3. Об'єкти права власності

За законодавством колишнього СРСР об'єкти права власності визначались за виробничими та іншими економічними ознаками. До них відносились, наприклад, основні та оборотні фонди, готова продукція, обігові засоби, спеціальні фонди, фонди капітальних вкладень. Право особистої власності громадян обмежувалось їх правом на предмети повсякденного вжитку, особистого споживання, підсобне домашнє господарство, жилий будинок, легковий авто­мобіль та інші.

В умовах ринкових відносин поділ об'єкти? права власності на основні та оборотні фонди втрачає своє правове значення. Більшого правового значення набуває поділ майна, яке може бути об'єктом власності, на рухоме і нерухоме майно, а також на результати інте­лектуальної діяльності.

Проте законодавство не відмовилось від встановлення переліку основних майнових об'єктів, які можуть бути у власності фізичних чи юридичних осіб або ж держави.

Так, відповідно до ст. 4, 5, 6 Земельного Кодексу України в редакції від 13 березня 1992 р. земля відноситься до об'єктів права приватної, колективної і державної власності. Земельні ділянки можуть передаватись у приватну власність громадянам України (ст. 6), колективну власність — колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, садівницьким товариствам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, в тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільсько­господарських підприємств (ст. 5). У державній власності у відпо­відності зі ст. 4 ЗК України перебувають всі землі України за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

У ст. 13 Закону України "Про власність" записано, що об'єк­тами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домаш­нього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також різне майно споживчого і виробничого призначен­ня. Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці. В цій же статті Закону зазначено, що законодавчими актами України може бути встанов­лено спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна, а також види майна, що не можуть перебувати у власності громадян⁶. Так, громадяни України можуть придбати мисливську зброю при умові, що вона буде зареєстрована в органах МВС Ук­раїни. Громадяни України не можуть мати у власності наркотичні засоби з метою їх реалізації та отримання прибутку тощо.

Згідно з ст. 26 Закону об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Закон встановлює також перелік майнових об'єктів колектив­ного підприємства, кооперативу, господарського об'єднання, про­фесійних спілок, політичних партій, громадських об'єднань, релігійних організацій.

Законодавством України були визначені і об'єкти права дер­жавної власності. Загальнодержавну (республіканську) власність у відповідності із ст. 34 Закону України "Про власність" складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; Національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеці­альних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матері­альну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) влас­ності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і грома­дянами.

Об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти

місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, сис­теми зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям, а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. При цьому в Законі (ст. 36) зроблено застереження, що держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язаннями один одного.

У Конституції України (ст. 13) визначені об'єкти права власності українського народу. Такими є земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.

Інших об'єктів права приватної, державної і комунальної влас­ності Конституція України не називає. І це логічно, оскільки матеріальний світ настільки різноманітний, об'єктів природи, засо­бів виробництва, виробленої продукції, нерухомого майна настільки багато, що перерахувати його неможливо і в цьому нема потреби.

Загальне визначення об'єктів права власності — це завдання Цивільного кодексу України, проект якого розроблено. При цьому в цивільному законодавстві більшості країн світу об'єкти права власності визначаються лише в загальних рисах і діляться на нерухоме і рухоме майно. До нерухомого майна відносяться всі ті об'єкти, які пов'язані із землею, побудовані на землі, чи під землею, їх правовий режим розглядається разом із землею. До таких об'єктів відносяться будинки, будівлі і споруди, лінії електропередач, трубопроводи, метро, залізничні колії, шахти тощо.

Радянське законодавство не вживало терміну "нерухомість", замінило його терміном "основні фонди" саме тому, що земля не була товаром, об'єктом купівлі-продажу, а тому не могла відчужу­ватись чи набуватись разом з будинком, будівлею, спорудою як єдиним об'єктом.

За цими ж обставинами будівлі і споруди разом із земельною ділянкою не могли бути предметом застави. Термін "речеве право" в цивільному законодавстві колишнього СРСР, в тому числі в Україні, не вживався.

Цивільний кодекс Російської Федерації, прийнятий Державною Думою 21 жовтня 1994 р., пристосовуючись до умов ринкової економіки, відновив види об'єктів цивільних прав, які використо­вуються у ринкових відносинах⁷. Згідно із ст. 120 ЦК РФ до об'єктів цивільних прав відносяться речі, включаючи гроші; цінні папери; інше майно, в тому числі майнові права; різні послуги; інформація; результати інтелектуальної діяльності (інтелектуальна власність); нематеріальні блага.

За законодавством Російської Федерації до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) відносяться земельні ділянки, ділянки надр, відособлені водні об'єкти і все, що пов'язане із зем­лею, тобто об'єкти, ліси, багаторічні насадження, будівлі і споруди (ст. 130).

До нерухомих речей відносяться також повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, що підлягають державній реєстрації, космічні об'єкти, інше майно.

Речі, що не відносяться до нерухомості, включаючи гроші і цінні папери, визнаються рухомим майном. Реєстрація прав на рухомі речі не вимагається, крім випадків, зазначених в законі.

Цивільний кодекс РФ (ст. 131) встановлює, що право власності та інші речеві права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації в єдиному державному реєстрі установами юстиції. Реєстрації під­лягають: право власності, право господарського відання, право оперативного управління, право довічно успадковуваного володін­ня⁸, право постійного користування, іпотека⁹, сервітути¹⁰, а також інші права у випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках, передбачених законом, поряд з державною реєстрацією може здійснюватись спеціальна реєстрація чи облік окремих видів нерухомого майна.