Опорноруховий апарат.

На МРТ одержують більш достовірну, ніж на КТ інформацію. При обстеженні хребта чітко видно спинний мозок, диски, нервові корінці у всіх площинах. В інших кістках виражена контрастність зображення м’яких тканин і кісткових структур дає можливість оцінити ступінь розповсюдження злоякісних новоутворень, особливо в кістковомозкових просторах (Мал.3.11),(Мал.3.12).

Шия. На МРТ добре диференціюються всі структури шиї.

Щитовидна залоза має характерні параметри Т-1. Гіперактивність залози призводить до збільшення значень Т-1, спрощуючи диференціальний діагноз між простим зобом і гіпертіреоїдним. Пухлини щитовидної залози і збільшені лімфовузли краще диференціюються від м’язів та судин ніж на КТ. На жаль тканинні МРТ характеристики не дозволяють впевнено розрізняти злоякісні і доброякісні процеси, тому що мають схожі збільшені значення Т-1 і Т-2 та відображають більший вміст води в тканинах.

Паращитовидна залоза на МРТ в нормі не визначається. Паратиреоїдна гіперплазія не відрізняється від паратиреоїдної аденоми. Паратиреоїдні пухлини більше 1 см мають трохи більше значення показників Т-1 і Т-2, ніж пухлини щитовидної залози або збільшені лімфовузли.

Протипоказання до МРТ.

Відносними протипоказаннями є шоковий стан і профузна кровотеча. Не можна досліджувати хворих з кардіостиму­ляторами і більшими металічними імплантантами. Недоцільно застосовувати МРТ в діагностиці дефектів кісткової тканини, особливо пневмотизованих кісток основи черепу, тому що кістки і повітря мають низьку протонну щільність і відповідно мають низький МРТ сигнал - зображення чорного кольору. Крізь це та малу дозволяючу здатність не видно кальцинатів до 1 см, лімфовузлів до 1 см.

Біологічна дія: МРТ - безпечний спосіб дослідження, тому що виконується без застосування іонізуючого випромінювання, а несприятливий вплив на організм магнітних полів, що використовуються, мінімальний через низьке значення енергії квантів радіочастотного діапазону випромінювання у порівнянні з енергією зв’язку атомів і молекул об’єкту, що вивчається.

Підготовка дослідження. При плануванні дослідження без штучного контрастування спеціальної підготовки не потрібно. Коли потрібно підсилення контрастності, можливе введення спеціальних контрастних речовин.

Порядок вивчення мр томограм:

1.Паспортні дані.

2.Визначення ділянки дослідження.

3.Визна­чення положення пацієнта.

4.Визначення органів на томограмі.

5.Оцінка органів по : положенню, розміру, контуру, структурі, щільнсті протонів, часу релаксації сигналу.

6.Виділення основного синдрому патологічних змін. 7.Співставлення одержаних фактів з даними історії хвороби і результатами інших методів дослідженя .

8.Визначення характеру захворювання.

Синдроми патологічних змін. За сукупністю ознак виділяють :

“норму”, “об’ємне ураження”, “дифузне ураження”, “порушен­ня відтоку рідини”, ”накопичення рідини”, “пошкодження.

Тема :РАДІОНУКЛІДНА ДІАГНОСТИКА

Кількість годин - 2.

Матеріальне та методичне забезпечення: ренограми, скaнограми, сцинтіграми, методичні розробки, таблиці, слайди.

1.Актуальність теми: у зв'язку з широким впровадженням в практику обстеження хворих радіометрії іn vitro і іn vivo, радіографії, сканування, сцинтиграфії(сцинтиляційні гамма камери), емісійних томографів/однофотонний емісійний комп’ютерний томограф(ОФЕКТ) та позітронний емісійний комп’ютерний томограф(ПЕТ)/.Необхідно ознайомити студентів з принципами будови названих пристроїв, а також з можливостями, з показаннями для використання емісійної томографії, будовою емісійних томографів, принципом радіоімунологічного аналізу і його можливостями.

2.Навчалні цілі. Студенти мають знати, засвоїти: а=II

І. Принципи радіонуклідної діагностики;

2.Схему будови приладів для радіонуклідної діагностики(вивчення функції або функції і морфології);

3.Показання і протипоказання до радіонуклідного дослідження;

4.Підготовку до радіонуклідних досліджень;

5.Радіофармацевтичні препарати (функції або функції і морфології).

6.Нормальну скіалогічну картину радіонуклідного зображення.

7.Основи інтерпретування радіонуклідних зображень(ознаки патологічних процесів).

8.Методики радіонуклідної іn vitro діагностики (радіоіммунологічний аналіз/РІА/, іммунорадіометрічноий аналіз/ІРМА/, радіо рецепторний аналіз, іммуносцинтіграфія, конкурентне білкове зв’язування), переваги та недоліки кожних з методів.

9.Радіоіммунологічні препарати для дослідження різних органів та систем організму.

5. Студент повинен вміти а=III

• поясніти принципову схему будови пристроїв для визначення величини активності індикатора /радіометрів іn vitro і іn vivo/ і характер інформації , яку вони видають;

• поясніти принципову схему будови пристроїв для дослідження часових характеристик транспорту індикатора в організмі /радіографа і гама – камери / і характер інформації, яку вони видають;

• поясніти принципову схему будови пристроїв для дослідження просторового розподілення індикатора в організмі /сканера, гама - камери і емісійного томографа/ і характер інформації, яку вони видають;

• обґрунтувати показання і протипоказання до радіонуклідного дослідження;

• розрізняти синдроми, які можна виявити за допомогою сканера, гама - камери і емісійного томографа;

• розрізняти різни види радіонуклідних зображень.

• відрізніти нормальне радіонуклідне зображення від патологічного.

• вибрати радіофармпрепарати, необхідні для радіонуклідного аналізу

• назвать компоненти, необхідні для радіоімунологічного аналізу;

• поясніти етапи радіоімунологічного аналізу;

• поясніти переваги радіоімунологічного аналізу.