2.Практично орієнтовані навички

1)Радіонуклідна діагностика:

--Сканування виконується за допомогою сканера.Сканер- прилад,що складається з детектора(основою якого є кристала КІ,d=50мм),який переміщується над досліджуваною областю і пристою для створення зображення розподілення РНП.Сканери реєструють кванти гамми, енергія яких перетворюється в кристалі детектора в світлові спалахи, а потім в електронній схемі – в електричні імпульси.Кожен імпульс поступає|надходить| на обмотку соленоїда, який наносить|завдає| штрих на папір. Поступово заповнюється штрихами все поле реєстрації. Розподілення РНП оцінюють по положенню і густоті штрихів: у тих місцях, де густина велика, накопичилося більше радіонукліда, менша густотаплотность штрихів свідчить меншому накопиченні радіонукліда. Одержане|отримане| зображення називають сканограммой.

--Радіографія - реєстрація зміни активності РНП над досліджуваною областю протягом часу дослідження у вигляді кривої.Крива вимірювання|виміру| радіоактивності реєструється автоматично самописцем, підключеним до радіометру (УР-1-1, УРУ-68, “Гамма”, “Ксенон”, УР-1-3 і ін.).Використовується для вивчення швидкоплинних фізіологічних процесів - визначення швидкості кровообігу, вентиляційної функції легенів, функціонального состояниястана серця, печінки, нирок|бруньок| і т.д.

--Сцинтиграфія – виконується за допомогою камери гамми. Гамма-камера - радіодіагностичний прилад, основою якого є|з'являється,являється| великий нерухомий детектор – монокристал йодиду калія діаметром 40 - 60 см з|із| розташованими|схильними| на ньому у великій кількості фотоелектронними помножувачами (ФЭУ), котрий перетворює спалахи світла на всій поверхні монокристала в електричні імпульси і передають їх на ЕОМ. Оброблена інформація передається на екран монітора у вигляді зображення характеру|вдачі| розподілу РФП| в органі. Перевагою камери гамми перед сканером є|з'являється,являється| те, що камери гамми дозволяють одночасно одержувати|отримувати| інформацію про распределениираспределении РФП у всьому органі і досліджувати швидкоплинні процеси (кровотік в органі, распределениераспределение радіоактивного газу 133 ^Хе в альвеолах легенів при диханні і ін.) шляхом спостереження за екраном, ведення видеомагнитофонной запису.

2)Рентгенологічний метод дослідження.

Для отримання рентгенологічного зображення внутрішніх органів пучок електромагнітного рентгенівського випромінювання пропускають через тіло хворого. Згідно з фізичними законами, внаслідок нерівномірного поглинання і розсіювання частини квантів, що зумовлено нерівномірною щільністю тканин, цей пучок нерівномірно послаблюється. Виходячи з тіла людини, пучок рентгенівського випромінювання несе зображення структури об'єкта, що вивчається.

Рентгенівське зображення являє собою структурну напівпрозору тінь. Там, де ослаблення рентгенівського випромінювання велике, тінь має найбільшу щільність тобто найбільшу інтенсивність. У разі незначного ослаблення рентгенівського випромінювання тінь буде слабкою, тобто малоінтенсивною. Ступінь інтенсивності тіні залежить від щільності речовини або товщини ділянок однорідного за складом органа, через який проходить рентгенівське випромінювання. Залежно від щільності досліджуваних об'єктів розрізняють чотири ступеня прозорості середовищ: 1-й — повітряне, 2-й — м'якотканинне; 3-й — кісткове; 4-й — металеве.

Рентгенівське зображення є геометричною проекцією об'єкта, що вивчається, на площину приймача. Зображення на рентгенограмі виникає внаслідок різного ступеня почорніння плівки на межі анатомічного утвору і оточуючого тла.

--Рентгенографія - отримання рентгенівського зображення на рентгенівській плівці або на малодозових приймачах рентгенівських променів з цифровою обробкою зображення.

--Флюорографія - методика масового рентгенологічного дослідження для виявлення прихованоперебігаючих захворювань легень, яка полягає в фотографуванні з флуоресціюючого екрану зображення на фотоплівку /70х70 або 100х100 мм/, або на цифрові малодозові безплівкові приймачі.

--Лінійна томографія – це метод рентгенографії окремих шарів тіла людини для отримання ізольованого зображення структур, розташованих в будь-якій площині на заданій глибині.

Ефект томографії досягається шляхом безперервного руху рентгенівської трубки і плівки під час зйомки у взаємнопротилежних напрямках. Чітке зображення досліджуваного шару дають тільки ті структури, які знаходяться на рівні центра обертання системи “трубка-плівка”, а структури поза центром цієї системи не візуалізуються.

