Глава 19

453

Фізіологічний компонент емоційного реагування.

Оскільки емоції – це психофізіологічний феномен, тому про

виникнення переживання людини можна робити висновки: 1) за

самозвітом людини про пережитий нею стан; 2) за характером зміни

вегетативних показників (за частотою серцевих скорочень,

артеріальним тиском, частотою подиху тощо); 3) за психомоторикою:

мімікою, пантомімікою (позою), руховими реакціями, голосом тощо.

Особливу увагу фізіологічним виявам приділяли у своїй теорії

емоцій В. Джемс і Г. Ланге, які доводили, що без фізіологічних змін

емоція не виявляється.

Отже, та сама емоція може супроводжуватися в різних людей

протилежними змінами вегетатики, а з іншого боку, різні емоції

можуть супроводжуватися однаковими вегетативними зрушеннями.

Лазарус увів поняття «індивідуальний реактивний стереотип»,

тобто схильність людини певним чином реагувати на наявність

емоційного напруження (стресу).

Афективні респіраторні судоми виникають здебільшого в дітей

2–3 років, і для їхньої появи достатні переляк, образа, плач та інші

негативні емоції. Фізіологічне пояснення цих приступів полягає в

тому, що при дуже сильному порушенні звужується голосова щілина

для того, щоб через неї проходило менше повітря й тим самим менше

подразнювалися закладені в голосових зв’язках рецептори. Отже,

організм шляхом саморегуляції прагне послабити доцентровий потік

імпульсів у центральну нервову систему.

За даними Л.Я. Дорфмана, емоційним переживанням різної

модальності, активності й напруження відповідає різна біоелектрична

активність мозку, що знаходить відображення на ЕЕГ. В міру

збільшення енергії в альфа, бета-1 і бета-2 смугах ЕЕГ модальність

переживання змінюється в напрямі від радості до суму.

Наявність при виражених емоційних переживаннях

фізіологічних змін дає підставу розглядати емоційні реакції як стани.

19.3. Експресивний компонент

емоційного реагування

Експресія виражається через мовні, мімічні, пантомімічні,

жестикуляційні засоби, а також через увагу до своєї зовнішності.

Мімічні засоби експресії. Найбільшу здатність виражати

різні емоційні відтінки має обличчя людини. Ще Леонардо да Вінчі

говорив, що брови й рот по-різному змінюються, коли є різні причини

плачу, а Л.М. Толстой описував 85 відтінків виразу очей і 97 відтінків

усмішки, що розкривають емоційний стан людини (стримана,

натягнута, штучна, сумна, презирлива, сардонічна, радісна, щира

тощо).

Я. Рейковський зазначає, що на формування мімічного виразу

емоцій впливають три чинники:

Загальна характеристика емоцій та почуттів

454

• вроджені видотипові мімічні схеми, які відповідають певним

емоційним станам;

• набуті, соціалізовані способи вияву емоцій, довільно

контрольовані;

• індивідуальні експресивні особливості, які надають видовим і

соціальним формам мімічного виразу специфічні риси,

властиві лише даному індивідові.

Найчастішими мімічними патернами, які виявляються, є

усмішка (при задоволенні) і «кисла міна» (при відразі).

Розбіжність в усмішці виявляються вже в 10-місячної дитини. На

матір дитина реагує усмішкою, при якій активізується великий

виличний м’яз і коловий м’яз ока (усмішка Дачена). На наближення

незнайомої людини дитина теж усміхається, але активація виникає

тільки у великиму виличному м’язі; коловий м’яз ока не реагує.

З віком асортимент усмішок розширюється. П. Екман і В. Фрізен

виокремлюють три види усмішок дорослої людини: щиру, нещиру й

нещасну, жалібну.

Нещиру посмішку поділяють на два різновиди. Вимушена

посмішка виражає не стільки радість, скільки бажання здаватися

радісним. Удавана посмішка має на меті приховати від навколишніх

свої негативні емоції. Для нещирої посмішки характерна відносна

пасивність колових м’язів ока, у результаті чого щоки майже не

піднімаються і відсутні характерні зморшки в зовнішніх кутиках очей

(«гусячі лапки»). Нещира посмішка буває, як правило, асиметрична, з

більшим зсувом уліво або вправо. Крім того, вона виникає або раніше,

або пізніше, ніж того вимагає ситуація. Фальшива посмішка

вирізняється й тривалістю: її кульмінаційний період триває довше від

звичайного (від однієї до чотирьох секунд). Період її розгортання й

згортання, навпаки, коротший, і тому вона з’являється й зникає ніби

раптово. За цими ознаками нещиру посмішку розпізнати досить легко.

Однак при навмисно нещирій посмішці, коли скорочення виличних

м’язів піднімає щоки, віддиференціювати її від щирої усмішки без

аналізу її тимчасового розгортання буває важко.

Як зазначають Г. Остер і П. Екман, людина народжується з уже

готовим механізмом вираження емоцій за допомогою міміки. Усі

мускули, необхідні для вираження різних емоцій, формуються в період

15–18 тижнів утробного розвитку, а зміни «виразу обличчя»

відбуваються, починаючи з 20 тижня. Тому багато вчених вважають

головним каналом вираження й впізнання емоцій експресію обличчя.

П. Екман і К. Ізард описали мімічні ознаки первинних, або

базових, емоцій (радості, горя, відрази, зневаги, подиву, гніву, страху) і

виокремили три автономні зони обличчя: ділянка чола й брів, ділянка

очей (очі, повіки, перенісся) і нижня частина обличчя (ніс, щоки, рот,

щелепи, підборіддя). Проведені дослідження дозволили розробити

своєрідні «формули» мімічних виразів, які фіксують характерні зміни