4.2. Інформаційне забезпечення суспільно-географічного прогнозування

Будь-яке прогнозування завжди ґрунтується на певній інформації. При цьому сукупність зібраних показників (навіть, якщо вони мають тери­торіальний вимір) ще не являє собою інформації, а є її носієм - даними. Упорядкування, систематизація та обробка даних у відповідності до мети дослідження, перетворює їх на інформацію. Отже, дані - це потенційна інформація, а інформація - це певним чином організовані дані.

128 Дані - це сукупність відомостей, кількісних і якісних значень певних параметрів об'єкту прогнозування (у даному разі - регіонального роз­витку), а інформація - це сукупність певним чином організованих да­них, необхідних для розробки суспільно-географічного прогнозу регіо­нального розвитку.

Водночас не всі дані після⁴ упорядкування стають інформацією. Окрема їх частина формує так званий "інформаційний шум". Тобто у процесі організації даних здійснюється їх "фільтрування", результати якого істотною мірою залежать від кваліфікації фахівця, що розробляє прогноз. Інколи можна почути фразу про те, що "надлишок інформації", необхідної для здійснення дослідження, істотно його ускладнює. На­справді, "надлишку інформації" бути не може. Кількість інформації, не­обхідна для розробки прогнозу (інформативність прогнозу), є однознач­ною і зумовлюється визначеними на початковому етапі прогнозними індикаторами та методами дослідження. Тому реально йдеться про не­достатній рівень фільтрування даних, відокремлення "інформаційного шуму". "Надлишок інформації" пов'язаний передусім із недостатнім рів­нем теоретичного осмислення проблеми. Вести мову потрібно лише про достатню чи недостатню інформативність прогнозування. У разі недо­статньої інформативності виникає потреба зміни методів дослідження, прогнозних індикаторів, або навіть його мети. Достатня інформативність є умовою успішної розробки прогнозів.

Незначна частина отриманої у результаті організації даних інформа­ції використовується безпосередньо для розробки прогнозів, решта ж потребує певної обробки з використанням відповідних методів дослі­дження. У результаті отримується нова інформація про об'єкт прогнозу­вання. Сукупність всієї інформації є основою для продукування знань, розробки прогнозів, що здійснюється шляхом її аналізу, інтерпретації та синтезу у відповідності до робочої гіпотези.

Таким чином, інформаційне забезпечення суспільно-географічного прогнозування регіонального розвитку включає три складових:

- збір даних, що характеризують регіональний розвиток;

- організацію (упорядкування, систематизацію та обробку) даних, що характеризують регіональний розвиток;

- обробку отриманої суспільно-географічної інформації про регіона­льний розвиток.

Можна визначити такі основні вимоги до інформаційного забезпе­чення прогнозування: достовірність; адекватність; репрезентативність; співставність, співвідносність; вичерпність; доступність.

Дані, як потенційні джерела інформації, поділяються на дві групи - первинні та вторинні. Первинні джерела інформації - це дані, що отри­муються у результаті досліджень, спеціально проведених для цілей про­гнозування. їх збір здійснюється шляхом сенсорного сприйняття дослід­ником (за допомогою органів чуття), опитувань, спостережень, вимірю­

129 вань. Вторинні джерела інформації - це дані, зібрані раніше для цілей, що різняться від мети даного дослідження (вони є інформацією щодо інших прогнозів чи досліджень).

Зазвичай збір даних починається із вторинних джерел інформації. Поряд із певними перевагами (швидкість отримання, легкість викорис­тання) вони можуть мати ряд істотних недоліків, зокрема дані, отримані з різних джерел, характеризуються неузгодженістю, неспівставністю, ви­користанням різних класифікаційних підходів, різним ступенем новизни, складністю оцінки їх достовірності тощо.

Продукування та поширення певних типів інформації формує відпові­дні інформаційні потоки. Різні виробники інформації формують різні інформаційні потоки, сукупність яких утворює інформаційне поле. Най­простішим був би варіант збору даних у межах географічного інформа­ційного потоку. Проте географія як сфера діяльності не володіє розвине­ними структурами, що цілеспрямовано займаються виробництвом гео­графічної інформації. Географічний інформаційний потік є дещо "уріза­ним", включаючи лише елементи, орієнтовані головним чином на науко­ву переробку і організацію даних [194]. Тобто частка даних, що безпосе­редньо продукуються географічними організаціями (а особливо - суспі­льно-географічними) є незначною. Тому домінуюча більшість даних для цілей суспільно-географічного прогнозування отримується із суміжних інформаційних потоків.

