Лабораторна робота № 6

Тема. Особливості діяльності сучасної загальноосвітньої школи.

Мета. Ознайомитися з організацією навчально-виховної діяльності сучасної школи; навчитися спостерігати та аналізувати педагогічну діяльність.

Хід роботи

1. Ознайомитися з особливостями навчальної діяльності та поведінки молодших школярів (див. допоміжний матеріал №1).

2. Проведіть відповідні спостереження, здійсніть аналіз та сформулюйте висновки щодо педагогічної діяльності, висловіть своє ставлення до діяльності вчителя (вчительки, вихованців). Можна скласти фотографію відвіданого уроку (виховного заходу) у вигляді таблиці.

   Час	Діяльність вчителя	Діяльність учнів	Висновки

3. Дайте відповіді на питання:

   1. скільки часу було відведено на організаційний момент, пояснювання нового матеріалу, закріплення набутих знань та підведення підсумків, пояснення домашнього завдання;

   2. оцініть поведінку учнів на уроці;

   3. охарактеризуйте ставлення учнів до навчання;

   4. яким чином здійснювалося оцінювання діяльності вихованців;

   5. визначте стилі спілкування педагога і вихованців (див. допоміжний матеріал №2).

4. Сплануйте та реалізуйте власне спілкування з учнями (тема на вибір).

Примітка. Оскільки студенти-практиканти не знають особливостей сімейної сфери учнів (учениць) класу, то при організації спілкування варто уникати тем, пов’язаних із сім’єю, родичами, близькими.

Допоміжний матеріал №2 Стилі педагогічного спілкування1

Стилем педагогічного спілкування називають індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагогів з вихованцями.

У педагогічній літературі виокремлюють 3 основні стилі педагогічного спілкування: авторитарний ("разящие стрелы"), демократичний ("возвращающийся бумеранг"), ліберальний ("плывущий плот").

Авторитарний (автократичний, директивний): звертання до учнів переважно у формі жорсткого наказу, розпорядження, вказівки. Тон мовлення командний, лаконічний, характер мовлення найчастіше непривітний. Ставлення до учнів як до безправних об'єктів діяльності. Вчитель чітко планує свою майбутню діяльність і вимагає беззастережно того ж і від своїх учнів, любить планувати все до дрібниць письмово, здатен "винаходити" різноманітні графіки, звіти... Хоча педагог сам є ініціативним, він водночас жорстко пригнічує ініціативу учнів, не вірить в їх здібності, свою точку зору вважає єдино правильною і непогрішимою... Вимоги до учнів переважно завищені, без урахування реальних можливостей і умов. Ефективну діяльність учнів на уроці забезпечує в основному завдяки "вольовому нажиму" на них, змушує працювати з останніх сил. Вчитель пригнічує будь-які прояви дитячих почуттів, не враховує їх психологічні особливості. Не звертає уваги на їх реакцію щодо своїх дій, ніколи з ними не радиться. Схильний мати труднощі у спілкуванні з учнями, часто сам буває ініціатором конфліктних ситуацій. Для вчителя-автократа характерними є негативне сприйняття більшості дій і вчинків учня, негативна установка на неформальне спілкування з ним. Такий учитель рідко хвалить учнів, в основному їх сварить, оскільки оцінка їх діяльності дуже суб'єктивна і перевага надається формальній стороні діяльності. Автократ має формальний авторитет, зумовлений його посадою та часом перебування на ній.

