8. Характеристика Закону України «Про міжнародне приватне право»

Закон «Про міжнародне приватне право» складається зі вступу, чотирнадцяти розділів (включаючи прикінцеві положення), які поділяються на 82 статті, що охоплюють в узагальненому вигляді такі питання:

• загальні поняття (визначення термінів, кваліфікації, встановлення змісту норм іноземного права, зворотного відсилання, особистого статуту суб’єктів МПП та ін.);

• визначення права, що застосовується в тій чи іншій сфері відносин (цивільних, сімейних, трудових тощо), ускладнених іноземним елементом;

• питання міжнародного цивільного процесу (компетенція судів, процесуальні права іноземних фізичних та юридичних осіб, визнання і виконання рішень іноземних судів та інші). У цілому зміст цього нормативно-правового акта свідчить про те, що зазначений Закон на даний час являє собою основне джерело колізійного регулювання відносин МПП в Україні.

Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (сфера дії):

• визначення застосовуваного права;

• процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

• підсудність судам України справ з іноземним елементом;

• виконання судових доручень;

• визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

9. Міжнародні договори як джерело міжнародного приватного права: поняття, види та загальна характеристика

міжнародний договір - укладена між двома чи декількома іноземними державами або іншими суб’єктами міжнародного права у письмовій формі та врегульована відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного пра-ва, незалежно від того, міститься така угода в одному чи в декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкрет-ного найменування.

Особливості міжнародного договору:

• з моменту включення норм міжнародного договору до складу тієї чи іншої правової системи вони діють як внутрішні правові норми, залишаючись при цьому міжнародними договорами, тобто стають частиною національного законодавства певної держави.

• укладається за загальновизнаними в міжнародному праві правилами, а саме шляхом: проведення попередніх переговорів представників держав або міжнародних організацій; складання тексту договору; парафування чи попереднього підписання тексту договору; підписання, ратифікації або офіційного визнання; обміну ратифікаційними грамотами; опублікування тексту договору.

• оригінальний текст багатостороннього договору зберігається в одній з держав-учасниць, яка у цьому разі йменується депозитарієм.

• під час підписання, ратифікації міжнародних договорів кожна держава-учасниця має право зробити застереження (клаузула) і запере-чувати проти застережень, зроблених іншими учасниками договору. При застосуванні норм міжнародних договорів також слід ураховувати застереження, зроблені різними державами-учасницями, оскільки вони можуть суттєво змінювати зміст договору.

• міжнародний договір стає джерелом права у відповідній національній правовій системі лише за наявності певних умов:

а) згоди держави на обов’язковість для неї положень цього між-народного договору, яка може надаватися шляхом підписання догово-ру, обміну документами, ратифікацією договору, прийняттям, приєднанням до договору або застосуванням іншого способу за до-мовленістю сторін;

б) набуття чинності цим міжнародним договором в порядку і стро-ки, передбачені в договорі або погоджені між сторонами.

• особливістю існування норм міжнародного договору в сучасному МПП є те, що законодавці більшості країн світу у власній правовій системі надають перевагу нормі міжнародного договору над нормою внутрішнього законодавства.

Види:

залежно від критеріїв по-будови тієї чи іншої правової системи в певній державі:

1. міжнародні договори, що регулюють основні права і свободи людини 2. двосторонні і багатосторонні міжнародні договори, які містять норми, що регулюють приватноправові відносини з іноземним елементом, зокрема договори про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах; консульські конвенції; з питань міжнародних перевезень, міжнародних торговельних і фінансових операцій, міжнародного цивільного процесу, міжнародного комерційного арбітражу та ін.

за способом виконання:

1. самовиконувані (без конкретизації їх змісту в нормах внутрішнього зако-нодавства) 2. такі, що потребують прийняття акта внутрішнього за-конодавства.

Україною як самостійною державою міжнародні договори укладаються:

• Президентом України або за його дорученням — від імені України;

• Кабінетом Міністрів України або за його дорученням — від імені Уряду України;

• міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами — від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.