5.Центральні органи виконавчої влади.
Центральними органами виконавчої влади:
Міністерства.
Державні комітети (державні служби).
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Міністерство - це головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади, який покликаний забезпечувати впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.
Міністерства є єдиноначальними органами. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів. Міністр як посадова особа не є державним службовцем, а має статус політичного діяча. Таке положення стало можливим після появи Концепції адміністративної реформи в Україні, де було визначено, що особливості статусу посади «політичного діяча (політика)» виявляються у трьох ключових моментах:
по-перше, в особливому порядку призначення на посаду;
по-друге, в особливому порядку звільнення з посади;
по-третє, в особливих рисах відповідальності, яка має ознаку публічної (тобто перед главою держави, парламентом, а також, у певних формах,- перед населенням) відповідальності за наслідки діяльності.
Міністр повинен взяти на себе виконання всіх політичних функцій у міністерстві, головні з яких полягають у визначенні відповідного напряму урядової політики та в його реалізації в довіреному міністерству секторі державного управління.
Міністерство має право:
залучати спеціалістів центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням із керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;
одержувати в установленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представницьких органів інформацію, документи і матеріали для виконання покладених на нього завдань (безплатно);
скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;
притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів міністерства, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;
самостійно або за участю роботодавців підприємств недержавної форми власності проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників
(Указ Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96 «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України»).
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку галузі в міністерстві утворюється колегія у складі міністра (керівника), заступників міністра (керівника) за посадою, а також інших керівних працівників міністерства. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства. Рішення колегії проводяться в життя наказами міністерства.
На сьогодні в Україні існують 20 міністерств, що їх доцільно переділити на три блоки.
Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство вугільної промисловості України
Міністерство екології та природних ресурсів України
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України
Міністерство закордонних справ України
Міністерство інфраструктури України
Міністерство культури України
Міністерство надзвичайних ситуацій України
Міністерство оборони України
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Міністерство охорони здоров'я України
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
Міністерство соціальної політики України
Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту
Міністерство фінансів України
Міністерство юстиції України
Державний комітет (державна служба) — це центральний орган виконавчої влади, який, безпосередньо не формуючи урядової політики, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики виконанням функцій делегованого управління, звичайно, міжгалузевого чи міжсекторного характеру.
Діяльність державного комітету (державної служби) спрямовує та координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.
На сьогоднішній день в Україні діють такі державні комітети (державні служби) або органи, статус яких прирівнюється до Державного комітету України:
Державна авіаційна служба
Державна архівна служба
Державна виконавча служба України
Державна казначейська служба України
Державна митна служба України
Державна міграційна служба України
Державна податкова служба України
Державна реєстраційна служба України
Державна санітарно-епідеміологічна служба України
Державна служба геології та надр України
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України
Державна служба експортного контролю України
Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України
Державна служба інтелектуальної власності України
Державна служба молоді та спорту України та ін.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це орган, що має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, а також спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова.
На сьогоднішній день в Україні діють такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом:
Антимонопольний комітет України
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Фонд державного майна України
Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
Національне агентство України з питань державної служби