8.2.5. Відомча повірка м’яльно-тіпального верстата смт-200м
Розглянемо методику й засоби відомчої повірки м’яльно-тіпального верстата СМТ-200М.
Міжповірний інтервал для м’яльно-тіпального верстата СМТ-200М становить 2 роки.
М’яльно-тіпальний верстат призначений для виділення довгого волокна з проб лляної трести під час оцінки її якості.
Верстат (рис. 8.19) складається з таких основних вузлів: рами 6, транспортера 5, м’яльно-затискного вузла 4, коробки перемикання 3, тіпальної частини 2, пневмотранспорту 1, привода транспортера, м’яльних вальців і тіпальних барабанів, електроустаткування. Верстат з бічних сторін закритий огородженнями – відкидними кришками й дверцятами.
Рама призначена для розміщення на ній вузлів верстата і являє собою зварну конструкцію зі сталевого кутового прокату. Для встановлення верстата в робоче положення внизу рами є монтажні гвинти із шарнірними опорами. Для переміщення верстата передбачені колеса, що самостійно орієнтуються в просторі.
Транспортер необхідний для подавання жмень проби трести в м’яльну частину верстата й приймання їх з неї. Транспортер складається з ведучого і веденого дерев’яних валів діаметром 90 мм, на яких натягнута гумована стрічка завширшки 1000 мм. Кінці стрічки з’єднані зшивкою із сирицевого ременя.
Транспортер приводиться в рух від електродвигуна потужністю
1,1 кВт із частотою обертання вала двигуна 920 хв-1 через черв’ячний редуктор РЧУ-63 (i = 1/32) та ланцюгову передачу (і = 14/25) і періодично, за заданим циклом, здійснює прямо-зворотний рух.
Натяг стрічки транспортера здійснюється переміщенням веденого вала натяжними гвинтами.
М’яльно-затискний вузол призначений для проминання жмень трести та втримання їх під час обробки тіпальними барабанами. Він складається з однієї пари гумованих гладких плющильних вальців
(І пара), двох пар дрібнорифлених вальців (II і ІІІ пари) й одного притискного вальця, що перебуває в зчепленні рифлями з нижнім вальцем ІІІ пари. Притискний валець потрібен для проминання й направлення жмень трести в зону тіпання, а також для додаткового їхнього затискання при тіпанні. Діаметр вальців становить 50 мм, довжина – 883 мм. Кількість рифлів м’яльних вальців – 24.
Нижні м’яльні вальці приводяться в рух від ведучого вала транспортера за допомогою зубчастої передачі. Привод верхніх м’яльних вальців здійснюється за рахунок безпосереднього зчеплення рифлів з нижніми вальцями.
М’яльні вальці встановлені на підшипниках ковзання. Необхідний тиск на оброблюваний матеріал створюється пружинами, що діють на верхній валець пари.
Рис. 8.19. Загальний вигляд верстата СМТ-200М.
Рекомендовані величини навантаження пружин наведені в табл. 8.7.
Таблиця 8.7
Вальці |
Навантаження |
Деформація (усадка) пружин, мм |
|
Н |
кгс |
||
І пара (плющильна) |
980 |
100 |
18 |
ІІ пара (м’яльна) |
880 |
90 |
16 |
ІІІ пара (м’яльна) |
680 |
70 |
12 |
Притискна пара |
680 |
70 |
12 |
Примітка: Усадка пружин при заданих навантаженнях встановлена для пружин з питомим навантаженням q = 5,7 кгс/мм.
Коробка перемикання призначена для реверсування ходу транспортера й обертання вальця м’ялки та для регулювання довжини ходу транспортера.
Коробка складається з корпусу, двох мікроперемикачів, черв’яка, гайки з виступами, гвинтів кріплення мікроперемикачів і гвинта регулювання положення лівого перемикача відносно правого.
Черв’як шліцьовим кінцем з’єднаний з нижнім вальцем ІІ пари м’яльних вальців. Під час обертання цього вальця й, отже, черв’яка гайка переміщається по його різьбі та своїм виступам і, залежно від сторони обертання, наприкінці ходу натискає на кнопку одного з перемикачів, що входять до складу електросхеми керування верстатом.
