Iі. De Ennio poēta et de Nasīca

Dicĭtur Nasīca aliquando Ennium poētam visitavisse. Cui ancilla dixit domĭnum domi non esse et sero domum ventūrum esse. Sed Nasīca ei non credĭdit, nam sensit Ennium domi esse. Postridie poēta Ennius consilium cepit Nasīcam visitāre. Is ostiarium rogāvit: “Estne domi domĭnus tuus?” Tum Nasīca, qui domi erat, clamāvit se domi non esse. Tum Ennius: “Credis me vocem tuam non cognoscere?” At Nasīca: “Ego ancillae tuae credĭdi et tu mihi ipsi non credis me domi non esse?”

Iіi. De Parrhasio et Zeuxĭde, celeberrĭmis pictorĭbus Graecis

Traduntur Parrhasius et Zeuxis celeberrĭmi pictōres Graeci fuisse. Parrhasius cum Zeuxĭde de arte pingendi certavisse dicĭtur. Notum est Zeuxĭdem uvas simĭles veris uvis pinxisse. Ad tabŭlam Zeuxĭdis etiam aves advolābant. Parrhasius linteum simĭle vero pinxit. Zeuxis desiderābat linteum removēre et ostendĕre tabŭlam. Zeuxis errōrem suum intellexit et palmam Parrhasio concessit. Et recte: ipse enim volucres fefellit, Parrhasius autem artifĭcem.

Narrātur Zeuxis puĕrum uvas ferentem pinxisse; ad eas uvas etiam aves advolābant, ut ad veras. Pictor tamen contentus non erat et irātus: “Uvas, - inquit, - melius quam puĕrum pinxi; puer vero puĕro simĭlis esse non vidētur, si aves ad eum advolāre non timent”.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Катон сказав, що коріння науки – гіркі, плоди – солодкі.

2. Талес вважав, що вода є початком речей.

3. Відомо, що на Місяці не має життя.

4. Здається, що Цицерон перевищив красномовством усіх ораторів.

5. Передають, що вже до Гомера були поети.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Scio me nihil scire. – Я знаю, що нічого не знаю.  (Сократ).

2. Mendācem memŏrem esse oportet. – У брехуна має бути добра пам’ять.

3. Homĭnem te esse memento!  – Пам’ятай, що ти людина! 

4. Legem brevem esse oportet. – Закон повинен бути коротким. (Цицерон).

5. Nec scire fas est omnia. – Не можливо знати все.

6. Notum est amōrem caecum esse. – Відомо, що кохання сліпе.

7. Dic, hospes, Spartae nos te hic iacentes vidisse, patriae fidēles. – Скажи, чужинцю, що бачив нас тут у Спарті полеглими, але вірними батьківщині.

Лексичний мінімум

Латинські слова

advŏlo, āvi, ātum, āre – прилітати

aeternus, a, um – вічний, а, е

altus, a, um – високий, а, е

amor, ōris, m – кохання

amphitheātrum, i, n – амфітеатр

amplus, a, um – обширний, а, е, великий, а, е

ancilla, ae, f – служанка, слуга

arcus, us, m – склепіння, дуга, арка

ars, artis, f – мисцецтво

artĭfex, ĭcis, m – митець, майстер

avis, is, f – птах

brevis, e – короткий, а, е

caecus, a, um – сліпий, а, е

celĕber, bris, bre – славний, а, е, знаменитий ,а, е

certo, āvi, ātum, āre – змагатися

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

cognosco, nōvi, nĭtum, ĕre – пізнавати

collŏco, āvi, ātum, āre – розміщувати

Colossēum, ii, n – Колізей

colossēus, a, um – колосальний, а, е, величезний, а, е

columna, ae, f – стовп, колона

compleo, ēvi, ētum, ēre – наповнювати

concēdo, cessi, cessum, ĕre – уступати

conservo, āvi, ātum, āre – зберігати, рятувати

contentus, a, um – задоволений, а, е

credo, dĭdi, dĭtum, ĕre – вірити

cunctus, a, um – весь, вся, все

deleo, ēvi, ētum, ēre – руйнувати, нищити

desidĕro, āvi, ātum, āre – бажати, хотіти

doleo, ui, - , ēre – сумувати, страждати

domĭnus, i, m – господар, власник

Ennius, ii, m – Енній, римський поет (239-169 рр. до н.е.)

