Тема 3. Прийняття управлінських рішень
Місце управлінських рішень у процесі управління.
Умови прийняття управлінських рішень
Процес прийняття рішень
Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття.
1. Управлінські рішення є основою процесу управління.
Управлінське рішення – результат вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.
Управлінські рішення спрямовані на розв’язання конкретних управлінських завдань.
Прийняття рішень – творчий процес вибору однієї або декілька альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.
Суб’єкти управлінських рішень – особи, які приймають рішення.
За допомогою управлінських рішень:
встановлюють цілі діяльності;
закріплюють людей за посадами і робочими місцями;
визначають функції, права і відповідальність працівників;
встановлюють правила поведінки на роботі;
розподіляють ресурси;
розробляють систему заходів щодо заохочення і адміністративного покарання працівників.
2. Умови прийняття рішень:- право прийняття;
- повноваження – надане право в межах яких керівник має право приймати рішення;
- обов’язковість прийняття рішень;
- компетентність – керівник повинен мати відповідну освіту, знати техніку конкретного виробництва;
- відповідальність – показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.
Процес прийняття рішень
В теорії прийняття рішень розрізняють дві основні технології прийняття управлінських рішень.
Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна, яка у спрощеному схематичному вигляді представлено на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Модель інтуїтивної технології прийняття рішення
Зміна стану висуває проблему, необхідність позбавитися якої і вимагає прийняття рішення. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень, імовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки.
Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень наведена на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Раціональна технологія прийняття управлінських рішень
Розглянемо докладніше зміст кожного з етапів, концентруючи увагу тільки на ключових (принципово важливих) аспектах їх реалізації.
1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:
виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);
встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);
ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).
2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:
1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:
повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);
точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);
несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);
переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);
2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);
3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;
4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк; 5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.
3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.
Складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обґрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.
В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них:
взаємовиключеність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішеня” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну;
забезпечення однакових умов опису альтернатив: часових, ресурсних, зовнішніх тощо (однакових “стартових” умов для кожної альтернативи).
4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями (рис. 3.3):
реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації (юридичних обмежень, можливостей існуючих технологій, моральних та етичних норм тощо).
відповідність ресурсам організації;
прийнятність наслідків реалізації альтернативи:
не тільки основних, але і побічних;
не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.
5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.
Рис. 3.3. Послідовність оцінки альтернатив у процесі прийняття рішень
3. Управлінські рішення класифікують за певними ознаками:
1. За функціональним призначенням:
- планові (стосуються планування діяльності організації та її підрозділів)
- організаційні – визначають повноваження та відповідальність працівників;
- регулюючі – регулюють виробничі процеси в організації;
- контрольні – контролюють діяльність організації
2. За змістом:
- економічні – спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації
- соціальні – направлені на управління соціальними процесами
- технічні – направлені на вибір технології, вдосконалення, регулювання техпроцесів.
3. За характером дій:
- директивні – потребують обов’язкового виконання;
- нормативні – стандарт для прийняття рішень;
- методичні – вказують, як треба діяти в певній ситуації.
- рекомендаційні – рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації.
4. За часом дії:
- стратегічні – на тривалу перспективу (5-15 років)
- тактичні – розраховані на 1-2 роки
- оперативні – розраховані на реалізацію протягом 1 року
5. За способом прийняття:
- індивідуальні – приймаються одноосібно людиною, яка має на це повноваження
- колегіальні – групою фахівців
- колективні – всім колективом.
Вимоги до управлінських рішень:
своєчасність; - здатність до реалізації (здійснимість); - наукова обгрунтованість;
оптимальність (економічність, ефективність); - однозначність;
об’єктивність; - правомічність і законність; - простота, чіткість, стислість викладення.
Питання для самоперевірки
Визначте завдання, що вирішують за допомогою управлінських рішень
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Перелічте умови прийняття управлінських рішень
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Назвіть основні етапи процесу прийняття рішень
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Основні вимоги щодо управлінських рішень
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Семінарське заняття 1: Загальнотеоретичні основи управління
План
Що таке „управління” та „менеджмент” і в чому їх принципова відмінність?
Основне завдання та задачі менеджменту.
Еволюція менеджменту як науки
Організація та її характеристика
Принципи та методи управління.
Прийняття управлінських рішень
Теми рефератів
Порівняльна характеристика змісту понять „менеджмент” та „управління”
Особливості розвитку та проблеми менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні
Ключові поняття та терміни: управління, менеджмент, керівництво, персонал, система організації праці, адміністративно-командні важелі управління, школи менеджменту, принципи менеджменту, завдання менеджменту, ієрархічні ланки управління, психологічний клімат, інновація, інтеграція, інтернаціоналізація, „рух за гуманні стосунки”.
Тести
1. Управління – це:
1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;
2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;
3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об’єкта і зовнішнього середовища.
2. Система – це:
1) комплекс взаємопов’язаних частин, об’єднаних для досягнення певної мети;
2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;
3) сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.
3. Об’єкт управління – це:
1) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;
2) комплекс відносин в системі, що визначається суб’єктом управління;
3) елемент (група елементів) системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом суб’єкта управління.
4. Суб’єкт управління – це:
1) взаємопов’язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;
2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об’єктом цправління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання;
3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію.