14. Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

1) технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

2) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну

конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

3) постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти

15. Об’єктом менеджменту є

1) будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва незалежно від форми власності;

2) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

3) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

16. Предметом вивчення науки менеджменту є:

1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

2) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості сторони, відносини та процеси, пов’язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.

17. Основоположником наукового менеджменту є:

1) Д. Мак-Грегор;

2) Ф. Герцберг;

3) Ф. Тейлор.

18. Термін „наукове управління” вперше застосував:

1) А. Файоль;

2) Д. Мак-Грегор;

3) Ф. Тейлор.

19. Прихильники „школи наукового управління”:

1) вважали, що використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу;

2) намагалися створити універсальні принципи управління;

3) будували концепції побудови управління організаціями шляхом підвищення ефективності використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

20. Найбільш визначним представником адміністративної школи є:

1) А. Файоль;

2) М. Фолетт;

3) Ф. Тейлор.

21. Прихильники „класичної школи”:

1) використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

2) прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких можна досягти успіху організації;

3) будували концепції побудови управління організаціями, ефективного використання людських ресурсів на основі мотивації людей до праці.

22. Представниками „школи руху за гуманні стосунки” є:

1) А. Файоль, М. Вебер, Л. Увік, Д. Муні, К.Рейлі;

2) М. Фолетт, Е. Мейо; А Маслоу;

3) К. Арджиріс; Р. Лайкерт, Д. Мак-Грегор, Ф.Герцберг.

23. Прихильники „школи руху за гуманні стосунки”:

1) прагнули знайти принципи управління, дотримуючись яких, можна досягти успіху організації;

2) використовували методи і підходи, що застосовуються в науці і техніці, для ефективного досягнення цілей організації у процесі управління;

3) вважали, що раціоналізація індустріального виробництва в значній мірі залежить від удосконалення соціальної організації виробництва, яка не обмежується чисто матеріальними елементами, а поширюється на етичні норми і психологію працівників.

24. Біля витоків української управлінської науки стоїть:

1) М.І. Туган-Барановський;

2) М. Вольський;

3) А Макаренко.

25. Організація – це:

1) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети;

2) об’єднання людей, яке відбувається в плановому порядку;

3) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формування та підтримки єдності соціально-економічної системи.

26. Організації, як соціальне утворення, поділяються на:

1) великі й малі;

2) ймовірні й детерміновані;

3) формальні й неформальні.

27. Ознаками формальної організації є:

1) реальний стан справ, який може відхилятися від бажаної картини і проявляється у наявності в колективі так званих „малих” груп;

2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

3) множина осіб, наявність спільної цілі, замінність членів організації.

28. Ознаками неформальної організації є:

1. поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах;

2. певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

3. структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу.

29. Система управління організацією – це:

1) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;

2) організаційно-правовий та економічний статус органів управління;

3) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої (суб’єкта та об’єкта управління).

30. Внутрішнє середовище організації – це:

1) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

31. До внутрішніх змінних організації відносяться:

1) ланки, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління;

2) продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини;

3) організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання, технологія, люди.

32. Структура менеджменту організації – це:

1) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

2) логічний взаємозв’язок функціональних зон і рівнів менеджменту, поєднаних в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

33. Зовнішнє середовище організації – це:

1) сукупність ситуаційних чинників у навколишньому середовищі;

2) сукупність ситуаційних чинників всередині організації;

3) сукупність ситуаційних чинників всередині організації та у навколишньому середовищі.

34. Неформальні організації – це:

1) ті, що діють у межах формальних або функціонують відокремлено від них, не маючи чітко визначеної спільної мети діяльності;

2) комерційні (виробничо-господарські) та некомерційні;

3) громадські, торговельні та господарські організації.

35. Принципи управління – це:

1) основні поняття, які відображають найбільш загальні і суттєві властивості, сторони, відношення явищ дійсності й пізнання;

2) основні правила, ідеї, норми поведінки, розроблені управлінською наукою, дотримання яких гарантує ефективне управління виробничо-господарською та соціальною діяльністю організації;

3) внутрішній, суттєвий зв’язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток.