3.2 Життєвий цикл організації

Організації зароджуються, розвиваються, домагаються успіхів, слабшають і, зрештою, припиняють своє існування.

Саме тому широко розповсюджене поняття про життєвий цикл організацій як про передбачувані їх зміни з визначеною послідовністю станів протягом часу. Застосовуючи поняття життєвого циклу, можна побачити наступне: існують виразні етапи, через які проходять організації, і переходи від одного етапу до іншого є передбачуваними, а не випадковими.

На різних стадіях життєвого циклу організацій управління має свої характерні особливості (табл. 1).

Таблиця 1

Менеджмент на різних стадіях “Життєвого циклу підприємства”

Назва етапу	Характерні особливості менеджменту
Зародження	Початок формування стратегічного потенціалу підприємства; головна ціль – виживання на ринку, організація праці – спрямованість на максимізацію прибутку, основне завдання – вихід на ринок, перше поєднання складових виробничого процесу, подолання бар’єрів “входу”
Прискорення росту	Головна ціль – короткостроковий прибуток та прискорене зростання; основне завдання – закріплення ринку, організація праці спрямована на планування прибутку та розробку механізму стимулювання, підвищення ступеня агресивності конкурентної стратегії підприємства, виникнення системи зв’язків виробничого процесу
Уповільнення росту	Головна ціль – систематичний, збалансований ріст та формування індивідуального іміджу, основне завдання – ріст по різних напрямках технологічного процесу, підвищення рівня організації праці, повне подолання бар’єрів “входу”, закінчення формування кадрової підсистеми, початок оновлення технічної бази, тенденція загального зниження рентабельності
Зрілість	Найвищий рівень розвитку підприємства, найвища продуктивність використання ресурсів (Каретто-ефективність); головна ціль – забезпечення стабільності, збереження досягнутого рівня розвитку на найдовший відрізок часу; вибір оптимальної системи стосунків; початок реорганізації основних ланок технологічного процесу та основних підсистем підприємства, тенденція до старіння персоналу: формального та фізичного
Занепад	Головна ціль – забезпечення оновлення всіх функцій підприємства, ріст забезпечується за рахунок колективізму; основне завдання – омолодження, організація праці – впровадження найсучасніших досягнень НОП

Розглянемо характерні риси кожної з названих тут стадій розвитку організації (табл. 2).

Таблиця 2

Стадії розвитку організації

Стадії Фактори	Народження	Дитинство	Отроцтво	Рання зрілість	Розквіт сил	Повна зрілість	Старіння	Оновлення
Первинні цілі	Виживання	Коротко-строковий прибуток	Прискоре-ний ріст	Система-тичний ріст	Збалансований ріст	Унікальність, образ	Обслугову-вання	Оновлення
Тип лідера	Новатор	Опорту-ніст	Консуль­тант	Учасник	Корпоративна діяльність	Державний діяч	Адміністратор	Реорганізатор
Організацій-ний характер	Боротьба	Досягнення	Зміни	Розши-рення, диверси-фікація	Системна орієнтація	Зрілість, задоволення собою	Орієнтація на структури, що склалися	Орієнтація на зміни
Організацій­ний образ	Із собою в центрі уваги	Місцевий	Секційний	Націо-нальний	Багатонаціо-нальний	Міжнарод­ний	Самозадово-лений	Самокритичний
Концентра-ція енергії на	Новому	Конкурен-ції	Завоюван­ня	Коорди­нації	Інтеграції, управлінні	Пристосу­ванні	Продовженні існування	Оновленні, розвитку
Центральна проблема	Вихід на ринок	Існування	Частка ринку	Багато-сторонній ріст	Централізація і автономність	Рівновага інтересів	Стабільність	Омолодження
Тип плану­вання	Із передбачен­ням	Із передбаченням	Продажі, бюджет	За замо-вленнями, спеціалі-зація	Складний, комплексний	Соціально-політичний	Екстраполяція	Творчий
Метод управління	Одна людина	Мала група однодумців	Делегу­вання	Децентралі-зований	Централізова­ний	Колегіаль-ний	Оснований на традиціях	Змагальний, заохочувальний
Організаційна модель	Максимізація прибутку	Оптимізація прибутку	Плановий прибуток	Хороший стан	Соціальна від­повідальність	Соціальний інститут	Бюрократія	Наслідування Фенікса

Останнім часом на Заході одержала поширення теорія виживання організації в умовах “структурного зрушення”. В основі цієї моделі лежать наступні положення: 1) спеціалізовані підприємства в цілому більш досконалі, ніж диверсифіковані, але менш живучі; 2) згодом рентабельність має тенденцію до зменшення; 3) з віком “смертність” підприємств падає.

Сучасні дослідження дозволили зробити наступні висновки:

• Підприємства старіють, як і живі істоти, що виявляється в зниженні сприйняття підприємства до всього, що виходить за формалізовані рамки. Така формалізація перетворює організації в закриті системи.

• Цілком закрита система, тобто система, що не може інтегрувати нову інформацію, стає застиглою, а отже, мертвою. Вона перестає розвиватися, утрачає здатність до адаптації. Підприємства можуть продовжувати існувати, але схожі на умираючих, життя яких підтримується за допомогою складного устаткування.

• У рамках “біологічного підходу” роль керівника підприємства полягає з одного боку, в підтримці системи в стані відкритості, з іншого боку, він повинен орієнтувати ресурси організації на інновації, що забезпечать виживання підприємства, його адаптацію до оточення, що змінюється.

• Управління організацією в даному режимі містить визначений ризик, зв’язаний з порушенням функціонування підприємства чи необхідністю зміни існуючих керівних структур (це може піти на користь підприємству, але являє загрозу для самих керівників). Підтримка відкритості системи обходиться дорожче в плані фінансів, часу, стресів, ніж управління на принципах планування, але є основним чинником виживання підприємства в сучасних умовах. Огляд різних теорій організації і управління дозволяє зробити загальний висновок: виживання й ефективність діяльності підприємств залежать від періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу і керівництва організацій.