20. Особистий закон юридичної особи

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. пристосовує вищезазначені норми та принципи національного права, котрі регулюють питання, пов’язані з юридичною особою, до цивільно-правових відносин, ускладненених іноземним елементом.

Так, ст. 25 визначається «Особистий закон юридичної особи»таким чином:  1. Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. 2. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. 3. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, в якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи (Ст. 26): 1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Особистий закон іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права іноземної держави (Ст. 27): 1. Особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

21. Характеристика теорій юридичної особи

• теорія інкорпорації: особистим законом юридичної особи є право держави, в якій вона зареєсторана або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. США, Великобританія

• теорія осілості: друга її назва – теорія ефективного місцеперебування,згідно із якою особистим законом юридичної особи є право тієї держави, в якій знаходиться центр управління юридичної особи (адміністративний орган, рада директорів, правління тощо) Бельгія, Греція, Іспанія.

• теорія центру експлуатації: особистим законом юридичної особи є право тієї держави, в якій ця особа здійснює основну господарську діяльність (вилучає прибутки, отримує доходи). держави Африки, Азії.

• теорія контролю: особистим законом юридичної особи є право тієї держави, де проживають (або мають громадянство) суб’єкти, де практично контролюють дану юридичну особу (наприклад, за допомогою контрольного пакету, акцій, внесених інвестицій). Застосування цієї теорії вбачається доцільним у випадку, оли необхідно чітко визначити дійсну приналежність юридичної особи. Так, наприклад, у Угоді між Урядом України та Урядом Королівства Марокко про заохочення та взаємний захист інвестицій використовується критерій контролю юридичної особи.

22. Колізійне регулювання правового статусу юридичних осіб в законодавстві України

• постає питання щодо її правосуб’єктності (у різних країнах правосубєктність ю.о. визначається по різному: визначається за законом місця знаходження адміністративного центру цієї особи або визначається за законом держави місця реєстрації статуту юридичної особи.)

• особистий статут юридичної особи. (У вітчизняній літературі зазначається, що є лише один спосіб виникнення юридичних осіб –відокремлення майна, яке може відбуватися як разом із об’єднанням осіб, так і без такого. Тому особистий статут юридичної особи встановлюється шляхом визначення її державної приналежності.)

• національність ю.о. (Підґрунтям необхідності встановлення державної належності юридичної особи є така думка: якщо тільки держава дозволяє створення юридичної особи, то й правова система відповідної держави повинна регулювати правосуб’єктність такої особи. Таким чином, реальний зв’язок юридичної особи з відповідним правопорядком стає головним критерієм визначення національності юридичних осіб. Однак встановлення цього зв’язку в МПрП стає завданням нетривіальним і для його вирішення запропоновано, щонайменше, п’ять засобів, а саме:

• місце створення (під яким зазвичай розуміється місце реєстрації) юридичної особи. 

• місце знаходження органу управління юридичної особи.

• місце фактичного знаходження юридичної особи (теорія «статутної» осілості);

• місце знаходження керівних органів юридичної особи (теорія «фактичної» осілості).

• місце здійснення основної діяльності.)

• національна приналежність капіталу юридичної особи. 

• специфічні види юридичних осіб. (Серед суб’єктів міжнародного приватного права, які позначаються терміном «юридична особа», існують юридичні особи, котрі мають суттєві специфічні риси, а саме:акціонерні товариства та транснаціональні корпорації.)