1.4. Сучасні напрями суспільно-географічних досліджень регіонального розвитку та прогнозування за рубежем

Сучасні напрями досліджень розглянемо на прикладі трьох наукових шкіл: англо-американської (дослідження в університетах США, Канади та Великої Британії), російської, а також групи постсоціалістичних країн, що увійшли до Євросоюзу (в університетах Чехії, Польщі та Естонії). Дослі­дження вчених французької школи ґрунтовно проаналізовані І. Савчуком [186; 187]. Результати ж суспільно-географічних пошуків німецьких вче­них ще потребують узагальнення.

На думку автора, "виривати" із загального контексту суспільно-географічних досліджень регіонального розвитку лише прогностичні аспе­кти є некоректним, оскільки частина робіт спрямована на вивчення змін, тенденцій, закономірностей розвитку регіонів у цілому та окремих видів людської діяльності на території, зокрема. їх результати є науковим під­ґрунтям для розробки прогнозів. Інша частина робіт спрямована на вико­ристання результатів прогностичних досліджень у процесі розробки регіо­нальної політики країни, стратегій регіонального та локального розвитку. Тому розглянемо усі напрями суспільно-географічних досліджень регіона­льного розвитку, що прямо або опосередковано торкаються проблем нау­кового передбачення регіонального розвиту на перспективу.

Оскільки аналіз результатів суспільно-географічних досліджень усіх наукових центрів обраних країн є доволі проблематичним (в силу знач­ної працеємності та обмеженості інформаційного доступу), автор зосе­редив увагу на аналізі досліджень вчених лише провідних центрів, де традиційно здійснювалися роботи у галузі регіонального прогнозування соціально-економічного розвитку.

Так, у США проаналізовано дослідження на географічних факульте­тах університетів Вашингтону, м. Сіетл (Р. Моррілл, В. Бейерс, Дж. Гаррінґтон, Т. Найєрджес, В. Лоусон), Каліфорнії, м. Берклі (А. Пред, Г. Шейкен), Каліфорнії, м. Санта-Барбара (В. Тоблер, М. Ґудчайлд, Г. Куклеліс, Д. Монтелло, Д. Дженелл, Р. Ґолледж), Каліфорнії, м. Лос-Анднселес (Н. Єнтрікін, В. Кларк, Д. Косґрув, Д. Ріґбі, А. Скотт, С. Фен), Клерка, м. Вустер, Масачусетс (Р. Піт, Ю. Аояма), Міннесоти, Твін Сіті (Е. Шеппард, К. Тілл), Огайо, м. Колумбус (Д. Марбл , Л. Браун, С. Константіну), Айови (М. Армстронґ, Д. Рейнолдс, Р. Робертс, Ж. Руштон), Вісконсину у Мадісоні (Р.Д. Зак), Нью-Йорку в Баффало (Ж.-К. Тілль, П. Роджерсон, Н. Шіоде, Л. Б'ян), Кентуккі, м. Лексінґтон (С. Брунн, П. Каран, Т. Лейнбах, В. Наттер, Дж. Воткінс), м. Блу-мінґтон (Дж. Одленд), Техасу в Далласі (Б. Беррі), Флориди, м. Джейнесвіль (Ґ.Я. Трол, Т. Фік, Е. Ламме), Сан-Дієго (С. Рей), Пенсіль­ванії, м. Філадельфія (Д. О'Салліван), іллінойсу в Чикаґо (Д. Зольцман), Канзасу (С. Байт, Л. Гаррінґтон), Денверу, м. Колорадо (Е. Ґоетц, П. Сат-