Тіпальна частина призначена для остаточного видалення костриці з пром’ятих жмень проби трести. Вона складається з двох тіпальних барабанів діаметром 500 мм. Кожен барабан являє собою збірно-зварну конструкцію, що складається з двох протинамотувальних чавунних дисків, до яких болтами приєднані три зварні рамки. На кожній рамці закріплені бильні й підбильні решітки, складені з трьох букових планок. Виліт ножа щодо решіток становить 20±1 мм. Барабани закріплені на валах за допомогою шпонок й упорних кілець. Вали встановлені на радіальних сферичних підшипниках із закріпними втулками.
Бильні ножі мають довжину 930 мм, ширину 70 мм і товщину 1,5 мм. Робочі крайки ножів заокруглені.
Обертальний момент передається тіпальним барабанам електродвигуном (N = 1,5 кВт, n = 1425 хв-1) через двоступінчасту клиноремінну передачу (і = 1/6,15). Між собою барабани зв’язані зубчастою передачею із чотирьох косозубих шестірень Z = 26, причому дві проміжні шестірні виготовлені з текстоліту. Всі шестірні знаходяться в коробці передач.
Пневмотранспорт призначений для видалення костриці й відходів тіпання з верстата під час обробки проб трести й складається з всмоктувального бункера (під барабанами), дифузора, відцентрового вентилятора (тип ВЦП-3) і нагнітального вихідного патрубка.
Привод вентилятора здійснюється електродвигуном (N = 2,2 кВт,
n = 3000 хв-1) через дворядну клиноремінну передачу (L = 1/1,07).
Електроустаткування верстата забезпечує два режими роботи – автоматичний і ручний.
Технологічна схема роботи верстата наведена на рис. 8.20.
Транспортер подає покладені на нього верхньою частиною вперед жмені трести в м’яльно-затискний вузол, де вони проминаються, а потім направляються в зону тіпання. Під час тіпання одним своїм кінцем жмені втримуються м’яльними вальцями.
Через 15 с оброблені жмені виводяться із зони тіпання й повертаються вальцями та транспортером у вихідне положення. Потім на транспортері жмені обертаються неопрацьованою окоренковою частиною вперед і весь цикл обробки жмень на верстаті повторюється.
Костриця й відходи тіпання видаляються з бункера пневмотранспортом.
Рис. 8.20. Технологічна схема роботи верстата СМТ-200М:
1 – барабани тіпальні; 2 – притискний валець; 3 – вальці м’яльні;
4 – вальці плющильні; 5 – транспортер; 6 – трубопровід виведення костриці та відходів тіпання; 7 – вентилятор; 8 – бункер пневмотранспортера.
Проведення повірки складається з таких операцій:
1. Зовнішній огляд верстата й окремих його вузлів. Під час зовнішнього огляду необхідно переконатися в тому, що верстат відповідає нижченаведеним вимогам:
1.1. Верстат не повинен мати механічних пошкоджень, що заважають його експлуатації.
