- •Ринок фінансових послуг
- •Тема 1. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці………………..9
- •Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку……………………………....83
- •Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку…………………………......102
- •Тема 8. Фінансові послуги на ринку позик………………………….................130
- •Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку...............................................143
- •Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику……………………............174
- •Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг…………………............192
- •Тема 12. Державне регулювання та саморегулювання ринку
- •Змістовий модуль і. Методологічні основи функціонування ринку фінансових послуг
- •Ринок фінансових послуг як складова фінансово-кредитного сектору економіки
- •Систематизація ринку фінансових послуг
- •Питання до самоконтролю знань
- •Загальна характеристика суб’єктів ринку фінансових послуг
- •Держава як суб’єкт ринку фінансових послуг
- •Інвестори та емітенти на ринку фінансових послуг
- •Професійні учасники ринку фінансових послуг
- •Питання до самоконтролю знань
- •Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва
- •3.2 Функції фінансових посередників
- •3.3 Класифікація фінансових посередників
- •Питання до самоконтролю знань
- •4.2 Небанківські кредитні інститути
- •4.3 Інвестиційні фінансові установи
- •Питання до самоконтролю знань
- •5.1 Загальна характеристика грошового ринку
- •Валютний ринок як складова ринку фінансових послуг
- •5.3 Організаційні основи функціонування ринку позик
- •5.4 Фондовий ринок України
- •Загальна характеристика ринку з перейняття ризику
- •5.6 Ринок дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
- •Питання до самоконтролю знань
- •В) золото, срібло, платина, доведені до найвищих проб.
- •Змістовий модуль іі. Фінансові послуги на окремих сегментах ринку
- •6.2 Послуги електронних платіжних систем
- •6.3 Фінансові послуги на ринку дорогоцінних металів
- •Питання до самоконтролю знань
- •7.2 Послуги щодо відкриття та ведення валютних рахунків
- •7.3 Міжнародні розрахунки й кредитні операції
- •7.4 Фінансові послуги на ринку forex
- •Аналіз валютного ринку
- •Питання до самоконтролю знань
- •8.2 Фінансові послуги з перейняття заборгованості
- •Питання до самоконтролю знань
- •Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку
- •9.1 Фінансові послуги пфтс
- •9.2 Фінансові послуги інститутів спільного інвестування
- •9.3 Послуги торговців цінними паперами
- •9.4 Фундаментальний аналіз фондового ринку
- •1. Дивідендна прибутковість.
- •2. Прибуток на акцію (eps).
- •3. Коефіцієнт "Ціна/прибуток" (р/е).
- •4. Вартість чистих активів на акцію
- •5. Коефіцієнт "Ціна/продажу" (p/s).
- •6. Коефіцієнт "Ціна/власний капітал" (p/bv).
- •9.5 Технічний аналіз фондового ринку
- •Питання до самоконтролю знань
- •Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику
- •10.1 Сутність послуг з перейняття ризику. Хеджування
- •10.2 Фінансові послуги що надаються у сфері страхування
- •10.3 Гарантійні фінансові послуги
- •Питання до самоконтролю знань
- •Змістовий модуль ііі. Система забезпечення функціонування ринку фінансових послуг
- •Тема 11. Інфраструктура ринку фінансових послуг
- •11.1 Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг
- •11.2 Інформаційно-аналітичні системи
- •11.3 Національна депозитарна система
- •Питання до самоконтролю знань
- •Тема 12. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг
- •Перелік рекомендованої літератури: 1 – 8, 48
- •12.1 Сутність державного регулювання ринку фінансових послуг та його напрямки
- •12.2 Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні
- •12.3 Саморегулювання ринку фінансових послуг
- •Питання до самоконтролю знань
- •14. Забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку фінансових послуг і захист прав його учасників – це:
- •15. Де вирішуються протиріччя, що виникають при невиконанні сторонами своїх зобов'язань?
- •Перелік рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Нормативні матеріли мон і ДонНует ім. М. Туган-Барановського
Держава як суб’єкт ринку фінансових послуг
На макрорівні основним учасником ринку фінансових послуг є держава. Вона здійснює регулювання ринку та може виступати позичальником чи інвестором фінансових активів.