47

тон); у Канаді - географічних факультетів університетів Торонто (Е. Релф, К. Амрейн, Дж. Бріттон, М. Ґертлер, Р. Діфранческо, Дж. Мірон), Західного Онтаріо, м. Лондон (Дж. Гопкінс, В. Коуд, Я. Мальчевскі), Меморіального університету Ньюфаундленда, м. Сент-Джонс (Р. Вайт) та школи географії і наук про Землю Мак-Мастерського університету (П. Канароґлу, Дж. Ей-лес), у Великій Британії - географічних фзкультетів Кембриджського (Р. Беннетт, Б. ГейнінГ, Е. Кліфф, Р. Мартін, Е. Джеймс), Лондонського Королеви Марії (П. Конґдон, Ф. Коллард, Е. Блант, Д. Піндер), Шеффілдського (Г. Армстронґ, Д. Дорлінґ) університетів, шкіл географії Лідського (М. Біркін), Нотінгемського (Р. Лейшон) університетів, школи географіч­ної науки Брістольського університету (П. Гаґґет. Р. Джонстон, П. Пламмер, Р. Гарріс, Л. Гепл, К. Джонс), школи географії та довкілля Оксфордського університету (Ґ. Кларк, Б. Макміллан, Н. Тріфт, Е. Свін-ґедоув, Дж. Пеллот), школи довкілля та розвитку Манчестерського ун-ту (Р. Томас, Н. Кастрі, Н. Кое) та школи геонауки Единбурзького універси­тету (Л. Бонді, Дж. Гаґес, Б. Годґарт).

Теоретичні дослідження англо-американських вчених торкаються таких питань:

а) впровадження нових концептуальних засад (передусім засад постнекласичної науки), зокрема: географічний постмодернізм, географія свідомості та раціональності, "культурний переворот" у географії, гумані­стична географія, просторово-часова географія, географія суб'єктивнос­ті; взаємозв'язаність невидимої (виробничі відносини, думки, мовне спіл­кування) та видимої (створені ландшафти та сучасна людська діяль­ність) географії, використання лостструктуралістської методології, дослі­дження синергії, спільної взаємодії (локальний і глобальний масштаби);

б) формування наукових засад нової економічної географи (географії "нової економіки"), культурної географії економіки. Нова економічна гео­графія базується на культуристичному підході до аналізу економічних явищ, має плюралістичну методологічну базу, передбачає дуалізм кіль­кісної і якісної методології. "Нова економіка" трактується як глобалізована економіка, що базується на інформації та знаннях, а регіон розгляда­ється як її основа. Водночас, продовжуються дискусії щодо доцільності виділення просторової (регіональної) економіки. Так, професор Універ­ситету Міннесоти Е. Шеппард зазначає, що економісти нещодавно пере-відкрили економічну географію як місце прикладання економічної теорії. Але їх дослідження показують, що для того, щоб повністю охопити прос­торовий вимір суспільства, економічні теорії мають бути істотно модифі­ковані. Географічний же підхід дозволяє комплексно охоплювати еволю­цію економічних ландшафтів, а також різноманітні неекономічні процеси, що призводять до економічних змін [274, с. 131-136]. Тому саме економі­чна географія (нова економічна географія) має значні перспективи;

в) переосмислення понять простору та місця у зв'язку з їх ідентифі­кацією, формуванням образів, уявлень, розумінням соціальної будови,

48

соціальної пам'яті, публічності, соціальної та національної ідентифікації, темпорапьності і сталості;

г) формування наукових засад кібергеографії, розуміння кіберпростору як економіко-географічної категорії, моделювання та регулювання кіберпростору, співвідношення кіберпростору та людського простору;

д) аналіз впливу відносно нових факторів регіонального розвитку:

у аналіз впливу глобалізації, транснаціоналізації, міжнародної інтег­рації на регіональний економічний розвиток, дослідження проблем гло-калізації (глобальної локалізації), тобто прояву глобальних процесів на локальному рівні;

- аналіз впливу фінансових факторів, іноземних інвестицій на регіона­льний розвиток, дослідження проблем фінансової життєздатності регіонів;

- аналіз впливу технологічних змін, високотехнологічної промисло­вості, інформаційних технологій, електронної комерції та Інтернет на регіональний економічний розвиток, дослідження нових інноваційноємних форм організації простору - технополісів, технопарків, індустріаль­них та інноваційних кластерів, інноваційних мереж, нових індустріальних просторів, регіональних інноваційних систем;

- вплив сфери послуг, культурного капіталу на регіональний еконо­мічний розвиток.

