Шахрайство у страховому бізнесі* За статистикою 60% людей в усьому світі не бачать нічого поганого у тому, щоб ошукати страхову компанію. Але й самі страховики придумують чимало способів «щодо нечесного отримання грошей». Як же заробляють шахраї страхового бізнесу?

Фальшивий поліс

Найпоширеніший варіант афер у страховій справі – видати клієнтові фальшивий поліс. Суть афери проста: шахраї друкують бланки полісів якоїсь відомої страхової компанії, підробляють її печатку й залучають довірливих клієнтів, підписуючи з ними фальшиві страхові договори й забираючи перший страховий внесок «на місці». Цей бізнес процвітає, оскільки більшість громадян не знають, як відрізнити фальшивий поліс від справжнього. Наприклад, бланки полісів обов’язкового страхування відповідальності власників транспортних засобів мають спеціальну форму, друкуються на папері з різними ступенями захисту. Це цілком достатній захист від підробок, однак клієнти рідко перевіряють всі елементи поліса. Причому це відбувається як із приватними клієнтами, так і з компаніями: зафіксовані випадки, коли підприємства були ошукані через фальшиві поліси добровільного медичного страхування всіх своїх співробітників. Тому кращим запобіганням при укладанні договору зі страховим агентом буде телефонний дзвінок в офіс страхової компанії з метою переконатися, що такий агент дійсно в ній зареєстрований, та звірити номер поліса. 

Оформлення договору заднім числом

Одна з найпоширеніших шахрайських схем у страховій справі – оформлення поліса заднім числом. Отут уже страждає не клієнт, а сама страхова компанія. Шахрай влаштовується у яку-небудь страхову компанію як страховий агент і через знайомих або сайти оголошень починає шукати людей, які зазнали певних збитків (машина потрапила в аварію, згоріла дача, обікрали квартиру й т.п.). Потім приходить до них і пропонує заднім числом оформити страховий поліс саме на цей форс-мажорний випадок і стягнути зі страхової компанії гроші. Незважаючи на заяложеність прийому, ця схема діє й дотепер. Причина проста: як правило, страхові агенти, озброївшись кіпою полісів і виходячи «у народ», здають звітність і збори не щодня, а раз у тиждень або ще рідше. Відповідно, у шахрая виникає можливість оформляти поліси заднім числом і здавати їх у компанію. Зрозуміло, служби безпеки страховиків, побачивши, що за недавно оформленими полісами того або іншого агента відразу йдуть виплати, швидко викривають таких шахраїв. Але з однієї-двох виплат шахраї цілком можуть встигнути зняти свої вершки й перейти на роботу в іншу компанію. Страхові компанії борються з таким видом шахрайства, складаючи «чорні списки» запідозрених у нечистій грі агентів. Прогрес є, однак загальної бази даних по страхових шахраях немає, а це позначається на конкуренції й неготовності деяких страховиків до корпоративної «прозорості».

