Щитоподібна залоза

Розташована на передній поверхні шиї, складається із двох частин і переший-ка.

Ембріогенез. Закладка щитоподібної залози відбувається на 3-4-му тижні гестації.

В 2 міс. внутрішньоутробного розвитку залоза вже сформована, але ще неактивна.

З 3-го місяця розвитку плода починається активне функціонування залози - синтез тирок-сину і трийодтироніну.

На 1-му році життя росту тканини залози немає, в 2-6 років спостерігається бурхливий її ріст, а з 7-11 років ріст сповільнюється.

У віці 12-15 років тканина залози посилено росте і відбувається її гіперплазія. Гістологіч-на будова залози завершується в 15 років.

Головним фактором регуляції функції щитоподібної залози є тиреотропний гормон, що виробляється передньою долею гіпофізу і регулюється гіпоталамусом.

Гормони щитоподібної залози: тироксин, трийодтиронін, кальцитонін.

На внутрішньоутробному етапі їх головне значення полягає у диференцію-ванні тканин: серцево-судинної, кісткової, сполучної.

Гомони щитоподібної залози регулюють білковий обмін (катаболізм та ана-болізм), підвищують метаболізм вуглеводів, викликають посилення ліполізу, приймають участь в мінеральному обміні.

Вони мають виражений вплив на обмінні процеси і сприяють процесам рос-ту, впливають на психічний стан людини, підтримують інтелект. Крім того, гор-мони щитоподібної залози підсилюють газообмін.

Гіпертіреоз - клінічний синдром, який розвивається внаслідок надмірної продукції гор-монів щитоподібної залози і характеризується переважним ураженням симпатичної нервової системи.

Клінічно проявляється підвищеною дратівливістю дитини, тремтінням верхніх кінцівок або всього тіла, появою очних симптомів (витрішкуватість, симптоми Кохера, Штельвага, Ро-зенбаха). Підвищуються сухожильні рефлекси, порушується функція гонад. При цьому сама щитоподібна залоза може бути збільшена (дифузний або вузловий зоб).

Гіпотіреоз - дефіцит гормонів щитоподібної залози в організмі внаслідок первинного ураження цієї залози (первинний) або гіпоталамо-гіпофізарних порушень. Гіпотіреоз може бути вроджений і набутий.

Основними симптомами вродженого гіпотіреозу є велика маса при народженні, пізнє від-падання пупкового залишку.

В періоді новонародженості виникають дихальні розлади, закрепи, затяжна жовтяниця, термонестійкість, брадикардія, відставання у фізичному та психомоторному розвитку.

Тілобудова у таких дітей диспропорційна, спостерігається ожиріння, сповільнення появи ядер окостеніння.

Паращитовидні залози

Паращитовидні залози містяться на задній поверхні бічних часток щитопо-дібної залози. Найчастіше у людей їх буває 4. У дітей вони малих розмірів, із сла-бо розвинутою сполучнотканинною стромою і великою кількістю паренхіми, яка ще не поділена на часточки.

Паращитоподібні залози виділяють паратгормон, який відіграє важливу роль в обміні кальцію, в регуляції процесу кальцинозу і декальцифікації в кістках.

При підвищеному продукуванні паратгормону (гіперпаратиреозі) спостерігається втрата фосфатів внаслідок мобілізації їх з кісткової тканини, мʼязова слабість, болі в кістках, нерідко - переломи кісток, в мʼяких тканинах - кальцифікати.

Гіпопаратиреоз (спазмофілія) проявляється трофічними порушеннями з боку кісток, зубів, шкіри та її придатків. Характерна збудливість нервово - м’язової системи (судоми, ларинго-спазм).