Методичні дослідження спрямовані на:

а) вдосконалення традиційних кількісних методів та моделей або їх застосування до нових об'єктів дослідження, зокрема, методів просто­рового аналізу регіонального розвитку, моделей розміщення і перемі­щення, просторової дифузії, просторового вибору, багатофакторного аналізу, балансових моделей та моделей програмування, еволюційних прогнозних моделей географічних систем;

б) адаптацію нових для суспільної географії методів дослідження, зокрема: нейромережевих методів, побудови карт самоорганізації, мето­дів нечіткого моделювання, моделювання нелінійного регіонального зростання з вико рис-танням Байєсівської епістемології, прикладного Байєсівського моделювання;

в) вдосконалення та розширення можливостей використання комп'ютерних математичних методів та геоінформаційних систем для моделювання динаміки регіонів, економічних ландшафтів, міст, соціально-просторових феноменів (так звана комп'ютерна, або елект­ронна, або цифрова географія), зокрема: комп'ютерні системи прийн­яття рішень, моделі штучного інтелекту у просторовій економіці, ком­п'ютерні моделі просторово-часової рівноваги, моделі розміщення та локалізації з використанням ГІС;

г) вдосконалення методів біхевіористичної географії для аналізу ре­гіонального розвитку, зокрема: методів просторового пізнання та сприйняття, аналізу перцепції простору, дослідження просторової пове­дінки у часі, біхевіористичного моделювання; аналізу образів місць, регі-

онів, ландшафтів, їх еволюції, географічної інтерпретації образів ланд­шафтів у літературних творах, символізму культурних ландшафтів та регіонів, дослідження образів міст та міського життя, бачення міста, пер­цепції різних частин міста, образів нетрадиційних міст, впливу міської структури на поведінку; герменевтичного аналізу міст; аналізу мовних аспектів географічного простору, перцепції ризиків здоров'я у міському середовищі та її зміни у часі і просторі, методів психоаналізу у географії, емоційних методів дослідження;

д) побудову економічних моделей географічних процесів, зокрема регіональне (просторове) економетричне моделювання, інтегроване багаторегіональне динамічне соціально-економічне моделювання; мікроекономічне нелінійне динамічне моделювання просторових систем (сільських, міських та регіональних систем), моделювання просторової економічної рівноваги.

Для узагальнення напрямів регіоналістично-прогностичних дослі­джень у Росії були проаналізовані надбання вчених географічних факу­льтетів Московського (кафедри економічної і соціальної географії Росії; соціально-економічної географії зарубіжних країн; світового господарст­ва; лабораторій комплексного картографування; сталого розвитку тери­торії; регіонального аналізу та політичної географії; В. Бабурін, Н. Зубарєвіч, А. Алексєєв, Є. Перцик, В. Тікунов, Н. Міронєнко, В. Шувалов, В. Ґорлов, М. Казьмін, А. Фєтісов, Л. Смірняґін, Н. Замятіна та ін.), Пермського (кафедра соціально-економічної географії; М. Шари­ґін, В. Столбов), Алтайського (кафедри економічної географії і картогра­фії; рекреаційної географії; В. Чсрвяков), Санкт-Петербурзького педаго­гічного (кафедра економічної географії; Ю. Ґладкій), Калінінґрадського (кафедра економічної і соціальної географії; Ґ. Фьодоров) університетів, факультетів географії та геоекології Санкт-Петербурзького (кафедри економічної і соціальної географії; політичної географії і регіональної діагностики; країнознавства; НДІ географії; А. Чістобаєв, А. Анохін, В. Буґаєв, Н. Калєдін, Ю. Баженов, Л. Літовка, М. Єлсуков, Н. Зіґєрн-Корн та ін.) та Казанського (кафедра економічної географії і регіонального аналізу; А. Трофімов, В. Рубцов, М. Панасюк, Р. Кашбразієв) університе­тів, Інституту географії Російської Академії Наук (відділ економічної і соціальної географії; лабораторія світового господарства; центр геополі-тичних досліджень; С. Артоболєвскій, В. Шупєр, А. Трейвіш О. Ґріцай, С. Тархов, П. Полян, Т. Нєфьодова, Ю. Ліпєц, В. Пуляркін, В. Колосов та ін.), Тихоокеанського Інституту географії Далекосхідного відділення РАН (лабораторії територіально-господарських структур; регіональних про­блем розселення; регіональних проблем природокористування; П. Бакланов) та Інституту географії Сибірського відділення РАН (лабора­торії економічної географії; георесурсознавства та політичної географії; соціально)' географії; Н. Сисоєва, А. Чєркашин).