Обман клієнтів

Ще один досить часто використовуваний вид шахрайства у страховій справі – усілякі хитрощі, що дозволяють страховій компанії відмовити клієнтові в страховій виплаті. Причому «авторами» таких хитрощів можуть бути як окремі страхові агенти, так і менеджмент компанії. Найпоширеніший привід відмовити у виплаті – посилання на те, що поліс оформлений неправильно. Наприклад, якщо в полісі неправильно написані технічні характеристики вашого автомобіля (помилка з потужністю двигуна або роком випуску машини) або є помилка в особистих даних ваших документів (помилка в номері паспорта), то поліс буде вважатися недійсним і у виплаті вам відмовлять. Зрозуміло, клієнт має помітити таку помилку. Фальшивий агент на ваших очах внесе виправлення, але й це не застрахує вас від обману: поліс із виправленнями також вважається недійсним. Крім того, кожний поліс крім оригіналу (який залишається у застрахованої особи) повинен мати дублікат (який агент несе із собою й здає у страхову компанію). Несумлінний агент цілком може справно й без помарок заповнити оригінал, а дублікат забрати із собою чистим, посилаючись на нестачу часу. Це теж прикмета шахрая – якщо помарки або неточності будуть у дублікаті, поліс знову ж буде визнаний недійсним. Ще один варіант відмовити у виплаті – максимально ускладнити страховий договір і внести в нього такі пункти, які дозволять страховику не відшкодовувати збиток у випадку форс-мажору. Найпростіший приклад: вашу машину викрали й ви вимагаєте виплати за полісом КАСКО. І отут з'ясовується, що за договором ви зобов'язалися вночі зберігати автомобіль на стоянці, яка охороняється, а викрадений він був біля вашого під'їзду. Тому у виплаті страхової суми також буде відмовлено.  Ще більш абсурдний приклад: після зникнення авто вам можуть відмовити у виплаті, пояснюючи, що автомобіль був застрахований тільки від розкрадання, а відбулося викрадення. Довести, що ваш автомобіль викрали з корисливими цілями, а не «просто покататися», ви не зможете. Єдиний вихід –вимагати, щоб у полісі було визначення «викрадення й розкрадання». Звичайно страхові компанії, що орієнтуються на цьому сумнівному поприщі, намагаються переманити клієнтів у більш солідних гравців ринку, обіцяючи знижки у 25-30%.

Страховий відкат

Поширеним видом шахрайства у страховому бізнесі є змова менеджерів страхової компанії й власника об'єкта, що страхується. У цьому випадку об'єкт спочатку страхується по завищеній ціні, а топ-менеджер компанії, що страхує, одержує класичний «відкат». Інколи може бути й зворотний варіант: «відкат» отримує співробітник страхової компанії або її оцінювач, навпаки, за занижену суму страховки. 

Боротьба із шахрайством на ринку страхових послуг: вітчизняні реалії та зарубіжний досвід

