3.6 Методичні вказівки до рішення задач з т.10 «Аналіз фінансової звітності корпорації» та умови задач

Фінансова діагностика заснована на всебічному аналізі публіч­ної звітності корпорації, а також статистичних даних, не бухгалтерської звітності — як внутрішньої, так і зовнішньої.

У фінансовій практиці застосовуються такі методи аналізу фінансової звітності:

- горизонтальний;

- вертикальний;

- метод коефіцієнтів;

- системні методи.

Широко застосовуваним методом аналізу фінансової звітності є аналіз коефіцієнтів (Ratio Analysis). Коефіцієнти використовуються для визначення фінансового становища корпорації з різних поглядів.

У літературі виділяють такі основні групи фінансових коефіцієнтів:

- коефіцієнти ліквідності (Liquidity Ratios);

- коефіцієнти структури капіталу (Capital Structure Ratios);

- коефіцієнти оборотності активів (Asset Management Ratios);

- коефіцієнти прибутковості (Return Ratios);

- коефіцієнти ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнт поточної ліквідності (Current Ratio), який називається також коефіцієнтом покриття, визначається за формулою:

де К_п.л. – коефіцієнт поточної ліквідності;

ПА – поточні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Коефіцієнт «швидкої ліквідності» («лакмусового папірця») (Quick Ratio) визначається за формулою:

де К_ш.л. – коефіцієнт швидкої ліквідності;

ТМЗ – товарно-матеріальні запаси.

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу показують боргове навантаження на капітал корпорації. Найчастіше використовуються такі показники:

- коефіцієнт борг/активи (Debt to Total Assets);

- коефіцієнт борг/власний капітал (Debt to Shareholder’s Equity);

- коефіцієнт покриття процентних платежів за зобов’язан­нями прибутком (Times Interest Earned).

Коефіцієнт заборгованості, визначається за формулою:

_{де Кк – коефіцієнт заборгованості;}

_{КЗ – кредиторська заборгованість;}

_{ДЗ – дебіторська заборгованість;}

_{А – активи.}

Для поглибленого аналізу боргового навантаження на капітал використовується коефіцієнт «квоти власника» , що розраховується за формулою:

_{де Ккв.в. – коефіцієнт квоти власника;}

_{Бд. – довгостроковий борг;}

_{ВК – власний капітал.}

У практиці корпорації широко застосовується коефіцієнт покриття процентів, який обчислюється за формулою:

_{де Кп.% – коефіцієнт покриття процентів;}

_{ВП – прибуток до виплати процентів та податків;}

_{Б% – проценти за боргом.}

Коефіцієнти оборотності активів

Найважливішою проблемою фінансової діяльності корпорації є підвищення ефективності використання активів. З цією метою обчислюються коефіцієнти активів (показники ділової активності):

- коефіцієнт оборотності запасів (Inventory Turnover);

- середній термін інкасації (Average Collection Period);

- коефіцієнт оборотності поточних активів (Current Asset Turnover);

- коефіцієнт окупності довгострокових активів (Fixed Asset Turnover);

- коефіцієнт окупності всіх активів (Total Asset Turnover).

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) обчислюється за формулою:

_{де Коб.ТМЗ – коефіцієнт оборотності ТМЗ;}

_{Пр – продаж;}

Середній термін інкасації, тобто середній проміжок часу, необхідний для надходження коштів на рахунки дебіторів, визначається за формулою:

де П_{сер.інк.} – середній період інкасації;

П_сер.д. – середньодобовий обсяг продажу.

Оборотність усіх поточних активів визначається за формулою:

де К_об.ПА – оборотність поточних активів.

Коефіцієнт оборотності довгострокових активів, який називається також коефіцієнтом окупності активів, обчислюється за формулою:

де К_об.ДА – оборотність кредиторської заборгованості.

ДА – довгострокові активи.

Коефіцієнт оборотності (окупності) всіх активів визначається за формулою:

_{де Коб.А – коефіцієнт окупності активів.}

Коефіцієнти прибутковості

Коефіцієнти прибутковості показують кінцевий результат еко­номічної і фінансової діяльності корпорації. Обчислюються такі показники рентабельності:

- коефіцієнт норми прибутку (Profit Margin);

- коефіцієнт прибутковості активів (Return on Total Asset Ration — ROA);

- коефіцієнт норми прибутковості акціонерного капіталу (Return on Equity Ratio — ROE).

Коефіцієнт норми прибутку, який називається також маржею прибутку, або рентабельністю продажу, визначається за формулою:

_{де Кн.п. – коефіцієнт норми прибутку;}

_{ЧП – чистий прибуток;}

Коефіцієнт прибутковості активів визначає прибуток на долар активів. Показник визначається за формулою:

_{де КROA – коефіцієнт норми прибутку на активи;}

Коефіцієнт норми прибутку на власний капітал визначається за формулою:

_{де ROE – коефіцієнт норми прибутку на власний капітал;}

Показники ринкової вартості акцій

Традиційними коефіцієнтами ринкової вартості акцій є:

- коефіцієнт ціна/прибуток (Price/Earnings Ratio P/E);

- коефіцієнт ціна/балансова вартість на одну акцію (Price/Book Value per Share);

- коефіцієнт поточної прибутковості акції (Current Return per Share).

