Тема 10. Державно - політичний устрій Гетьманщини в другій половині XVII ст.

(2 год.).

План

1. Наступ московського уряду на права України.

2. Територія і військово-адміністративний устрій.

3. Органи влади.

4. Військо і судова система.

Методичні поради до вивчення теми.

Розглядаючи проблему наступу московського уряду на права України в другій половині XVII ст. слід зазначити, що російський уряд в 1662 р. перетворив спеціальну канцелярію Посольського приказу в окремий Малоросійський приказ, який діяв заодно з Розрядним, Стрілецьким, Сибірським, Іноземним та іншими приказами. Малоросійський приказ проводив політику, спрямовану на зміцнення російської присутності на українських землях і послідовне звуження компетенції місцевих органів влади і став головним знаряддям Москви для наступу на автономію України.

Військово-адміністративний устрій України в другій половині XVII ст. поступово стабілізувався. Територія Лівобережної України поділялася на десять полків: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Стародубський, Кропивнянський і Чернігівський. Полковник обирався козаками або призначався гетьманом на власний розсуд. До складу полкової старшини входили обозний, писар, суддя, осавул і хорунжий. Полки ділились на сотні, які в свою чергу складались з куренів. До складу куренів входило населення кількох невеликих сіл чи хуторів. Аналогічний полково-сотенний адміністративний устрій склався й на Слобідській Україні. Проте, вища військова влада замість гетьмана і генеральної старшини належала бєлгородському воєводі. Територія краю поділялась на п’ять полків: Сумський, Охтирський, Харківський, Ізюмський і Острогозький.

Гетьманщина майже в незмінному вигляді зберегла ті атрибути національної держави, що склалися в роки національно-визвольної війни. Вища влада продовжувала залишатися за гетьманом, який обирався козацькою радою з числа осіб, раніше визначених старшиною. Рада генеральної старшини складалась з найближчого оточення гетьмана і мала дорадчі права. Генеральний обозний командував артилерією козацького війська, суддя очолював суд, писар вів діловодство і займався зовнішніми відносинами, підскарбій наглядав за фінансовою і податковою системами, бунчужний відав військовими справами, виконував окремі гетьманські доручення і від повідав за охорону гетьманського бунчука, осавул і хорунжий формували військові частини, забезпечували їх всім необхідним, навчали військової справи, організовували сторожову службу.

Розглядаючи останнє питання студентам необхідно звернути увагу на те, що на об’єднаних з Росією землях попервах зберігалася власна судова система. Вища судова влада на Лівобережжі належала гетьманові, який уособлював останню апеляційну інстанцію для всіх судів. Водночас вищою судовою установою був Генеральний військовий суд, який розглядав апеляції на рішення нижчих судів, цивільні та кримінальні справи генеральної старшини, полковників, бунчукових товаришів. До компетенції полкових судів входив розгляд справ полкової старшини, сотників і значкових товаришів. Під час походів полковий суд виконував функції військово-польового. На території сотні суд вершив сотник за участю отамана, війта чи бургомістра. Судовими справами селян і міщан займалися відповідно ратушні та магістратські суди, що складалися з вищих посадових осіб та народних засідателів.

Реферати

Судова система Гетьманщини.

Козацькі полки.

Козацькі полковники.