Значення

На підставі наведених характерних рис, які розкривають зміст та сутність визначення принципу цивільного процесуального права, можна визначити наступні характерні ознаки: принцип відображає ідею, що складає його зміст; ідеї, відображені в принципах, повинні бути закріплені в нормах права; принципи по­винні визначати основні властивості цивільно­го процесу; принципи мають загальне значен­ня для всього цивільного процесу; принципи визначають типові риси цивільного судочин­ства; принципи складають одну з відомих альтернативних вимог; це самостійні поло­ження, які не дублюють інші принципи. Від­повідно до визначених ознак принципи цивіль­ного процесуального права можна визначити як закріплені в нормах правові ідеї на завдан­ня і мету правосудця в цивільних справах (цивільного судочинства), організації його побудови і процесуальної діяльності, проце­суально-правових повноважень суду та про­цесуально-правового становища учасників процесу (громадян, підприємств, установ, організацій)9.

Принципи цивільного процесуального пра­ва, будучи взаємопов’язані між собою, в су­купності становлять систему (цей термін з грецької дослівно означає ціле, складене з частин). Кожний з принципів, з однієї сторо­ни, відіграє самостійну роль, характеризує галузь у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, а з іншої — знахо­диться у взаємодії з іншими принципами, за­безпечуючи єдність мети і завдань цивільно­го судочинства, обумовлює дію інших принципів. Кожний з принципів не може існу­вати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

#2. Загально-правові принципи цпп.

Загальноправові принципи притаманні ЦПП і до них відносяться наступні принципи:

1) верховенство права

2) принцип гуманізму

3) принцип законності

4) принцип справедливості

5) принцип етичності

Принцип верховенства права проголошено Конституцією України ст. 8 він забезпечує пріоритетність прав і свобод людини та громадянина, справедливість і гуманність при постановленні судових рішень. До цього принципу належать ще і такі положення як:

1) право призумції невинності кожній із сторін

2) право на судовий розгляд

3) право на достатній час для подання доказів, які підтверджують або заперечують вимоги

4) право на справедливий розгляд справи незалежним судом

5) право на допит свідків з боку іншої сторони

6) право на апеляцію до незалежного та неупередженого суду який має повноваження перегляду та скасування рішення на підставі законності та поданих доказів.

Принцип верховенства права пов'язаний із справедливістю, демократією та законністю і забезпечує ясність і прозорість, беззаперечність та об’єктивність судового захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Принцип гуманності – термін гуманізм перекладається як модерний, полягає втому що кожен законодавчий орган загалом і суд свою діяльність повинен спрямовувати на здійснення належного захисту прав і свобод та інтересів людини та її особистості. Тобто людина є найвища цінність.

Принцип законності – як і принцип гуманізму він закріплений у Конституції України тобто органами державної влади, місцевого самоврядування, будь – які інші органи та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підстави в межах повноважень представлених нормативними актами. Суд повинен організовувати свою діяльність виключно дотримуючись закону як його процесуальних норм так і норм матеріального права.

Принцип справедливості – здійсненне правосуддя у цивільних справах нерозривно пов’язані з ідеєю справедливості, одним із завдань цивільного судочинства є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ. Правосуддя повинно здійснюватись на законних ним підставах і суд повинен приймати правильні рішення які відповідають істині та закону.

Принцип етичності – цей принцип не закріплений але у стосунках між учасниками процесу, він повинен бути притаманний, повинна бути коректність учасників процесу один до одного.

Щоб забезпечити реалізацію цих прав і від­повідно до суспільних інтересів, ЦПК України визначає активне становище суду та інших учасників процесу, що характеризує принцип публічності, закріплений ст. 10 нового ЦПК.

Принцип об’єктивної істини полягає в то­му, що висновки суду, зроблені ним у прийня­тому рішенні, повинні відповідати дійсним об­ставинам справи (ч. 4 ст. 10, п. 5 ч. 6 ст. 130, ч. 1 ст. 137, ч. 2 ст. 160, ст.ст. 212, 215 та інші нового ЦПК).

Захисту підлягає право, порушення якого мало місце в дійсності, тому суд покликаний встановити всі ті факти по справі, які дозво­ляють йому дати правильну їх оцінку. Норми ЦПК зобов’язують суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створити необхідні умови для всебічного і повного роз­гляду і вирішення цивільної справи.