З урахуванням специфіки "виробництва" даних, що характеризують регіональний розвиток, усі інформаційні потоки (вторинні джерела інфо­рмації) можна розділити на три групи:

- наукові, зокрема географічні, а також економічні, демографічні, соціо­логічні, екологічні та ін. інформаційні потоки, що продукуються науковими колективами та окремими фахівцями відповідних галузей знань. Носіями даних при цьому є монографії, наукові звіти, тематичні збірники наукових праць, наукові статті, доповіді на конференціях, семінарах, з'їздах тощо;

- відомчі, що продукуються органами державної влади та місцевого самоврядування; статистичними органами; організаціями, підприємст­вами та установами. Носіями даних є зібрання офіційної статистики - статистичні довідники, результати переписів населення та ін.; норматив- но-правові акти; статистичні довідники міжнародних організацій (ООН, Світовий Банк, МВФ та ін.); статистична, бухгалтерська, фінансова звіт­ність підприємств, організацій, установ; результати моніторингу соціаль- но-економічного розвитку країни, регіонів тощо;

- масмедійні (так звані "неформальні" джерела інформації), що про­дукуються засобами масової інформації (преса, телебачення, радіо). Зокрема, у засобах масової інформації можуть висвітлюватися пробле­мні ситуації у тих чи інших регіонах, які в силу певних обставин не відо­бражаються у офіційній статистиці, але є факторами, що впливають на притягальну силу регіонів.

130

малюнок

131 Збір даних, що характеризують регіональний розвиток, з використан­ням первинних джерел інформації базується на безпосередніх дослі­дженнях, здійснених розробниками прогнозу, і включає три складові:

^ сенсорне сприйняття, що передбачає чуттєве сприйняття дослід­ником специфіки певного регіону та його частин. Воно досягається дво­ма шляхами: або через безпосереднє відвідування тих чи інших місць (візуальні спостереження), або через вивчення як фахової літератури, так і творів мистецтва (відображення регіонів у художній літературі, на картинах, у кіно і т.п.);

- опитування населення (або окремих соціальних угруповань), що здійснюється шляхом анкетування, тестування місцевих жителів регіону, і може мати характер суцільних та вибіркових обстежень;

- експертні оцінки, що здійснюються з використанням методів ана­літичних оцінок, інтерв'ю, Дельфі, "мозкової атаки" та ін. і мають на меті виявлення думок експертів з приводу певних проблем регіональ­ного розвитку;

- експериментальні спостереження, вимірювання (наприклад, ви­значення кількості транспортних засобів, що перетинають автотрасу у певній точці, або кількості осіб, що прибувають приміськими електропо- тягами до міста у певні години часу тощо).

Зібрані дані, що характеризують регіональний розвиток, являють со­бою сукупність показників. За часовою ознакою вони поділяються на моментні показники (наприклад, чисельність, густота населення, концен­трація виробничої діяльності тощо) та інтервальні показники (наприклад, обсяги річного виробництва, кількість народжених тощо). Другі є динамі­чно адитивними, тобто правомірна операція їх сумування при переході від елементарних інтервалів часу до інтервалів більшої тривалості. Мо­ментні ж показники неадитивні у часі.

Значення будь-якого показника, що характеризує розвиток процесу, можуть бути представлені у вигляді просторового ряду, динамічного ряду чи матриці динамічно-просторової інформації. Просторовий ряд - це значення певного показника у розрізі територіальних одиниць у фік­сований момент часу. Динамічний (часовий) ряд - це значення показни­ка у розрізі часових періодів у фіксованій територіальній одиниці. При цьому територіальні одиниці просторового ряду мають бути одноранго- вими, а часові відрізки динамічного - однаковими. Матриця динамічно- просторової інформації - це значення показника у розрізі територіальних одиниць і часових періодів разом.

Важливим елементом інформаційного забезпечення суспільно- географічного прогнозування регіонального розвитку є визначення осно­вних операційних одиниць - територіальних одиниць та часових діапа­зонів, у розрізі яких здійснюється збір та систематизація даних. Зазвичай використовується два основних типи мереж територіальних одиниць: