Розрахунок індексу кредитоспроможності
Цей метод запропонований в 1968 р. відомим західним економістом Альтманом (Edward Й. Altman). Індекс кредитоспроможності побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискриминантного аналізу (Multіple-dіscrіmіnant analysіs - MDA) і дозволяє в першому наближенні розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкрутів.
При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств промисловості, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 й 1965 р., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Із цих показників він відібрав п'ять найбільш значимих для прогнозу й побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства й результати його роботи за минулий період. У загальному виді індекс кредитоспроможності (Z) має вигляд:
Z= 3,3×К1+1,0×К2+0,6×К3+1,4×К4+1,2×К5,
де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються по наступних алгоритмах:
К1 = Прибуток до виплати відсотків, податків/Усього активів
К2 = Виторг від реалізації/Усього активів
К3 = Власний капітал (ринкова оцінка)/Притягнутий капітал
К4 = Реінвестований прибуток (Нерозподілений прибуток минулих років)/Усього активів
К5 = Власні оборотні кошти/Усього активів
Критичне значення індексу Z розраховувалося Альтманом за даними статистичної вибірки склало 2,675. Із цією величиною зіставляється розрахункове значення індексу кредитоспроможності для конкретного підприємства. Це дозволяє провести границю між підприємствами й висловити судження про можливий у доступному для огляду майбутньому (2-3 року) банкрутстві одних (Z < 2,675) і досить стійкому фінансовому становищі інших (Z > 2,675).
Якщо Z 1,81 - зона ризику - підприємство стане банкрутом через один рік - з імовірністю 95%, через два - з імовірністю 72%, через три - з імовірністю 48%, через чотири - з імовірністю 30%, через п'ять - з імовірністю 30%.
Якщо Z = 1,81 - 2,99 - зона невизначеності.
Якщо Z 2,99, підприємство відрізняється винятковою надійністю.
Наведена методика має один, але досить серйозний недолік - власне кажучи її можна розглядати лише відносно великих компаній, що котирують свої акції на біржах. Саме для таких компаній можна одержати об'єктивну рыночною оцінку власного капіталу (показник К3).
Модель Дж. Фулмера була побудована на вибірці з 60 компаній — 30 успішних і 30 банкрутів. Середніії розмір сукупних активів фірм у вибірці Дж. Фудмера — 455 тис. дол. Початкова версія моделі включала 40 коефіцієнтів. Модель прогнозує точно у 98% випадків на рік вперед та у 81% випадків на два роки наперед.
Загальний вигляд моделі такий:
Н = 5,528V1, + 0,212V2 + 0,073V3 +1,270V4 -0,120V5 +2,335V6 +0,575V7 + 1,083V8 + 0,894V9 -6,075.
де V1 = Нерозподілений прибуток минулих років / Сукупні активи;
V2 = Обсяг реалізації / Сукупні активи;
V3 = Валовий прибуток / Сукупні активи;
V4 = Грошовий потік / Сукупна заборгованість;
V5 = Сукупна заборгованість / Сукупні активи;
V6 = Поточні пасиви / Сукупні активи;
V7 = lg (матеріальні активи);
V8 = Оборотний капітал / Сукупна заборгованість;
V9 = lg ( валовий прибуток/ виплачені відсотки ).
Настання неплатоспроможності неминуче при Н < 0.
Порівнюючи моделі Е. Альтмана і Дж. Фулмера, слід зазначити, шо модель Е. Альтмана містить показник ринкової вартості акцій і може застосовуватись лише до компаній, на акції яких існує публічний ринок. Американська компанія, шо бажає випустити акції в публічний обіг, зобов'язана мати річний обсяг реалізації не менше 15 млн. дол. З урахуванням того, що оборотність активів у більшості галузей американської економіки перебуває у межах 0,9-1,9, це означає, шо мінімальний розмір активів такої фірми становить близько 8 млн. дол. Модель Дж. Фулмера побудована на вибірці з набагато менших фірм (середній розмір активів — 455 тис. дол.) і не містить показників ринкової вартості.
Модель нагляду за кредитами Д. Чессера призначена для прогнозування випадків невиконання позичальником умов кредитного договору. При цьому до «невиконання умов» Д. Чессер відносить не лише непогашений позики, а й будь-які інші відхилення, які роблять її менш вигідною для кредитора, ніж було передбачено спочатку. Д. Чессер використовував дані чотирьох комерційних банків з трьох штатів за 1962—1971 рр. Він вибрав дані щодо 37 успішних кредитів та 37 невдалих (з яких не були виконані початкові умови). В останньому випадку дані характеризували становище за рік до порушення умов договору. Були також представлені дані про 21 пару кредитів за два роки до порушення умов договору.
Модель Д. Чессера має вигляд
У=-2,0434 - 5,2400х1 - 0,0530х2 - 6,6507х3 +4,4009х4 -0,0791х5-0,1020х6.
де X1 = (Готівка + Внсоколіквідні цінні папери) / Сукупні активи;
Х2 = Нетто-продаж /(Готівка + Високоліквідні цінні папери);
Х3 = Брутто-доходи / Сукупні активи:
Х4 = Сукупна заборгованість / Сукупні активи:
Х5 = Основний капітал / Чисті активи;
Х6 = Оборотний капітал / Нетто-продаж.
При у > 0 позичальника слід відносити до групи позичальників, які не виконають умов договору.
Модель Д. Чесссера. за даними його вибірок за рік до порушення умов кредитного договору правильно визначила долю 3 з кожних 4 кредитів. За два роки до порушення умов договору точність класифікації становила 57%.
Використання цих моделей недоцільне в Україні з низки причин:
- моделі розроблені на основі даних фінансової звітності, складеної за американськими стандартами;
- на показники діяльності українських підприємств великий вплив виявляють чинники неекономічного характеру;
- багато коефіцієнтів не мають такого впливу на фінансовий стан підприємств в Україні як у розвинутих країнах, і навпаки;
- пропоновані граничні значення часто не досяжні для вітчизняних підприємств:
- не враховуються галузеві особливості підприємств.
Українськими авторами був зроблений розрахунок коефіцієнтів кореляції й, відповідно, ваг значимості aj для 500 українських підприємств з наступною повторною перепровіркою на інших 100 українських підприємствах. Модель Z -рахунку у вітчизняних умовах прийняла наступний вид:
Z = 0,131227 х1+ 0,257571х2+ 0,570029 х3 + 0,002992х4 +0,038179х5
Значення Z умовно згрупувалися в інтервали:
(-∞; 0] - висока ймовірність банкрутства;
(0; 0,29] - імовірність банкрутства вище за середнє;
(0,29; 2,07] - середня ймовірність банкротсгва;
(2,07; 2,54] - імовірність банкрутства нижче середнього;
(2,54; +∞) - мала ймовірність банкрутства.
Розробники подібних моделей вважають, шо їх розумно застосовувати як додатковий, а не основний інструмент фінансового аналізу.
Ось деякі варіанти такого використання:
«фільтрування» великої кількості потенційних позичальників для оцінки порівняльного ризику їх неплатоспроможності;
обгрунтування рекомендацій позичальникам або умов, на яких їм може бути наданий кредит.
побудова «траєкторії» ризику шодо позичальника за даними звітності за кілька попередніх періодів (зростає ризик неплатоспроможності чи зменшується).