10.2.2. Аналіз невизначеності і ризику інвестиційних проектів

Під невизначеністю розуміють стан неоднозначності розвит­ку певних подій у майбутньому, а також неможливості точного визначення величин основних показників розвитку діяльності підприємства, у тому числі реалізації інвестиційного проекту. Невизначеність — це об'єктивне явище, яке властиве будь-якій сфері підприємницької діяльності.

Головним завданням інвестора є переведення си­туації невизначеності в ситуацію, коли можна вказати ймовірний розподіл можливих результатів. Тобто ця процедура дає змогу здійснити обгрунтоване визначення ефективності інвестиційного проекту на основі розгляду різних значень (рівнів) окремих показ­ників з урахуванням імовірності цих значень.

Слід зауважити, що мірою невизначеності в досягненні систе­мою заданої мети при обраному способі її досягнення є ризик.

У цілому ризик є складною для розуміння категорією, до ви­значення якої існує принаймні два підходи — у термінах втрат і збитків та в термінах невизначеності.

У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ри­зику як математичного очікування втрат чи збитків.

В інвестиційному і фінансовому менеджменті під ризиком ро­зуміють міру невизначеності в одержанні очікуваних доходів від вкладених інвестицій.

Під ризиком реального інвес­тиційного проекту розуміють імовірність виникнення не­сприятливих фінансових наслідків у формі втрат очікуваного інвестиційного доходу в ситуації невизначеності умов його здійснення.

Слід зауважити, що метою аналізу проектних ризиків є визна­чення:

а) можливих шляхів зниження ризиків;

б) ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:

• виявлення ризиків проекту;

• оцінка ризику проекту;

• визначення чинників, що впливають на ризик;

• пошук шляхів скорочення ризику;

• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;

• врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту .

Усю різноманітність методів оцінки інвестиційних ризиків поділяють на дві групи:

1. формалізовані (кількісні) методи оцінки проектних ризиків;

2. неформалізовані методи.

Причому до найбільш поширених кількісних методів оцінки ризику реальних інвестиційних проектів відносять:

• статистичний;

• метод експертних оцінок;

• метод «дерева рішень»;

• метод доцільності витрат;

• метод використання аналогів;

• метод зміни грошового потоку.

Серед неформалізованих методів, які широко використовують у проектному аналізі, найпопулярнішими (з боку їх практичного застосування) стали:

• аналіз чутливості;

• аналіз сценаріїв проекту;

• метод імітаційного моделювання;

• метод поправки на ризик коефіцієнта дисконтування.

Зміст статистичного методу оцінки ризиків інвестиційного проекту полягає в дослідженні доходів і втрат від вкладення ка­піталу та встановлення частоти їх виникнення. На основі отрима­них даних здійснюється прогноз на майбутнє.

У процесі застосування такого методу вихідні дані розгляда­ють як очікувані значення певних випадкових величин з відоми­ми законами ймовірності розподілу.

Законом розподілу випадкової величини називають закон від­повідності між можливими значеннями випадкової величини та їх імовірностями.

Закон розподілу характеризується кількома показниками, зок­рема математичним очікуванням, дисперсією, середньоквадратичним відхиленням, коефіцієнтом варіації.

Математичним очікуванням, або середнім очікуваним зна­ченням випадкової величини D називається число, яке дорівнює сумі добутків значень величини D на відповідні ймовірності id

Цей показник виражає зміни кількості оцінки ознаки при пе­реході від одного випадку (варіанта) до іншого.

Метод «дерева рішень» дає змогу найбільш комплексно вра­ховувати ризики реального інвестиційного проекту по окремих послідовних етапах його здійснення. Експертні оцінки можливих сценаріїв варіації вихідних параметрів проекту при використанні цього методу є більш обгрунтованими, оскільки в цьому випадку вони визначаються не по проекту в цілому, а в розрізі окремих етапів його реалізації та з урахуванням періоду часу кожного з етапів. Імовірність несприятливого результату в досягненні зада­них кінцевих показників ефективності проекту характеризувати­ме ступінь його ризику.

Метод доцільності витрат орієнтований на виявлення потен­ційних зон ризику. Перевитрати затрат можуть бути викликані такими факторами:

• початковою недооцінкою вартості проекту;

• зміною меж проектування;

• відмінностями в ефективності проектів (дохідності, окупно­сті, безпечності тощо);

• збільшенням початкової вартості проекту в процесі його ре­алізації і т. д.

Ці ключові фактори можуть бути деталізовані з метою визна­чення рівня ризику капітальних витрат.

Метод використання аналогів полягає в пошуку та викорис­танні схожості, подібності явищ, проектів та їх зіставленні з ін­шими аналогічними об'єктами. Для цього методу, як і для методу експертних оцінок, характерний певний суб'єктивізм, оскільки вирішальне значення при оцінці об'єктів має інтуїція, досвід та знання експертів, аналітиків.

На відміну від попередніх методика зміни грошового потоку дає змогу оцінити появу заданої величини грошових надходжень по інвестиційному проекту для кожного року. Після цього скла­дають новий проект на основі відкоригованих за допомогою знижувального коефіцієнта грошових потоків і для них розрахо­вують NPV. (Знижувальний коефіцієнт являє собою ймовірність появи грошових надходжень). Перевагу віддають проекту, відкоригований грошовий потік якого має найбільший NPV; цей про­ект уважають менш ризикованим.