Всебічне з’ясування обставин справи оз­начає, що суд повинен з’ясувати всі питання по справі, як на користь, так і проти сторони. Вимога повноти дослідження обставин спра­ви охоплює питання залучення всіх ма­теріалів, що мають значення для справи, відповідно до правил належності і допусти­мості доказі, не тільки тих, що подані сторо­нами, але і добутих іншим шляхом.

Вимоги принципу об’єктивної істини ви­значають активне становище осіб, які беруть участь у справі та інших учасників процесу, дії яких спрямовані на повне і об’єктивне з'ясу­вання дійсних обставин справи.

Об'єктивність — це відповідність виснов­ків суду, викладених у рішенні, дійсним об­ставинам справи.

Принцип оперативності забезпечує вста­новлення допустимо мінімальних строків в су­дочинстві з метою найскорішого розгляду справи і захисту порушених чи оспорених прав, державних і громадських інтерес та ін.

#3. Міжгалузеві принципи ЦПП:

# принцип здійснення правосуддя тільки судом;

Здійснення правосуддя виключно судами. Правосуддя у Цивільних справах є однією з форм державної діяльності — судової влади, яка здійснюється судами шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у встановленому законом порядку. Конституція України визначила, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції — територіальними і спеціалізованими. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про судоустрій України» систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Здійснення правосуддя виключно судами випливає з діючих засад поділу державної влади України на три відокремлені державні влади — законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України), які урівноважують одна одну. Цей принцип означає недопущення втручання у здійснення правосуддя органів законодавчої і виконавчої влади. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України)

Крім того, захист цивільних прав здійснюється також в адміністративному, третейському, нотаріальному порядку (статті 16, 17, 18 ЦК України). Вирішення цивільних справ органами державної влади, органами місцевого самоврядування, третейськими судами, іншими органами не є здійсненням правосуддя. Спільність мети щодо захисту прав і виконання аналогічних правосуддю завдань не може бути достатньо об'єднуючою ознакою для конструювання єдиного поняття правосуддя, оскільки форми і методи діяльності державного суду і квазісудових органів є різними. Суд загальної юрисдикції у системі органів, які здійснюють захист цивільних прав, посідає окреме місце і має пріоритет. Він проявляється у перевазі над іншими формами, зокрема: а) суд приймає завершальне рішення у спорі, якщо такий спір був розглянутий у попередньому позасудовому порядку (трудові спори, спори з договору перевезення з транспортною організацією тощо); б) суд перевіряє законність рішень третейського суду при її оскарженні і розгляді питання про видачу виконавчого листа для їх примусового виконання; в) суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень і постанов органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які були прийняті з державних, адміністративних, податкових та інших правовідносин.

Юрисдикційні функції щодо розгляду цивільних справ, який здійснюється несудовими органами, становлять самостійну адміністративну, третейську, нотаріальну, процесуальну форми захисту суб'єктивних прав громадян. За існуючим положенням процесуальні норми, що врегульовують вирішення трудових, адміністративних спорів, включені до системи відповідного матеріального права, але виділення їх у самостійні галузі права є прогресивним і перспективним. Специфіка трудових, адміністративних та інших спорів у галузі управління, а також діяльності різних органів, наділених повноваженнями вирішувати такі спори, потребують відмінностей у правових нормах, які врегульовують процесуальний порядок їх розгляду.

Виділення процесуальних норм, якими врегульовані інші форми захисту прав, у самостійній галузі відповідає подальшому поліпшенню і удосконаленню діяльності державного апарату по управлінню суспільством, а всебічне нормативне врегулювання їх діяльності створює одну з важливих передумов функціонування демократичної правової держави.

Принцип територіяльності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції проголошено ст. 125 Конституції України, відповідно до якої у системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні (територіальні) та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Загальними (територіальними) судами загальної юрисдикції є: місцеві суди: районні, районні у містах, міські та міжрайонні суди, а також військові суди гарнізонів; апеляційні суди: областей, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів, Військово-Морських Сил, Апеляційний суд України; Верховний Суд України (статті 18, 19, 21, 25 Закону України «Про судоустрій України»).

Спеціалізованими судами загальної юрисдикції є господарські суди, які здійснюють правосуддя у господарських відносинах. В Україні діють Вищий господарський суд України, апеляційні господарські суди, місцеві господарські суди — господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя (ст. 21 Закону України «Про судоустрій України»). До спеціалізованих судів загальної юрисдикції належать адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані. Місцевими адміністративними судами є: окружні суди, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України; апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах; Вищий адміністративний суд України (статті 18, 19, 21, 25, 38 Закону України «Про судоустрій України»).