50

Теоретичні дослідження російських вчених торкаються таких питань:

а) подальше вдосконалення географічних засад регіонального управління, зокрема: дослідження питань територіального управління та самоуправління, наукового забезпечення управління територіально-сус­пільними процесами і системами, вдосконалення регіональної організа­ції життєдіяльності людей, комплексного аналізу соціально-економічного та політичного розвитку регіонів, розробки та вдосконалення методики регіональної діагностики, визначення рівнів соціально-економічного роз­витку регіонів та шляхів пом'якшення регіональних соціально-еконо­мічних диспропорцій; оцінки факторів та умов формування регіональної політики, територіального планування, прогнозування, проектування ре­гіонального соціально-економічного розвитку, вдосконалення методики розробки регіональних програм соціально-економічного та інвестиційного розвитку, програм сталого розвитку регіонів, регіональної політики Росії та Європейського Союзу; оцінки впливу глобалізації на регіональний та ло­кальний розвиток (проблеми та протиріччя глокалізації) у контексті забез­печення сталого розвитку території; дослідження впливу регіонального капіталу на забезпечення збалансованого розвитку території;

б) дослідження змін у геопросторовій організації суспільства, зок­рема: аналіз факторів і тенденцій еволюції геопросторової організації суспільства, трансформації соціально-економічного простору, змін у територіально-господарських структурах регіону, дослідження циклічних закономірностей, циклічно-генетичної динаміки розвитку регіонів, розро­бка методики порівняльного просторово-часового аналізу регіонального соціально-економічного розвитку, дослідження сутнісних характеристик Процесів розвитку, категорії часу в географії, циклічності розвитку з точки зору геоситуаційної концепції; передбачення подальших змін у регіона­льному розвитку з точки зору географічного та регіонального прогнозу­вання, розробки функціональних, комплексних географічних прогнозів;

в) подальший розвиток районологічних досліджень, зокрема: дослі­дження проблем географічного, економічного районування, географічних основ регіоналізації суспільного розвитку, відносин "центр - периферія" у регіональному розвитку, регіональної соціально-економічної асиметрії та обґрунтування механізмів її вирівнювання; аналіз структури географічного простору, його однорідності і неоднорідності, розмитості, збалансованості, просторової інтеграції і диференціації, застосування позиційного принципу в географії, дослідження географічного поля і потоків у ньому;

г) впровадження нових концептуальних положень, зокрема: дослі­дження процесів самоорганізації у територіальних системах, можливос­тей використання синергетичного підходу в географічних дослідженнях, розробка теоретико-методологічних засад дослідження процесів і ре­зультатів самоорганізації суспільства у різних умовах геопростору; до­слідження нелінійних систем у географії, застосування теорії хаосу у географічних дослідженнях, вивчення конфліктних ситуацій, розвиток

51

теорії територіальних катастроф, їх прогнозування, аналіз еколого -економічних синдромів території; розвиток геоконфліктології; формуван­ня наукових засад географії поведінки і сприйняття, когнітивної геогра­фії, дослідження регіональної ментальності.

Методичні дослідження можна об'єднати у такі групи:

а) вдосконалення традиційних кількісних методів та моделей, зок­рема: вдосконалення теоретичних основ та технічних прийомів викорис­тання кількісної інформації у географії, застосування кореляційного, центрографічного методів, побудови карт статистичних поверхонь, карт попів взаємозв'язків явищ, карт полів динаміки і прогнозу явищ; викорис­тання методів геоситуаційного моделювання та просторового аналізу, побудови реляційних моделей у географії, методів просторової автокореляції, факторного аналізу, оптимізації процесів; методів полісистемного моделювання географічних систем;