Коефіцієнт відношення ринкової ціни до прибуток на 1 акцію, що називається також «кратне прибутку», показує, яку суму інвестор згоден сплачувати за оголошений прибуток на акцію. Показник визначається за формулою:

_{де КР/Е – коефіцієнт відношення ринкової ціни до прибутку на 1 акцію;}

_{Ца. рин. – ринкова ціна акції;}

_{Пна1а – прибуток на 1 акцію.}

Коефіцієнт відношення ціни до балансової вартості однієї акції, що називається також «кратне балансової вартості», визначається за формулою:

_{де Кк.БВ – коефіцієнт кратності балансової вартості;}

_{Ца. рин. – ринкова ціна акції;}

_{Ца. бал. – балансова вартість акції.}

Самі по собі коефіцієнти, визначені за фінансовою звітністю, за один фінансовий рік можуть дати тільки загальне уявлення про корпорацію.

Приклад

Компанія N має такі фінансові показники:

- дохід на 1 акцію — 6 дол.;

- дивіденд на 1 акцію — 2 дол.;

- бухгалтерська вартість акції в кінці року — 40 дол.;

- приріст нерозподіленого прибутку в кінці року — 12 млн дол.;

- пасиви на кінець року — 140 млн дол.;

- компанія нових акцій протягом року не випускала.

Визначте коефіцієнт боргу, проаналізуйте, як фінансові менеджери корпорації плануватимуть політику у сфері пасивів.

Розв’язання:

Насамперед слід згадати, як розраховуються показники «дивіденд на акцію», «дохід на акцію». Коефіцієнт боргу має такий вигляд:

де К_б – коефіцієнт боргу;

П – загальні пасиви;

А – загальні активи.

Для даної ситуації він може бути перетворений у:

де СК – сплачений капітал.

Сума пасивів нам відома з умови, тому ситуацію можна розв’я­зати в три дії.

Визначення кількості акцій, які є в обігу, з метою встановлення суми сплаченого капіталу. В умові дано суму приросту нерозподіленого прибутку 12 млн, тому ми можемо знайти суму нерозподіленого прибутку, що припадає на 1 акцію (6 – 2 = 4), поділивши 12 млн на 4. Вийшло 3 млн акцій корпорації в обігу.

З умови нам відома бухгалтерська вартість акції, тому можна визначити суму сплаченого капіталу:

СК = 40 дол. × 3 000 000 = 12 000 000 дол.

Визначаємо коефіцієнт боргу:

Коефіцієнт критичний, отже, фінансовому управлінню слід докласти зусиль щодо його зниження, якщо немає глобальної мети термінового розширення виробництва.

Системні методи аналізу фінансової звітності

Системні методи аналізу фінансової звітності корпорації засновані на використанні системи певних коефіцієнтів для визначення одного показника. До них уходять:

- система Дюпон;

- модель Альтмана.

Система Дюпон

Система Дюпон використовується для аналізу прибутковості власного капіталу.

За системою Дюпон прибутковості власного капіталу залежить від трьох коефіцієнтів:

- маржі прибутку;

- оборотності активів;

- коефіцієнта власного капіталу.

Рівняння Дюпон має такий вигляд:

де ROA – прибутковість активів;

МП – маржа прибутку;

К_об.А – коефіцієнт оборотності активів.

Тобто прибутковість активів залежить від двох показників — прибутковості продажу й оборотності активів. З рівняння ROA виводиться рівняння ROE:

де ROЕ – прибутковість власного капіталу;

К_ВК– коефіцієнт власного капіталу.

Таким чином, система Дюпон має такий вигляд:

Модель Альтмана

Моделі Альтмана застосовуються для прогнозування можливого банкрутства корпорації. Формула має такий вигляд:

,

Кожний елемент формули (х₁R₁) є добутком двох коефіцієнтів: показника функції (х₁…х₅) і фінансового коефіцієнта (R₁…R₅). Показники функції відповідно до методу Альтмана визначені в такий спосіб:

,

Альтман виділив п’ять фінансових коефіцієнтів, на підставі яких можна скласти певне уявлення про платоспроможність фірми:

де НП – нерозподілений прибуток;

де ВП – проценти до сплати процентів та податків.

АК – ринкова вартість акціонерного капіталу;

З – балансова вартість усіх зобов’язань.

Альтман установив критичні значення показника Z:

Z  1,81 — висока ймовірність банкрутства;

Z  3 — мала ймовірність банкрутства;

Z  5—10 — імовірності банкрутства немає.