Види пам’яті.

За вольовими зусиллями (ступенем довільності): довільна (цілеспрямоване запам’ятовування) і мимовільна (запам’ятовування без спеціального заучування, без бажання запам’ятати).

За часом:

• сенсорна, триває ¼ сек., на рецепторах, і за цей час вирішується питання, чи передати цю інформацію далі;

• короткочасна, після одноразового пред’явлення, триває 20 сек., обсяг 7±2 предмети, вирішується питання, чи запам’ятати цю інформацію на довше;

• довготривала, сюди потрапляє звичний і повторюваний матеріал, пов’язана із заглибленням у предмет, мотивацією запам’ятати; зберігається давня інформація;

• оперативна, пам'ять на дії і операції, в ході виконання певної діяльності;

• проміжна – інформація, накоплена протягом дня (далі – сон і очищення пам’яті від непотрібної інформації).

За характером психічної активності, що переважає в діяльності:

• рухова, моторна – запам’ятовування, збереження та відтворення різних рухів, основа формування трудових і практичних навичок;

• емоційна –пам'ять на почуття; пов’язана із задоволенням потреб;

• образна – пам'ять на уявлення (зорова, слухова, смакова…);

• словесно-логічна – запам’ятовування думок, що не існують без мови (за типом запам’ятовування – механічна (механічне дослівне повторення) і смислова (логічний переказ: логічне осмислення матеріалу, систематизація, виділення головного, переказ)).

За типом запам’ятовування: епізодична пам'ять ( це пам'ять на події) та пам'ять на спільну інформацію (повсякденну інформацію).

За усвідомленістю пригадування: експліцитна пам'ять (усвідомлене) та імпліцитна пам'ять (несвідоме, некритичне пригадування інформації).

Мнемічні прийоми запам’ятовування.

1. Вербальну інформацію організують за допомогою рими і ритму (вірші);

2. Зорові образи запам’ятовують за допомогою візуалізації (уявлення предмету) та локалізації (розміщення його в просторі).

3. Утворення смислових фраз із початкових букв інформації, що запам’ятовується (каждый охотник желает знать, где сидит фазан).

4. Запам’ятовування термінів за допомогою співзвучних слів.

5. Створення сюжету, де грають роль образи предметів, які потрібно запам’ятати.

6. Метод Цицерона: розстановка предметів по знайомій кімнаті.

7. Метод Айвазовського: тренування зорової пам’яті: поглянути на картину і намагатися собі її уявити у подробицях.

8. Заучування – багаторазове повторення. Повторення може бути концентроване (весь матеріал – зразу) і розподілене (через проміжки часу). Заучування може бути цілісне (весь текст), часткове (по частинах) і комбіноване (спочатку по частинах, потім – в цілому).

9. Цифри запам’ятовуються так: а) виявлення арифметичної залежності між ними; б) виділити знайомі числа; в) «метод зачіпок» - заміна цифр образами, буквами і словами.

Рекомендована література

1. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 с.

2. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2006. – 280 с.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. пособие к курсу «Психология человека». – М.: Педагогическое общество России, 2001. - 276 с.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций.- М.:ЧеРо. 1998.

5. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, ін. – К.: «А.П.Н», 2005. – 464 с.

6. Комісарик М.І., Леко Б.А., Чуйко Г.В. Основи психології спорту. Навч.-метод. посібник - Чернівці.: Рута. 2004-400 с.

7. Левченко Т.І. Розвиток освіти та особистості. - Вінниця.: Нова книга, 2002.-512 с.

8. Майерс Д. Психология. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

9. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с.

10. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

11. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн.1 Общие основы психологии. – М.: ВЛАДОС, 2006. – 688 с.

12. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. – Кн.2. Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – К.: Либідь, 2004. – 560 с.

13. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576 с.

14. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф. С.Д.Максименка.-К.: НПЦ Перспектива, 1998.

15. Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. –К.: Либідь, 1995. – 632 с.

16. Психология: Учебник для гуманитарных вузов / Под общей ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2003. – 656 с.

17. Психологія / За ред. Г.С.Костюка.- К.: Радянська школа. 1968.

18. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова-К.: Либідь.2005.- 560 с.

19. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – Т. 1. – М., 1989.

20. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Изд-во «Феникс», 1997. – 736 с.

21. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики. Введение в психологию активности. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1989. – С. 43-58.

Тема 5. Пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприймання.

(лекція)

Загальна характеристика пізнавальних процесів. Поняття про відчуття та сприймання. Фізіологічні основи відчуттів та сприймань. Класифікація відчуттів та сприймань, психологічна характеристика їх видів. Загальні властивості та закономірності відчуттів. Характерні особливості сприймань. Спостереження і спостережливість.

Ключові слова: відчуття, чуттєве пізнання, чутливість, адаптація, сенсибілізація, апперцепція, ілюзія сприймань, сприймання, цілісність сприймання, осмисленість сприймання, ілюзія, спостереження, спостережливість.

Семінарське заняття

1. Відчуття, їх види та значення в житті людини.

2. Походження відчуттів різної модальності, їх специфіка. Пороги відчуттів.

3. Відмінність сприймання від відчуттів, види сприймання та їх розвиток.

4. Властивості сприймання.

5. Спостереження і спостережливість. Їх роль у навчанні та трудовій діяльності людини.

Питання до самостійної роботи

1. Чи всі подразники, що об’єктивно діють на органи чуття, можуть відображатися за допомогою відчуттів?

2. Охарактеризувати основні властивості відчуттів.

3. Що таке адаптація відчуттів і яким є її механізм?

4. У чому можуть виявлятись індивідуальні можливості у відчуттях людей?

5. Які чинники визначають об’єктивні та суб’єктивні умови сприймання?

6. Як виявляється апперцепція у процесах сприймання?

7. У чому виявляється істотна відмінність абстрактного пізнання дійсності від чуттєвого?

Завдання та проблемні ситуації

1. Пояснити, чому відчуття є генетично первинною формою відображення дійсності?

2. Чому невербальний ефект мовного спілкування – інтонація – іноді втрачає експресивну функцію і як це позначається на спілкуванні?

3. Відомо, що один і той самий проміжок часу в різних ситуаціях сприймається по-різному. Поясніть причини суб’єктивної оцінки часу людиною.

4. Чи згодні ви з твердженням, що продуктом розумової діяльності можуть бути лише поняття?