3. Спільні характеристики та відмінності формальних і неформальних груп.

Неформальні та формальні групи мають певні спільні характеристики :

• групами управляють лідери з метою розв’язання певних завдань;

• групи мають певну структуру управління і взаємодії;

• групи використовують в своїй діяльності певні правила, норми;

• групи застосовують певну систему винагороди і санкцій.

Відмінності між групами:

• формальні групи створюються продумано, за планом, а неформальні – спонтанно;

• структура формальних груп формується свідомо, неформальних – внаслідок взаємодії між людьми;

• до формальної групи вступають з метою реалізації її цілей, отримання доходу, можливості кар’єрного зростання, до неформальної - для задоволення потреб у взаємозахисті, взаємодопомозі, тісному спілкуванні;

• формальна група створюється за рішенням керівників, неформальна - внаслідок зацікавленості, симпатії тощо.

Порівняльна характеристика формальних і неформальних груп:

Параметри	Формальні групи	Неформальні групи
1. Головні цілі	Прибуток, продукція, послуги	Задоволення потреб членів групи, безпека
2. Походження	Результат організаційного планування	Спонтанні процеси
3. Вплив на членів групи	Посадові повноваження (влада), матеріальні стимули	Особа, знання
4. Комунікації	Низхідні, використання офіційних каналів	Особисті зв’язки, взаємний обмін інформацією
5. Лідер	Призначається організацією	Висувається групою
6. Міжособові відносини	Встановлюються службовими стосунками	Формуються і розвиваються спонтанно
7. Контроль	Покарання та грошова винагорода	Соціальні санкції

4. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи.

Управління групами менеджер повинен здійснювати на основі застосування функцій, методів менеджменту і управлінських рішень, оскільки це дає змогу зменшити негативні наслідки міжгрупової взаємодії і підвищити ефективність функціонування кожної групи зокрема і організації в цілому.

Так, обов’язковим елементом ефективного функціонування всіх груп є збори колективу, на яких є можливість вирішувати проблеми організації, виробляти і ухвалювати рішення.

Також при управлінні групами менеджер повинен усвідомлювати, що група зможе реалізувати свої ідеї і забезпечити ефективну діяльність при наявності таких факторів:

1) Чисельність групи повинна мати оптимальний розмір групи 5-9 чол.

При збільшенні чисельності групи спілкування ускладнюється і досягти згоди стає важче.

2) Склад групи – це ступінь єдності поглядів і інтересів її членів, точок зору, підходів, що використовуються у вирішенні проблем. Великий ступінь єдності дозволяє уникати конфліктів, але знижує продуктивність прийнятих рішень. Чим більше відмінностей між членами групи, тим легше знаходити різні підходи до вирішення проблем. З іншого боку, це загрожує згуртованості групи і може її зруйнувати. Досвід свідчить, що найкраще, коли група охоплює людей, які дотримуються різних позицій, поглядів, сповідують різні ідеї.

3) Групові норми - це правила поведінки, які очікуються групою від кожного її учасника, дотримання яких дозволяє учаснику належати до групи і розраховувати на її підтримку.

4) Згуртованість членів групи – це міра тяжіння членів групи один до одного і до групи в цілому.

У високо згуртованих групах значно менше проблем, менше непорозумінь, ворожості, недовіри. Високий рівень згуртованості групи підвищує ефективність роботи організації, але при певних обставинах, коли інтереси групи і керівництва не узгоджуються, негативно впливає на діяльність організації.

5) Конфліктність всередині групи: відмінності в поглядах, цінностях, оцінках приводять до більш ефективної роботи групи, проте це збільшує імовірність конфлікту, що негативно може позначиться на роботі групи.

6) Статус членів групи пов’язаний із старшинством у посадовій або неформальній ієрархії, тобто визначається посадою, освітою, досвідом тощо. Ці фактори можуть сприяти підвищенню або пониженню статусу. Дослідження показали, що члени групи, які мають високий статус, мають більший вплив на рішення групи.

7) Ролі членів групи розподіляються так, щоб група могла виконувати поставлені завдання. Це критичний фактор ефективності роботи групи. З одного боку, в кожній групі повинні виконуватись визначені ролі. З іншого, ролі неможливо нав’язувати, тому що це може призвести до міжособових конфліктів. Ролі повинні обиратись членами групи добровільно. Тільки збіг бажаних і необхідних ролей дозволяє групі досягти ефективної роботи.