б) вдосконалення та розширення можливостей використання ком­п'ютерних математичних методів та геоінформаційних систем для моделювання динаміки регіонів, зокрема методів електронної картогра­фії та математико-картографічного моделювання, картографо-геоінформаційного забезпечення сталого розвитку територій, соціально-економічного та екологічного картографування на основі ГІС, автомати­зації географічних досліджень з використанням методів комп'ютерного моделювання та ГІС, автоматизованої класифікації і районування;

в) адаптація нових для суспільної географії методів дослідження, зок­рема: використання фрактального аналізу, теорії розмитих множин, теорії хаосу у географічних дослідженнях; моделювання географічних образів.

У Чехії було проаналізовано результати наукових досліджень на при­родничих факультетах Карлова (м. Прага, кафедра соціальної географії і регіонального розвитку; П. Достал, М. Гампл, Ж. Блажек, Д. Дрбоглав, В. Янчак, І. Бічік) та Остравського (м. Острава, кафедра соціальної гео­графії і регіонального розвитку; Я. Венчалек, Т. Сівек) університетів, у Польщі - Інституту географії і просторового менеджменту Ягелонського університету (м. Краків, кафедри регіонального розвитку; географії насе­лення, поселень і фермерства; географії релігії; туризму та менеджмен­ту охорони здоров'я; Б. Доманскі, Р. Ґузік, К.Ґвоздь, М. Пашковскі), Ін­ституту соціально-економічних досліджень і просторового менеджменту Університету імені Адама Міцкевича (м. Познань, кафедри просторового менеджменту; регіонального аналізу; регіональної політики і європейсь­кої інтеграції; систем розселення і географії населення; продовольчого менеджменту і сільської місцевості; фізичного планування; просторової економетрії; Г. Роґацкі, 3. Чойніцкі, Т. Чиж, Є. Парисек, Т. Стриякєвіч), відділу біології, географії і океанології Ґданьського університету (кафед­ри економічної географії; регіонального розвитку; Т. Палмовскі), а також Інститут географії та просторової організації Польської Академії Наук (відділи просторової організації і регіональних досліджень; географії міст

52

населення; П. Ебергардт, Ґ. Вецлавовіч, Є. Ґжещак, Є. Банскі, В. Зґлінскі. Р. Куліковскі, П. Слєжинскі), в Естонії - Інституту географії Тартуського університету (кафедра суспільної географії; О. Курс, Р. Аас, У. Прагі, Ю.Яухяйнен).

Теоретико-методичні надбання чеських, польських та естонсь­ких вчених пов'язані передусім із дослідженням проблем регіонального і локального розвитку, управління регіональним розвитком, зокрема:

- проблеми та стратегії регіонального і локального розвитку;

- вплив на регіональний розвиток соціально-економічних трансфор­мацій, просторова диференціація трансформаційних процесів у Польщі, Чехії, постмодерністські зміни у польському просторовому порядку, ди­наміка внутрішньо- та міжрегіональної диференціації, соціально-еконо­мічна та соціально-географічна регіоналізація, поляризація простору;

- регіональні і поселенські преференції населення з точки зору біхевіористичної географії, перцепція географічного простору, просторові стереотипи, перцепція візуальної атраткивності ландшафтів (крайобразів);

- географічні основи регіональної (просторової) політики, регіонально­го, (територіального, просторового) планування, територіального управлін­ня і самоуправління, регіональна політика Чехії, Польщі, Естонії, Євросоюзу;

- оцінка впливу чинників регіонального розвитку, зокрема: впливу інновацій на регіональний розвиток, роль науки і вищої освіти у регіона­льному розвитку; регіональні інноваційні стратегії, географія інформа­ційного суспільства; вплив фінансів, іноземних інвестицій на регіональ­ний розвиток; роль послуг у регіональному і локальному розвитку; роль транспорту і морського транзиту у регіональному розвитку; підтримка регіонального розвитку в Естонії з боку Євросоюзу;

- використання кількісних (передусім математико-статистичних) ме­тодів просторового аналізу, мікрорегіоанльного та регіонального аналізу, моделювання просторово-структурних систем, ГІС-аналізу.

53