1.3. Роль методів і функцій управління в процесах формування організаційного потенціалу підприємства

Метод управління — це сукупність (система) уп­равлінських прийомів, що сприяють забезпеченню високої ефективності діяльності організації. За допомогою правильно­го вибору методу управління забезпечується чітка організація процесу управління й усієї виробничо-економічної діяльності.

У практиці управління успішно застосовуються такі ме­тоди:

• адміністративний;

• економічний; комерційний;

• соціально-психологічний;

правовий;

дослідницький

Сукупність застосування методів управління покликана забезпечити:

з цілеспрямованість колективу;

• організованість;

• чіткість і злагодженість роботи;

• оперативність і своєчасність рішень;

• розпорядливість, гнучкість, дисциплінованість та ініціативність.

У процесі вирішення управлінських проблем ми повинні чітко уявляти, що концепція управління одночасно є проце­сом взаємозалежних функцій. У науковій літературі, як іно­земній, так і вітчизняній, існують різні точки зору на кла­сифікацію функцій управління, хоча, по суті, вони відрізня­ються лише за окремими параметрами. Наприклад, Е.П.Го­лубків виділяє такі функції:

визначення цілей і завдань діяльності організації;

• планування;

• організація;

• мотивація;

• координація й регулювання;

• облік, аналіз і контроль.

У свою чергу, М.Мескон відносить до функцій управління такі види діяльності:

• стратегічне планування;

• планування реалізації стратегії;

• організація взаємодії й повноважень;

• побудова організацій;

• мотивація.

У практиці управління розрізняють два види функцій уп­равління: основні й конкретні.

Таким чином, до основних функцій управління можна з упевненістю віднести весь комплекс обов'язкових робіт, що підлягає неухильному виконанню в процесі реалізації конкретної функції управління в певній послідовності: прогнозування, організація, планування, мотивація, кон­троль, облік, аналіз, підготовка й прийняття управлінських рішень.

Конкретні функції управління як більш відособлені, са­мостійні сфери професійної діяльності щодо нових умов гос­подарювання займають ключові позиції. Саме на основі аналізу конкретних функцій формують структуру управління, здійснюють підбір і розміщення кадрів, розробляють системи інформації, організації діловодства.

За конкретними функціями управління можна чітко визначи­ти, що, кому й коли робити. Виконання конкретних функцій у ком­плексі становить процес управління організацією (підприємством). Звідси можна зробити основний висновок, що виконання конкретних функцій залежить від компетентності, гнучкості, оперативності, заповзятливості менеджерів і, як наслідок, успішне виконання виробничих завдань, якість роботи й продукції, конкурентноздатність продукту. Функції управління сприяють налагодженню й успішному функціонуванню всіх підрозділів діючої структури управління по вертикальних і гори­зонтальних зв'язках. Виходячи з цього, А.Я. Кибанов поділяє всі функції управління на зовнішні, внутрішні, головні, основні, до­поміжні, корисні, шкідливі, неприродні, дублюючі.

Функції випливають із тих завдань, які вирішує, допусти­мо, відділ виробництва, — це встановлення тісних контактів з відділом досліджень і розробок; підготовка нової продукції до запуску у виробництво; планування придбання устаткування й підготовка до роботи; стимулювання розвитку ініціативи працівників до раціоналізації; аналіз вартості робіт, викорис­тання ЕОМ і бюджету відділу.

Функція відділу виробництва поділяється на підфункції, до числа яких можна віднести:

раціональне використання виробничих потужностей, інструментів і пристосувань;

визначення норм часу на виготовлення продукції;

забезпечення якості робіт;

підготовка виробничої документації;

визначення сум капітальних вкладень;

розроблення схем руху матеріальних потоків;

розроблення технологій з виготовлення деталей без зняття або зі зняттям стружки;

розроблення методів монтажу устаткування;

розроблення форм обслуговування споживачів продукції; розроблення форм підвищення кваліфікації й перепідго­товки кадрів.

Ефективність системи управління залежить не тільки від чіткого вибору методів, принципів і функцій управління, а й факторів, що сприяють підвищенню інтенсивності процесу уп­равління. На рис. 3.3 наведено основні фактори інтенсифікації процесу управління організаційним потенціалом.