Ліберальний (непослідовний): форма звертання до учнів дуже непослідовна – то прохання або підлещування, то спроба наказу або погроза, що зумовлено тим, що ліберальний вчитель не має системи чітких і постійних вимог до учнів. Тон мовлення запобігливий або нерішучий, оскільки він далеко не впевнений, що його прохання чи вимога будуть виконані. Характер мовлення поквапливий, оскільки такий вчитель намагається до мінімуму скоротити будь-яке (у тому числі й службове) спілкування з учнями. Ніколи не має чіткого плану дій, воліє працювати навмання; швидко забуває про свої попередні вимоги і через деякий час може пред'явити повністю протилежні. Повністю безініціативний на роботі, але не в особистому житті. Все намагається перекласти на учнів, уникнути найменшої відповідальності. Не забезпечує ефективної навчально-виховної діяльності, але не "заважає" органам самоврядування і діям неформального лідера. Легко спілкується з людьми, намагається ні з ким не псувати відносин, не виступає з відкритою критикою. Ласкавий і доброзичливий (на словах) з усіма, ніколи не бере участі у виробничих конфліктах, однак в ситуаціях, що торкаються його особисто, проявляє або ж плаксивість, намагання викликати співчуття, жалість, або ж неприкриту агресивність до того, хто "посмів" його критикувати. Ліберальний вчитель не здатен об'єктивно оцінити результати своїх дій та результати діяльності своїх учнів. Найчастіше захвалює себе і завищує оцінку праці вихованців. Фактично маючи слабкі результати діяльності, здатен відзвітуватися про нібито колосальну роботу.

Демократичний (колегіальний) – вважається найбільш оптимальним: звертання до учнів переважно у формі поради, прохання, побажання, але без жорстокості, тон звертання дружній, товариський. Характер мовлення спокійний, привітний. Вимоги до учнів адекватні їх можливостям, з урахуванням рівня їх розвитку, підготовки та індивідуальних особливостей. Чутливо реагує на реакцію учнів на його дії, постійно радиться з ними і вміє прислухатися до колективної думки. Уміє спілкуватися з вихованцями і в позаслужбовий час, не допускаючи, однак, панібратства. Має чіткий перспективний план своїх дій, при цьому вміє уникати зайвої паперотворчості, оскільки бачить перш за все людину, її діла, мотиви її вчинків, а вже потім "папір" (план, довідку...). Вміє проявляти розумну ініціативу і в той же час схвалює і підтримує корисні починання з боку учнів. Здатен критично оцінити свої дії, не переслідує за критику. Забезпечує ефективну діяльність учнів, проявляє істинне, а не формальне піклування про них, допомагає і словом, і ділом. Постійно хвалить учнів за дійсно гарні справи, вміє використовувати позитивні стимули у своїй педагогічній діяльності. Ніколи не буває ініціатором конфліктних ситуацій і навіть навпаки - вміє "погасити" конфлікт у зародку. Користується істинним, неформальним авторитетом вихованців.

В. Кан-Калік пропонує виокремлювати 5 проміжних стилів спілкування: спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю; стиль на основі дружніх стосунків; спілкування-дистанція; спілкування-залякування, спілкування-загравання.

В основі спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю – усталено-позитивне ставлення педагога до дітей і справи, намагання спільно вирішувати питання щодо організації діяльності. Захопленість спільним творчим пошуком – найбільш продуктивний для всіх учасників педагогічного процесу стиль спілкування.

Стиль педагогічного спілкування на основі дружніх стосунків тісно пов'язаний з першим. По суті, це одна із умов становлення спілкування на основі захопленості спільною творчою діяльністю.

Досить поширеним є стиль спілкування-дистанція. У педагогів, які захоплюються цим стилем, у цілому може бути позитивне ставлення до дітей, проте організація діяльності тяжіє до авторитарності, що знижує загальний творчий рівень спільної роботи з вихованцями.

Крайньою формою спілкування-дистанції є стиль-залякування. Він уособлює негативне ставлення до вихованців та авторитарність у способах організації діяльності. На уроці такий стиль сприяє створенню атмосфери нервозності, емоційного неблагополуччя тощо.

Проявом лібералізму, невимогливості при, можливо, позитивному сприйнятті дітей є стиль спілкування-загравання. Таке спілкування прово­кується намаганням здобути дешевий, несправжній авторитет. Причиною прояву цього стилю є, з одного боку, намагання швидко встановити контакт, бажання сподобатися класу, а з іншого – відсутність навичок професійної діяльності.

Усі варіанти стилів спілкування можна об'єднати в 2 типи – діалогічний та монологічний. У монологічному спілкуванні стосунки будуються на підпорядкуванні одного із співрозмовників іншому. Діалог може відбутися лише за умови рівності позицій вихователя і вихованців, що означає визнання активності вихованців у процесі виховання.