error, ōris, m – помилка

fallo, fefelli, falsum, ĕre – обманювати

fas est – дозволено, можливо

fero, tuli, latum, ferre – нести

fidēlis, e – вірний, а, е

Flavius, a, um – Флавіїв, побудований Тітом Флавієм  Веспасіаном, римським імператором (68-79 рр.)

hic – тут

hodie – сьогодні

hospes, ĭtis, m – чужинець

iaceo, cui, cĭtum, ēre – лежати

intellĕgo, lexi, lectum, ĕre – розуміти

irātus, a,um – розгніваний, а, е

lex, legis, f – закон

linteum, i, n – полотно, завіса

ludus, i, m – видовище, гра

magnifĭcus, a, um – розкішний, а, е, славний, а,е

memento (imperatīvus до memĭni) – пам’ятай

memĭni, meminisse – пам’ятати, згадувати

memor, ŏris – передбачливий, а, е, який, а, е пам’ятає

mendax, ācis – брехливий, а, е

murus, i, m – стіна, мур

Nasīca, ae, m – Назіка, римський консул (191 р. до н.е.)

neco, āvi, ātum, āre – вбивати

Nero, ōnis, m – Нерон, римський імператор (54-68 рр.)

nunc – тепер

orno, āvi, ātum, āre – прикрашати

ostendo, tendi, tentum, ĕre – показувати, виставляти

ostento, āvi, ātum, āre – виставляти на показ, показувати

ostiarius, ii, m – ключник, черговий

ovum, i, n – яйце, овал

palma, ae, f – пальмова гілка, слава

Parrhasius, ii, m – Паррасій, афінський художник (IV ст. до н.е.)

perficio, fēci, fectum, ĕre – здійснювати, влаштовувати

permultus, a, um – багаточисленний, а, е

pictor, ōris, m – художник

pingo, pinxi, pictum, ĕre – малювати, зображати

postea – згодом

postridie – наступного дня

puer, ĕri, m – хлопець

pugno, āvi, ātum, āre – битися, боротися

quoque – теж

recte – правильно

reliquiae, ārum, f – залишки, рештки

removeo, mōvi, mōtum, ēre – відсувати

rogo, āvi, ātum, āre – питати

scio, ivi, itum, ire – знати

scriptor, ōris, m – письменник

sentio, sensi, sensum, īre – відчувати

sero – пізно

servus, i, m – раб

signifĭco, āvi, ātum, āre – відзначати

simĭlis, e – подібний, а, е

tabŭla, ae, f –картина

tamen – однак

templum, i, n – храм

theātrum, i, n – театр

timeo, timui, - , ēre – боятися

uva, ae, f – виноград

venio, veni, ventum, īre – приходити

verus, a, um – справжній, я, є

visĭto, āvi, ātum, āre – відвідувати

volŭcris, is, f – птах

vox, vocis, f – голос

Zeuxis, ĭdis, m – Зевксід, грецький художник (IV ст. до н.е.)

Українські слова

Катон – Cato, ōnis, m, римський письменник (234-149 рр. до н.е.)

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

корінь – radix, īcis, f

наука – littĕrae, ārum, f

плід – fructus, us, m

гіркий, а, е  – amārus, a, um

солодкий а, е – iucundus, a, um

Талес, грецький філософ, один із семи мудреців (VII-VI ст. до н.е.) – Thales, ētis, m

початок – initium, ii, n

вважати – existĭmo, āvi, ātum, āre

річ – res, rei, f

місяць – luna, ae, f

Цицерон – Cicĕro, ōnis, m, римський письменник (106-43 рр. до н.е.)

перевищувати – supĕro, āvi, ātum, āre

красномовство – eloquentia, ae, f

оратор – orātor, ōris, m

до – ante (+Acc)

вже – iam

Вправи

1. Напишіть основні форми і провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного стану:

pingo, advŏlo, removeo, scio.

2. Утворіть infinitīvus praesentis, perfecti, futūri actīvi et passīvi; провідміняйте дієслова в часах системи перфекта активного і пасивного стану:

intellĕgo, desidĕro, compleo, sentio.