Таблиця 8.8
№ |
Операція |
Засоби перевірки та їхня нормативно-технічна характеристика |
Проведення операцій при: випуску з ремонту / експлуатації та зберіганні |
1 |
Зовнішній огляд |
Візуально |
Так / Так |
2 |
Випробування |
Органолептичне |
Так / Так |
3 |
Визначення метрологічних параметрів |
|
|
3.1 |
Перевірка довжини ходу транспортера
|
Вимірювальна лінійка від 0 до 1000 мм ГОСТ 427-75 або рулетка Р3-2 ГОСТ 7502-80 |
Так / Так |
3.2 |
Перевірка правильності витримки часу обробки одного кінця жмені |
Секундомір ГОСТ 5072-79 |
Так / Так |
3.3 |
Перевірка правильності тарування пружин
|
Пристрій для тарування пружин (рис.8.21), динамометр ДПУ-0,5-2 ГОСТ 9409-76, Штангенциркуль ШЦ-1-125-0,1 ГОСТ 166-80 |
Так / Ні |
3.4 |
Визначення величини деформації (усадки) пружин вальців м’яльно-затискного вузла |
Штангенциркуль ШЦ-1-125-0,1 ГОСТ 166-80
|
Так / Так |
3.5 |
Визначення глибини заходження рифлів м’яльних вальців |
Штангенциркуль ШЦ-1-125-0,1 ГОСТ 166-80 |
Так / Так |
3.6 |
Перевірка частоти обертання тіпальних барабанів |
Тахометр ГОСТ 21339-82 |
Так / Так |
3.7 |
Визначення товщини ножів тіпальних барабанів |
Штангенциркуль ШЦ-1-125-0,1 ГОСТ 166-80 |
Так / Ні |
3.8 |
Визначення величини вильоту бильних планок відносно підбильної решітки |
Косинець повірний з поділками до 200 мм ГОСТ 8.408-80 |
Так / Так |
Рис. 8.21. Пристрій для тарування пружин:
1 – стійка (швелер № 6, 5 Ст. 3) – 2 шт.; 2 – підставка (швелер № 6, 5 Ст. 3) – 1 шт.; 3 – гак малий (коло 10. Ст. 5) – 1 шт.; 4 – гак великий (коло 10. Ст. 5) – 1 шт.; 5 – втулка (коло 40. Ст. 3) – 2 шт.
1.2. На поверхні вузлів і деталей верстата не повинно бути іржі. Це особливо важливо для поверхонь м’яльних вальців і ножів тіпальних барабанів.
1.3. Крайки рифлів вальців повинні бути притуплені.
1.4. Робочі крайки ножів тіпальних барабанів повинні бути заокруглені.
2. Випробування.
Під час випробування необхідно переконатися в тому, що верстат відповідає таким вимогам:
2.1. Без вмикання верстата в електромережу м’яльні вальці повинні легко обертатися в підшипниках.
2.2. Підшипники верхніх і притискних вальців повинні вільно пересуватися по напрямній стійці.
2.3. Замки кришок і дверцят повинні легко відкриватися й закриватися.
2.4. Після вмикання СМТ-200М верстат повинен зупинятися при почерговому відкриванні кришок, дверцят і знятті огороджень.
2.5. При зупинці транспортера після його ходу вперед зшивка стрічки повинна знаходитися знизу веденого вала.
3. Визначення метрологічних параметрів.
3.1. Для перевірки довжини ходу транспортера на бортику верстата треба зробити мітки на відстані 900 мм одна від одної. На стрічці транспортера слід зробити мітку проти першої мітки на бортику (рис. 8.22). Потім необхідно ввімкнути транспортер і після його автоматичної зупинки перевірити збіг мітки на транспортері з міткою на бортику. Довжина ходу транспортера від моменту вмикання до автоматичної зупинки – 900±5 мм.
3.2. Для перевірки правильності витримки часу обробки одного кінця жмені тіпальними барабанами треба ввімкнути транспортер уперед, заміряти час від моменту зупинки транспортера до початку його ходу назад. Тривалість зупинки транспортера під час обробки жмень тіпальними барабанами становить 15 ± 1 с.
3.3. Для перевірки правильності тарування пружин необхідно вийняти їх з корпусів і заміряти деформацію (усадку) пружин при навантаженнях до 1472 H (150 кгс) через кожні 245,2 Н (25 кгс), по черзі надягаючи кожну пружину на виступаючий кінець великого гака пристрою для тарування пружин таким чином, щоб кінці пружини спиралися на втулки (рис. 8.21).
Рис. 8.22. Схема перевірки довжини ходу транспортера (вихідне положення):
1 – вальці м’яльно-затискного вузла; 2, 6 – мітки на бортику; 3 – бортик верстата; 4 – транспортер; 5 – мітка на стрічці транспортера.
На гвинтову частину гака з правого боку треба надягти гайку. Поворотом цієї гайки слід стискати пружину доти, поки показник на динамометрі не стане дорівнювати 245,2 Н (25 кгс), після чого виміряти відстань від гайки до стійки пристрою (рис. 8.23). Потім гайку треба знову закручувати доти, поки показник на динамометрі не буде дорівнювати 490,5 Н (50 кгс), і після цього зробити нове вимірювання відстані від гайки до стійки. Стискання пружини й вимірювання відстані від гайки до стійки необхідно повторити шість разів, щоразу збільшуючи навантаження на пружину на 245,2 Н (25 кгс).