Здійснюючи функцію регулювання ринку фінансових послуг держава, в особі відповідних державних установ, що уповноважені здійснювати контрольні та регулівні функції на відповідному сегменті ринку (Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, уповноваженні органи та ін), здійснює наступну діяльність:
приймає законодавчі та нормативно-правові акти з питань діяльності учасників ринку фінансових послуг та окремих його сегментів;
регулює випуск та обіг фінансових активів, права та обов'язки учасників ринку;
видає ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку фінансових послуг та забезпечує контроль за такою діяльністю;
забороняє та зупиняє на певний термін (до одного року) професійну діяльність на ринку фінансових послуг у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягує до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;
реєструє випуск (емісію) фінансових активів та інформацію про даний випуск (емісію);
здійснює контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску фінансових активів та інформації про даний випуск, умов продажу (розміщення) фінансових активів, передбачених такою інформацією;
створює систему захисту прав інвесторів і здійснює контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку фінансових послуг;
контролює за допомогою відповідного контрольного органу достовірність інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку фінансових послуг;
встановлює правила і стандарти здійснення операцій на ринку фінансових послуг та контролює їх дотримання.
Крім регулівної функції найбільш часто на ринку фінансових послуг держава виступає позичальником. В такому разі населення і підприємницькі структури виступають інвесторами і кредиторами, а джерелом фінансових ресурсів виступають їх вільні кошти.
Свої відносини держава з кредиторами оформлює шляхом проведення державних позик, використання вкладів населення в ощадних банках та державного кредитного фонду, проведення грошових лотерей. Дані види відносин поєднуються в єдине поняття «державний кредит».
Найпоширенішою формою державного кредиту є позики. За допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб держави. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило, облігації.
Відповідно до національного законодавства, Уряд України може брати внутрішні та зовнішні позички в межах, передбачених Законом про Державний бюджет, окрім емісійних коштів Національного банку України. При цьому отримані кошти використовуються саме на покриття бюджетного дефіциту і не спрямовуються на поточні бюджетні видатки. Якщо витрати на обслуговування державного боргу перевищують ті, що визначені Законом, Міністерство фінансів через Кабінет Міністрів негайно інформує про це Верховну Раду і у двотижневий строк надає пропозиції щодо внесення змін у Закон про Державний бюджет з їх повновагомим обґрунтуванням.
В сучасних умовах в Україні основною формою реалізації внутрішнього державного боргу є випуск державних боргових цінних паперів - облігацій і казначейських зобов’язань.
Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) емітуються у вигляді електронних записів на рахунках системи електронного обліку обігу державних цінних паперів Міністерством фінансів України. Воно ж виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасності погашення ОВДП. Генеральним агентом по розміщенню та обліку прав власності на ОВДП є Національний банк України. В ньому зберігається глобальний сертифікат на весь випуск, ним же (через комерційні банки) здійснюється обслуговування випуску.
Надходження до бюджету коштів від реалізації ОВДП відображаються як джерела фінансування бюджетного дефіциту.
Доходи, що отримані від розміщення ОВДП в сумі, що перевищує їх номінальну вартість, а також доходи, що отримані в разі викупу цінних паперів за ціною, нижче ціни розміщення, відносяться на зменшення фактичних видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу.
Іншою формою державного кредиту є передача ощадними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в них, державі для покриття своїх витрат. Така передача може здійснюватися шляхом випуску білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик.
Ще однією формою державного кредиту є використання державою коштів позикового фонду. Держава мобілізує через кредитні установи частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Проте, ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
Крім внутрішніх запозичень, є й зовнішні. Вони утворюються як шляхом розміщення боргових цінних паперів серед нерезидентів України, так і шляхом одержання позик у спеціалізованих фінансово-кредитних інститутах.
До державного кредиту належить також міждержавний кредит, коли одні держави виступають кредиторами, а інші – позичальниками. Він надається на умовах строковості, платності та зворотності. Величину одержаних зовнішніх позик і нарахованих процентів включають до державного боргу.
Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Вони можуть бути середньо- чи довгостроковими, надаватись у грошовій чи товарній формі, у валюті країни-кредитора або у вільно конвертованій валюті.
Сучасне економічне становище України вимагає залучення кредитних ресурсів у таких значних обсягах, які можуть надати лише потужні міжнародні фінансові установи, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку й інші. Залучення та обслуговування іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, здійснюється спеціально визначеними урядом банками-агентами. Такі банки укладають договори на агентське обслуговування із державними органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України за погодженням із Міністерством фінансів.