Ушкоджений головного мозку. Види:

1. Струс.

2. Забій.

3. З давлення головного мозку.

Симптоми:

1. загальиомозкоеі: втрата свідомості, блювота, нудота, головний біль, головокружіння, брадикардія.

2. Місцеві: паралічі, афазія, порушення чутливості, зору - обумовлене ураженням якого небуть відділу мозку.

3. Оболонкові:

• ригідність потиличних м'язів;

• симптоми Керніга, Брудзинського;

• біль при рухах в очних яблуках;

• світлобоязнь.

Струс головного мозку - симптомокомплекс порушень функцій головного мозку без паталогічних змін які проявляються короткочасною до 20 хв., втратою свідомості головним болем, порушенням сну, вестибулярними і вегетативними синдромами, астенією.

Лікування. Ліжковий режим на 2-3 тижні.

Дегідратаційна терапія (40% р-н глюкози, 10% р-н натрію хлориду, 25% розчин сульфату магнію, 30% р-н сечовини).

Забій головного мозку – це місцеве ураження мозкової тканини на певній ділянці. Виділяють загальномозкові симптоми і осередкові (порушення чутливості, рухів, міміки, мови).

Лікування: як при струсі, тільки ліжко вий режим довший.

Здавлення головного мозку – є результат тиску на мозок крові при внутрішньо черепних кровотечах, кісткових уламків при переломі черепа.

Клініка: не розвивається відразу після травми. А через певний час,

який потрібний для накопичення крові і стиснення тканини. Цей про

між називається "світлий проміжок часу", потім наростає синдром

гіпертензії - підвищення внутрішньочерепного тиску:

- головний біль;

- нудота, блювота;

- запаморочення і втрата свідомості;

- хрипле переривисте дихання;

- брадикардія;

- застійний сосок зорового нерва;

- звуження однієї зіниці (анізокорія).

Осередкові симптоми пов'язані з тим, що кров'ю стискається та чи інша ділянка мозку.

Симптоми:

• судоми;

• порушення рефлексів;

• парези;

• паралічі.

Лікування:

1. Трепанація черепа, щоб видалити гематому і перевязати судини, які кровоточать.

2. Дегідратаційна терапія.

3. Повний спокій.

4. Введеня 40% р-ну глюкози.

5. Аміналон, ноотропіл, церебролізін.

Характер ушкодження	Загально мозкові симптоми	Осередкові симптоми	Оболонкові симптоми
Забійі	+	-	-
Струс	+	+	-/+
Здавлення	Світлий проміжок	+	+

Закриті та відкриті ушкодження м'яких покривів голови:

Ушиби (закриті) - виникають в результаті тупої травми помірної сили, супроводжуються утворенням гематом і місцевою болісністю. Крововиливи можуть бути підшкірними, підапоневрогичними, піднадкісними. Підшкірні гематоми обмежені і болісні, виступають над оточуючою шкірою у вигляді «шишки»; підапоневротачними - розлиті, без чітких меж, з флуктуацією в центрі.

Лікування: накладання давлючої пов'язки, міхура з льодом; при вели­ких підапоневротичних гематомах роблять пункції.

Рани м'яких тканин черепа (відкриті) – відзначаються сильними кровотечами навіть при незначному ушкодженні у зв'язку з значним кровопостачанням і зіянням судин.

Забійні рани супроводжуються значною відслойкою м'яких тканин і судин.

При пораненнях м яких тканин завжди слід пам'ятати про можливість ушкодження кісток черепа і внутрішньочерепних ускладнень. Тяжкі поранення м'яких тканин можуть супроводжуватися симптомами струсу чи ушибу головного мозку.

Лікування: рани м'яких тканин голови підлягають хірургічній оброб­ці. Волосся навкруги рани вистригають, при багаточисельшгх ушкодженнях голову голять повністю. Проводять місцеву анастезію 0,25% р-м новокаїну. Обов'язкова ревізія дна рани, при якій можна виявити тріщину кістки. Різані рани ушивають без зсічення країв. Опера­цію закінчують накладанням швів, рани добре загоюються. При потраплянні волосся в механізми, що рухаються, виникають скальповані рани голови, разом з волоссям відривається значна части­на шкірних покровів. Така рана сильно кровоточить. Скальпований шкірний шмат прикладають на місце і підшивають. Якщо вишїк значний дефект в результаті скальпованого поранення, його закривають шкірним клаптем, взятим в іншому місці за допомогою дерматома, то­му, що самостійна епітелізація в таких випадках неможлива.

Для профілактики нагноєння місцево в рану вводять антибіотики.

Ушкодження кісток черепа.

Виникають переломи в результаті транспортної або промислової травми, обвалів, падінь, ударів по голові.

Оскольчасті переломи мають кілька відламків, які можуть вдавлюватися в порожнину черепа і ушкоджувати головний мозок.

Дірчасті переломи спостерігаються в основному при вогнепальних пораненнях.

Переломи склепіння черепа. Ці переломи виникають в результаті важких ударів, які супроводжуються здавленням, згинанням, а потім розривом кісток черепа. Вони можуть бути прямі - в місці дії, і непрямі, що виникають від вторинної дії травмою цього предмета.

Відкриті переломи діагностуються під час огляду рани. Зондування рани не дозволяється у зв'язку з небезпекою інфікування і ушкодження мозкових оболонок і речовини мозку.