Питоме навантаження (q) визначають як частку від ділення навантаження 245,2 Н (25 кгс) на середню різницю відстаней від гайки до стійки за даними шести вимірювань. Необхідну деформацію (усадку) пружини в міліметрах (l) обчислюють як частку від ділення заданого навантаження (Q) на питоме навантаження за формулою:
.
(8.21)
|
L1 – L2=l1 L2 – L3=l2
|
Рис. 8.23. Схема перевірки правильності тарування пружин за допомогою спеціального пристрою:
1 – динамометр; 2 – стійка; 3 – пружина; 4 – втулка; 5 – гайка;
6 – виступаючий кінець великого гака пристрою.
3.4. Для визначення величини деформації (усадки) пружин вальців м'яльно-затискного вузла для кожної пружини треба заміряти відстань від головки болта до верхньої кришки корпусу пружини, коли пружина перебуває під навантаженням (L1) і після зняття навантаження (L2).
Деформація (усадка) пружини дорівнює
l = L1 – L2 . (8.22)
Деформація (усадка) пружин повинна відповідати паспортним навантаженням (табл. 8.7).
3.5. Глибину заходження рифлів м’яльних вальців перевіряють вимірюванням за допомогою смужки з алюмінію (або м'якої жерсті), пропущеної між рифлями вальців кожної пари. Для цього вальці з поміщеними між рифлями смужками треба змістити на 5–7 рифлів поворотом вручну пружної муфти редуктора привода транспортера на 10 обертів спочатку в один бік, а потім в інший.
Рекомендовані місця розміщення смужок між рифлями м’яльних вальців і схема вимірювання глибини заходження рифлів наведені на
рис. 8.24.
Глибина заходження рифлів повинна становити 4 ± 0,5 мм.
3.6. Частоту обертання тіпальних барабанів перевіряють п’ятиразовим вимірюванням. Середнє значення слід підрахувати з п’яти показів тахометра. Частота обертання тіпальних барабанів повинна становити 230 ± 10 хв-1.
3.7. Товщину бильних ножів тіпальних барабанів необхідно визначити вимірюванням у трьох місцях за довжиною кожного била (на початку, середині й кінці), відступивши від країв на 10 – 20 мм.
Товщина ножів повинна дорівнювати 1,5 мм. Допустиме відхилення становить ± 0,1 мм.
3.8. Величину вильоту бильних планок відносно підбильної решітки треба визначити вимірюванням за допомогою косинця (рис. 8.25) по торцевих кінцях решітки, попередньо переконавшись, що крайки бил прямолінійні.
Величина вильоту повинна становити 20 ± 1 мм.
Рис. 8.24. Схема вимірювання величини заходження рифлів м’яльних вальців за допомогою смужки з алюмінію або м’якої жерсті:
1 – смужки з алюмінію або м’якої жерсті завтовшки 0,2 мм, завширшки 10 мм; 2 – м’яльні вальці; 3 – штангенциркуль (глибина заходження рифлів м’яльних вальців і = Н – 2δ, мм).
Результати повірки верстата СМТ-200М оформлюють протоколом, в якому відображують стан верстата. Позитивні результати повірки оформлюють клеймуванням і виданням свідоцтва про повірку. Верстат СMT-200M, що не відповідає вищезазначеним вимогам, до експлуатації не допускається.
Рис. 8.25. Схема вимірювання вильоту бильної планки відносно підбильної решітки:
1 – підбильна решітка; 2 – бильна планка; 3 – косинець.
Питання для самоперевірки
1. Яке призначення м’яльно-тіпального верстата СМТ-200М?
2. Принцип роботи м’яльно-тіпального верстата СМТ-200М.
3. Охарактеризувати послідовність операцій повірки м’яльно-тіпального верстата СМТ-200М.
4. Які дефекти СМТ-200М дозволяють далі експлуатувати верстат, а які ні?