3. Провідміняйте словосполучення:

is pictor celĕber (m) – цей знаменитий художник;

illa tabŭla admirabĭlis (f) – ця дивовижна картина;

hoc theatrum magnifĭcum (n) – цей славний театр.

4. Утворіть ступені порівняння прикметників від:

celĕber, bris, bre; admirabĭlis, e; magnifĭcus, a, um.

5. Визначіть, від яких латинських числівників походять слова:

унія, дует, тріо, квартет, квінтет, сантиметр, процент.

6. Утворіть аccusatīvus singulāris і plurālis від іменників:

columna, murus, ovum, domĭnus, vox, ars, avis, linteum, error, artĭfex, lex, fructus, species.

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

колосальний, вокал, овал, орнамент, сенс, реліквія, консервант, сиґніфікація, перфект, домінант, інтелект, меморіал.

8. Випишіть із текстів інфінітивні звороти аccusatīvus cum infinitīvo та nominatīvus cum infinitīvo.

ТРИНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio TERTIA decĭma). ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ

Labōre peracto quies iucunda est

Зробив діло, гуляй сміло!

ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ

Функції дієприкметника

Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributīvum)); 2) предикативну (participium prae-dicatīvum).

У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis actīvi вказує на од-ночасну дію із дією присудка,  participium perfecti passīvi – на попе-редню.

Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblatīvus absolūtus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicatīvum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.

Рarticipium coniunctum (attributīvum)

Рarticipium coniunctum – дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:

1. Puer, librum legens, frater est mei amīci. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.

2. Puella, interrogāta a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.

Рarticipium praedicatīvum

Рarticipium praedicatīvum – дієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:

1. Ad Caesărem, bellum in Gallia gerentem, legāti multārum civitā-tum veniēbant. – До Цезаря, що вів війну у Галлії, прибували посли ба-гатьох общин.

2. Progressus septem milia passuum, imperātor castra posuit. – Полководець, пройшовши сім тисяч миль, розбив військовий табір.

Рarticipium coniunctum (attributīvum) та рarticipium praedicatī-vum за формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції: рarticipium coniunctum (attributīvum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicatīvum – обставини.

Орудний незалежний (самостійний)

Ablatīvus absolūtus

Ablatīvus absolūtus (орудний незалежний або самостійний) – це незалежний виокремлений дієприкметниковий зворот, який виконує у реченні функцію розгорнутої обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії.

Він складається з двох частин, узгоджених між собою в орудному відмінку: іменника (субстантивованого прикметника чи займенника), який виконує функцію логічного підмета звороту, та дієприкметника, що є логічним присудком звороту. Зворот називається незалежним (absolūtus) тому, що іменник, з яким узгоджується дієприкметник, не залежить від жодного члена речення. У звороті вживаються два види дієприкметників: participium praesentis actīvi (дієприкметник теперішнього часу активного стану) для вираження одночасної дії з дією дієслова-присудка таparticipium perfecti passīvi (дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану) – для попередньої дії.

1. Рarticipium praesentis actīvi:

Romŭlo regnante bellum cum Sabīnis fuit. – Коли царював Ромул, була війна із сабінянами (За царювання Ромула була війна із сабінянами).

2. Рarticipium perfecti passīvi:

Imperātor hostĭbus victis in castra properāvit. – Коли вороги були переможені, полководець поспішив до військового табору (Після перемоги над ворогами полководець поспішив до військового табору. – Перемігши ворогів, полководець поспішив до військового табору).

Зворот аblatīvus absolūtus може вживатися без дієприкметника. В такому випадку до його складу входять:

1) два іменники: Cicerōne consŭle, coniuratio Сatilīnae reperta est. – За консульства Цицерона була розкрита змова Катіліни;

2) іменник та прикметник: Caesăre vivo Romāni multas victorias paravērunt. – За життя Цезаря римляни здобули багато перемог;

3) займенник та іменник (прикметник): Te auctōre hoc fecĭ-mus. – Ми зробили це під твоїм керівництвом;

4) тільки іменник або субстантивований дієприкметник: Auspicāto tribūni creāti sunt. – Після ворожби з лету птахів вибрали трибунів.

Перше слово виконує роль логічного підмета, друге – виступає іменною частиною логічного присудка звороту. Дієслівна частина складеного присудка відсутня, оскільки, дієслово “sum, fui, esse” не утворює дієприкметників, що входять до складу звороту.