При закритих переломах діагноз ставлять на підставі локальної болі деформації черепа, вдавлення, виступів. Обов'язкова рентгенографія. Переломи можуть супроводжуватися симптомами струсу, ушибу, здавленням мозку.

Переломи основи черепа.

Ці переломи, здебільшого відзначаються важким перебігом і нерідко закінчуються летально в зв'язку з значними ушкодженнями головного мозку і вторинними ускладненнями (менінгіт, енцефаліт).

Клініка. Стан хворого, як правило важкий. Спостерігається загально мозкові симптоми, гіпертермія, тахікардія, зниження сухожильних рефлексів м’язової сили; кровотеча та лікворотеча з носа, носоглотки, вух до 200 мл на добу. Під шкірою біля очей, сосковидного відростка з'являються пізні кровотечі, які поступово збіль­шуються в розмірах. Крововиливи можуть бути в кон'юнктиву очно­го яблука, на повіках. При переломах орбіти кров накопичується позаду очного яблука і викликає екзофтільм. При переломі лобної кістки може появитися підшкірна емфізема в ділянці обличчя. На боці пере­лому можуть ушкоджуватися черепні нерви в результаті розриву чи здавлення. Частіше травмується лицьовий і слуховий нерви, рідше око руховий, відвідний.

При люмбальній пункції спинномозкова рідина часто забарвленна кров'ю.

Все підтверджується рентгенографією в двох проекціях.

Лікування: створення повного спокою потерпілому, кладуть в горизонтальне положення; якщо порушення дихання - кисень, вводять 1 мл 1% р-ну лобуліну або цитітону, при порушеннях серцевої діяльності – кофеїну, кордіаміну, при спиненні дихання ШВЛ. При транспортуванні забеспечують іммобілізацію голови, під голову кладуть гумовий круг або валик.

В стаціонарі при відкритих переломах під місцевою анестезією або загальним наркозом роблять первинну хірургічну обробку рани. Краї ран вирізають, видаляють сторонні тіла і вільно розміщені відламки кістки. Роблять тампонаду, спиняють кровотечу, видаляють згустки крові, промивають рану мозку теплим фіз. р-н. рану зашивають наг­лухо. В післяопераційному періоді призначають антибіотики, серце­ві та сульфаніламідні засоби.

Лікування закритих переломів черепа, переломів основи черепа, пе реломів черепа без ушкодження головного мозку переважно консер­вативне - суворий ліжковий режим, в/в введення 20-40 мл 40% р-ну глюкози, антибіотики; при підвищені спинномозкового тиску роблять люмбальну пункцію.

Операцію проводять при вдавлених переломах і при здавленнях мозку.

Працездатність після переломів черепа відновлюється не раніше, ніж через 1,5-2 місяця. Після травми з ушкодженням речовини головного мозку можуть залишатися головні болі, головокружін­ня, втрата функції частини мозку, травматична епілепсія.

Проникаючі поранення черепа і мозку - пов'язані з ушкоджен­ням кісток черепа, мозкових оболонок і речовини мозку, вони можуть бути наскрізні і сліпі. В гострому періоді виникає втрата свідомості та інші загально мозкові симптоми, симптоми набряку мозку, в по­дальшому в залежності від локалізації поранення виникають місцеві симптоми. Внаслідок проникнення інфекції в порожнину черепа і го­ловний мозок - спостерігаються другорядні ускладнення.

Лікування. При наданні першої допомоги накласти асептичну пов'язку на вогнепальну рану, негайна евакуація в стаціонар. В стаціонарі – волосся голять на всій поверхні голови, шкіру навкруги рани прмивають теплою водою, слабким р-м аміаку змащують йодонатом. Первинну хірургічну обробку проводять за загальними правила­ми під наркозом чи місцевим знеболюванням. Детально видаляють всі дрібні кісткові уламки, доступні сторонні предмети. Краї кісткового дефекту розширюють до появи незміненої твердої мозкової оболонки.

При проникаючих пораненнях розсікають тверду мозкову оболон­ку, видаляють згустки крові, розтрощену мозкову речовину (теплим фіз. р-м з гумової груші), проводять старанний гемостаз р-м перекису водню, гарячим фіз. р-м, діатермокоагуляцією, зав'язують судини. Тверду мозкову оболонку не зшивають. Шкіру зашивають наглухо.

Поранені потребують старанного догляду.

Догляд за оперованими хворими після ЧМТ.

1. після операції необхідна старанна фіксація пов'язки , щоб хворий не зміг її випадково зірвати, перебуваючи в збудженому стані. Також з метою запобігання випадкових ушкоджень мозкової рани застосовують пов'язку з ватно-марлевим кільцем.

2. Для дренування рани готують смужки від гумових рукавичок, для запобігання висушування мозку - теплий р-н натрію хлориду для його зрошування.

3. Після операції хворого кладуть на бік, протилежний оперованому, над раною підвішують міхур з льодом.

4. Псля операції проводять дегідратаційну терапію.

5. Для профілактики інфекції в/в і в/м вводять антибіотики.

6. При прояві ознак гнійної інфекції проводять ревізію рани, змінюють шви.

7. Вогнепальні поранення часто можуть ускладнюватися менінгітом, абсцесом, тому потрібне відповідальне ліжко.

8. Хворі після операції на голові потребують рідкої, висококалорійної, легкозасвоюваної їжі, які в перші дні дають через зонд не рідше 5-6 разів на добу.