĕdit, faciam. – Хоч це є ганебним, однак, виконаю, тому що воно вигідне.

2. Illa, quamvis ridicŭla essent, sicut erant, mihi risum non movērunt. – Все те, хоч було смішним, а так і було, не викликало в мене сміху.

4. У підрядних допустових реченнях зі сполучниками licet – хай, нехай, ut – хоч, хоч би, ne – хоч не, як би не вживається кон’юнктив: рraesens coniunctīvi або perfectum coniunctīvi (coniunctīvusconcessīvus):

1. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хай усі шумлять, я ска-жу, що думаю.

2. Miser est, qui se non beatissĭmum iudĭcat, licet impĕret mundo (Се-нека). – Нещасним є той, який не вважає себе найщасливішим, хай він і править світом.

3. Ut desint vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракує сил, од-нак треба хвалити бажання.

4. Ne sit sane summum malum dolor, malum certe est. – Хоч і біль звісно не є найбільшим злом, але без сумніву є злом.

Основні типи підрядних речень, що вводяться сполучником cum

Типи речення	Сполучник	Спосіб	Час
підрядні причинові	cum causāle quod, quia,quoniam	сoniunctīvus indicatīvus сoniunctīvus	consecutio tempŏrum
підрядні допустові	cum concessīvum quamquam(quanquam) quamvis	сoniunctīvus indicatīvus сoniunctīvus indicatīvus	consecutio tempŏrum consecutio tempŏrum
підрядні часові	cum historĭcum cum temporāle cum iteratīvum cum inversum cum explicatīvum	сoniunctīvus indicatīvus indicatīvus indicatīvus indicatīvus	imperfectum сoniunctīvi plusquam- perfectum сoniunctīvi

Відмінювання дієслів volo, volui, velle – хотіти, веліти; nolo, nolui, nolle – не хотіти, не веліти; malo, malui, malle – воліти, більше бажати

Indicatīvus
Рraesens
Sing.	1. volo 2. vis 3. vult	nolo non vis non vult	malo mavis mavult
Plur.	1. volŭmus 2. vultis 3. volunt	nolŭmus non vultis nolunt	malŭmus mavultis malunt
Imperfectum
Sing.	1. volēbam 2. volēbas 3. volēbat	nolēbam nolēbas nolēbat	malēbam malēbas malēbat
Plur.	1. volebāmus 2. volebātis 3. volēbant	nolebāmus nolebātis nolēbant	malebāmus malebātis malēbant
Futūrum I
Sing.	1. volam 2. voles 3. volet	nolam noles nolet	malam males malet
Plur.	1. volēmus 2. volētis 3. volent	nolēmus nolētis nolent	malēmus malētis malent
Perfectum
Sing.	1. volui 2. voluisti 3. voluit	nolui noluisti noluit	malui maluisti maluit
Plur.	1. voluĭmus 2. voluistis 3. voluērunt	noluĭmus noluistis noluērunt	maluĭmus maluistis maluērunt
Plusquamperfectum
Sing.	1. voluĕram 2. voluĕras 3. voluĕrat	noluĕram noluĕras noluĕrat	maluĕram maluĕras maluĕrat
Plur.	1. voluerāmus 2. voluerātis 3. voluĕrant	noluerāmus noluerātis noluĕrant	maluerāmus maluerātis maluĕrant
Futūrum II
Sing.	1. voluĕro 2. voluĕris 3. voluĕrit	noluĕro noluĕris noluĕrit	maluĕro maluĕris maluĕrit
Plur.	1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint	noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint	maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint

Сoniunctīvus
Рraesens
Sing.		1. velim 2. velis 3. velit			nolim nolis nolit		malim malis malit
Plur.		1. velīmus 2. velītis 3. velint			nolīmus nolītis nolint		malīmus malītis malint
Imperfectum
Sing.		1. vellem 2. velles 3. vellet			nollem nolles nollet		mallem malles mallet
Plur.		1. vellēmus 2. vellētis 3. vellent			nollēmus nollētis nollent		mallēmus mallētis mallent
Perfectum
Sing.	1. voluĕrim 2. voluĕris 3. voluĕrit			noluĕrim noluĕris noluĕrit		maluĕrim maluĕris maluĕrit
Plur.	1. voluerĭmus 2. voluerĭtis 3. voluĕrint			noluerĭmus noluerĭtis noluĕrint		maluerĭmus maluerĭtis maluĕrint
Plusquamperfectum
Sing.	1. voluissem 2. voluisses 3. voluisset			noluissem noluisses noluisset		maluissem maluisses maluisset
Plur.	1. voluissēmus 2. voluissētis 3. voluissent			noluissēmus noluissētis noluissent		maluissēmus maluissētis maluissent

Participium praesentis actīvi: volens, volentis – той, що бажає; nolens, nolentis – той, що не бажає.

Imperatīvus praesentis: noli, nolīte.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Croesi regis filio

Filius Croesi regis, cum iam adolescens esset, loqui tamen non potĕrat omnesque credēbant eum mutum iam futūrum esse. Aliquando urbs, in qua rex et filius eīus erant, ab hostĭbus capta est. Cum hostis, gladium tenens, Croesum petĕret (nesciēbat enim illum regem esse), adolescens os aperuit, clamāre studens, et subĭto clamāvit, ne vir iste Croesum regem necāret. Cum hostis verba eīus audisset, gladium reduxit et rex vitā donātus est. Ex eo tempŏre regis filius loqui iam potĕrat. Verba, quae prima dixit, haec sunt: “Homo! Rex Croesus est, ne necavĕris eum!”