В умовах євроінтеграції Україна активно запозичує європейський досвід щодо функціонування ринку страхових послуг, що дає позитивний поштовх у економічний розвиток країни. Однак, як би ефективно не впроваджувалися ці процеси, в них є й зворотна сторона. Перш за все це стосується підвищення рівня тінізації економіки, а саме шахрайства у страховій сфері. Воно набирає значних масштабів не лише в Україні, а й в багатьох країнах світу. Проблеми боротьби із страховим шахрайством висвітлені в багатьох працях українських та зарубіжних авторів, серед яких варто виділити М. І. Карліна, Р. Й. Чайковського, Д. Кошкіна, Г. Козоріза та ін. Згідно з Кримінальним Кодексом України, шахрайство характеризується як присвоєння з корисливою метою майна чи права на нього шляхом зловживання довірою чи обману[1]. Безпосередніми суб’єктами страхового шахрайства виступають страхові представники та посередники, експерти з оцінювання, нотаріуси, юристи, медичні працівники, співробітники правоохоронних органів. Для більш детального дослідження вищезазначеної тематики проаналізуємо страховий ринок провідних країн світу. Так, страховий ринок США є однією із найбільш розвинених та незалежних сфер бізнесу. Щорічні втрати страховиків від страхового шахрайства складають приблизно 100 млрд дол., із них 40 млрд припадає на шахрайства у сфері медичного страхування. У Канаді щорічні втрати в результаті страхового шахрайства складають 1,3 млрд дол [3]. Щодо європейських країн, то збитки від шахрайства оцінюються у 8 млрд євро, що складає 2 % всіх страхових премій Європейського Союзу. Щорічні втрати Великобританії становлять 15,8 млрд фунтів стерлінгів (8,5 млрд дол.), збитки Франції – близько 3 млрд дол., а Нідерландів – 300 млн дол. Російські страховики щорічно втрачають приблизно 15 млрд рублів, із яких 70% – у сфері автострахування. В Україні таких статистистичних показників немає, але збитки вітчизняних страховиків у результаті страхового шахрайства постійно зростають[3]. Особливий розмах страхового шахрайства спостерігається в автострахуванні, що пояснюється його масовістю та простотою організації страхового випадку. Як зазначає Г. Козоріз, найпоширенішими видами шахрайства у сфері автострахування є фальсифікація викрадення (переважно 90 автомобілів зі 100 викрадають у перший місяць після укладення договору страхування). За останній період такий вид шахрайства набув міжнародного характеру. Спостерігаються випадки викрадення дорогих авто в Німеччині з подальшим їх продажем у Москві, Києві, Львові; внутрішньофірмове шахрайство; підстава; страхування в кількох компаніях [5]. З розвитком туристичного бізнесу і появою у населення вільних грошових коштів для відпочинку за кордоном сформувався розвиток шахрайських схем у сфері туризму. Як правило, шахраями виступають керівники туристичних груп та іноземні медичні заклади. Переважно страхове шахрайство виявляється під час виїзду громадян з України, зокрема під час купівлі зеленої картки. На страховому ринку України продається близько 10–30% фальшивих зелених карток. Елементом шахрайства зарубіжних страхових компаній (Німеччина, Австрія), які порушують законодавство СНД, виступає розповсюдження страхових полісів через мережу Інтернет без відповідної на це ліцензії [3]. Основними причинами розвитку страхового шахрайства виступають корупція, відсутність регуляторних механізмів, правових норм і законодавчої регламентації діяльності страховиків щодо попередження страхових злочинів. Для скорочення кількості випадків страхового шахрайства необхідно об’єднати зусилля багатьох країн. Проте, у більшості держав страхове шахрайство входить до кримінального законодавства як самостійний склад злочину. Передусім це стосується Швеції, Австрії, Німеччини, Болгарії, Польщі та Китаю. Кримінальний кодекс Австрії передбачає покарання (до шести місяців позбавлення волі) за умисне пошкодження чи приховування застрахованого майна, а також заподіяння шкоди здоров’ю з метою отримання страховки. У США відповідальність за страхове шахрайство регулюється на рівні штатів. Деякі штати мають загальне для всіх видів страхування законодавство, інші – лише для певних видів. У Китаї страхове шахрайство в великих масштабах карається десятьма роками позбавлення волі. У Росії та Україні страхові шахраї уникають покарання, оскільки в цих країнах не існує чіткої нормативно-правової бази даної сфери. Боротьба із страховим шахрайством вимагає розширення обміну інформацією та співробітництва між страховиками всередині країни; страховиками й органами нагляду на національному рівні; співробітництва в міжнародному масштабі. Можливими заходами протидії страхового шахрайства також є встановлення чітких правил виплати комісійних, регулярний аудит діяльності посередника щодо виконання ним установлених правил та процедур. Проте початок міжнародного співробітництва у цій сфері було покладено ще в 1985 р., коли розпочала свою роботу Міжнародна асоціація агентств із боротьби зі страховим шахрайством, членами якої нині є 28 країн та ряд інших організацій [4]. У більшості держав світу проблеми боротьби зі страховим шахрайством страховики вирішують самостійно, або шляхом об’єднання зусиль усіх страхових компаній. Це супроводжується виділенням коштів на створення коаліції для боротьби зі страховим шахрайством і централізованої бази даних про шахраїв та їхні злочинні дії. На сучасному етапі Україна досягла позитивних зрушень щодо вдосконалення засобів боротьби зі страховим шахрайством. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України затвердила Положення про єдину централізовану базу даних із договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до неї, страховики збирають інформацію про своїх клієнтів і карають водіїв за високу аварійність [2]. Українські страховики прагнуть об’єднатися в боротьбі зі страховим шахрайством. Зокрема, йдеться про створення асоціації, метою якої є попередження випадків страхового шахрайства, обмін інформацією про факти фальсифікації в страхуванні та їх учасників. На даний момент створена база, через яку страховики можуть отримувати відомості про виплати з автострахування, про автомобілі, які найчастіше потрапляли в ДТП і отримували однакові ушкодження. Варто зауважити, що лише об’єднавши зусилля правоохоронних органів і страхових компаній, та підвищивши проінформованість страхувальників, буде можливість зменшити негативні наслідки шахрайства на страховому ринку.