Ablatīvus absolūtus перекладається:

1) підрядними обставинними реченнями (часу, причини, допус-ту, умови, способу дії);

2) віддієслівним іменником із прийменником;

3) дієприслівниковим зворотом, коли до складу звороту входить рarticipium perfecti passīvi та граматичний підмет в основній частині речення і логічний підмет у звороті один і той.

1. Bello Helvetiōrum confecto, totīus Galliae legāti ad Caesărem con-venērunt. – Після того, коли війна з гельветами закінчилась, посли всієї Ґаллії зійшлися до Цезаря (перекладається підрядним реченням часу);

2. Galli, nec portis urbis clausis, nec stationĭbus pro muris et portis disposĭtis, in urbem intraverunt. – Так як ворота міста не були зачинені і не були розміщені вартові перед стінами і воротами, ґалли увійшли в місто (перекладається підрядним реченням причини) ;

3. Omnĭbus rebus amissis, vir sapiens non desperāvit. – Хоч все майно було втрачене, розумна людина не зневірилась (перекладається підрядним допустовим реченням);

4. Te adiuvante opus celerĭter finiam. – Якщо ти допомагатимеш, я швидко закінчу роботу (перекладається підрядним умовним речен-ням).

Відкладні дієслова (Verba deponentia)

Відкладними називаються дієслова, які мають пасивну форму, а значення активне. Відкладні дієслова мають три основні форми: 1) praesens, 2) perfectum, 3) infinitīvus praesentis:

I. moror, morātus sum, ārі – зволікати;

II. vereor, verĭtus sum, ēri – боятися;

III. sequor, secūtus sum, sequi – переслідувати;

IV. orior, ortus sum, īri – виникати.

Відкладні дієслова мають деякі форми активного стану: рarticipium praesentis, рarticipium futūri та ін.

Відкладні дієслова відмінюються як звичайні, але у пасивному стані.

Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentia)

Напіввідкладними називаються дієслова, які часи системи інфекта утворюють в активному стані, а часи системи перфекта – у пасивному, або навпаки:

gaudeo, gavīsus sum, ēre – радіти;

soleo, solĭtus sum, ēre – мати звичку;

confīdo, confīsus sum, ĕre – довіряти;

revertor, reverti, reverti – повертатись.

Неправильне дієслово eo, ii, itum, ire – йти

Особливістю відмінювання дієслова „ео” є те, що у часах системи інфекта перед приголосними виступає голосний основи „і”, перед голосними – „е”.

Praesens indicatīvі actīvі: Imperfectum indicatīvі actīvі:

Singulāris	Plurālis		Singulāris	Plurālis
1. eo	1. imus		1. ibam	1. ibāmus
2. is	2. itis		2. ibas	2. ibātis
3. it	3. eunt		3. ibat	3. ibant

Futūrum I indicatīvі actīvі: Perfectum indicatīvі actīvі:

Singulāris	Plurālis		Singulāris	Plurālis
1. ibo	1. ibĭmus		1. ii (ivi)	1. imus
2. ibis	2. ibĭtis		2. isti (iisti)	2. istis (iistis)
3. ibit	3. ibunt		3. iit	3. iērunt

Plusquamperfectum indicatīvі actīvі:   Futūrum II indicatīvі actīvі:

Singulāris	Plurālis		Singulāris	Plurālis
1. iĕram	1. ierāmus		1. iĕro	1. ierĭmus
2. iĕras	2. ierātis		2. iĕris	2. ierĭtis
3. iĕrat	3. iĕrant		3. iĕrit	3. iĕrint

Imperatīvus praesentis: i! – йди!,  ite! – йдіть!

Infinitīvus praesentis: ire, iri.

Participium praesentis actīvі: iens, euntis.

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Caesăre duce

Caesar, equitātu praemisso, sex legiōnes ducēbat. Post eas totīus exercĭtus impedimenta collocavĕrat. Equĭtes, flumĭne transĭto, cum hostium equitātu proelium commisērunt. Signo dato, milĭtes Romāni in hostes impĕtum faciēbant. Hostes equitĭbus pulsis, incredibĭli celeritāte ad flumen cucurrērunt. Vexillo proposĭto, militĭbus revocātis a labōre, acie parāta Caesar hostes secūtus est et victoriam accēpit.