--Рентгенівська комп'ютерна томографія (КТ) — це метод, заснований на вимірюванні ступеня ослаблення вузького пучка променів на виході з тонкого шару досліджуваного об’єкту. Величина ослаблення пропорційна величині атомних номерів та електронної щільності елементів, що лежать на шляху вузького пучка рентгенівського променя, залежить від товщини об’єкта та від інтенсивності рентгенівського променя.

На відміну від звичайної рентгенографії та томографії замість плівки використовують детектори у вигляді кристалів (натрію йодид тощо) чи іонізаційні газові комірки (ксенон). Детектори сприймають різницю щільності структур менше ніж 1 %, у той час як на рентгенівській плівці вона досягає 10-15%. Тому можливість сприймати детекторами ослаблення рентгенівського випромінювання, а відповідно і його інтенсивність, перевищує можливості рентгенографії у 100 разів.

Рентгенівська трубка рухається навколо досліджуваного об'єкта. Пучок рентгенівських променів унаслідок обертання трубки на 180 чи 360 градусів щоразу падає на нові ділянки досліджуваного шару і, досягаючи детекторів, зумовлює електричний сигнал. Що інтенсивніше рентгенівське випромінювання потрапляє на детектори, то сильніший електричний сигнал вони посилають у комп'ютер. Для ідентифікації ділянок досліджуваного об'єкта шар, що виділяється під час томографії, розглядають як суму однакових об'ємів — вокселів (від англ.. volume – об’єм, cell – клітинка). Кожен воксел має певну проекцію на матрицю комп'ютера, на якій фіксуються числові величини ступеня ослаблення рентгенівського випромінювання КТ-число, розраховане за силою електричних сигналів. Площинна проекція вокселів називається пікселами (picture – площинна картинка, cell – клітинка), сума яких формує візуальне зображення. Як і на рентгенограмі, ті ділянки, що значною мірою ослабили рентгенівське випромінювання, будуть світлими (кістки, ділянки звапнення), а ті, що поглинули його мало (повітря, жирова тканина), — темними. Однак на рентгенограмі людське око розрізняє лише 16 градацій сірого кольору, тоді як у разі КТ за результатом обчислення ступеня ослаблення їх можна отримати понад 1000. Величину ослаблення, тобто денситометричну щільність тканин, розраховують за шкалою Гаунсфілда (див. мал.10.18.). Градація шкали залежить від покоління томографа. Щільність води розглядають як нульову (0) величину, повітря -1000, а кістки+1000 одиниць Гаунсфілда (НU). Жирова тканина має щільність близько -100 одиниць НU, а паренхіматозні органи та м'які тканини — від +40 до +80 одиниць НU.

--Рентгенівська спіральна комп’ютерна томографія – рентгенівська трубка рухається навколо пацієнта по спіралі, що дозволяє отримати високоякісне 3-х вимірне зображення (3D) досліджуваної ділянки. Використовуючи комп'ютерні томографи зі спіральним скануванням, можна за короткий час одержати детальне зображення значної анатомічної ділянки і побудувати її об'ємну і площинну реконструкцію в різних проекціях, включаючи віртуальну ендоскопію та КТ ангіографію.

3)Фізичні основи магнітно-резонансної томографії

Принцип методу полягає у зміні положення та обертання протонів, що є магнітними диполями, під впливом сильного зовнішнього магнітного поля. Електромагнітні імпульси, що виникають, та наведена електрорушійна сила реєструються та обробляються комп'ютером, на основі чого будується візуальне зображення.

4)Принцип ультразвукового методу візуалізації діагностичного зображення полягає в можливості отримання фокусованого променя ультразвукових механічних коливань частотою 1-20 МГц, уведення його в досліджувану речовину через акустичне вікно та реєстрацію хвиль, відбитих від меж різних середовищ. Пучок ультразвукових коливань вводять у досліджувану частину тіла через шкіру за допомогою ультразвукового генератора — п'єзоперетворювача. Поширення ультразвуку залежить від форми п'єзоперетворювача, властивостей ультразвукового променя та середовища, через яке він проходить, і відбувається за законами його відбиття та заломлення на межі різних середовищ, а також за законами дифракції та розсіювання. Поглинання ультразвуку залежить від частоти УЗ-хвилі, акустичних властивостей середовища та кута розходження. Відбиті хвилі сприймаються цим же перетворювачем, обробляються електронним пристроєм і трансформуються в одновимірне чи двовимірне зображення (ехограму чи ультразвукову сканограму). За даними ехограми, можна визначити топографію, форму, величину і структуру досліджуваного органа, що дає змогу виявити дифузне ущільнення паренхіми органа, ехощільні вогнища у ньому, а також порожнини з рідиною чи повітрям.

--Ультразвукова доплерографія. Ефект Допплера полягає в тому, що під час відбиття від рухомого об'єкта частота ультразвукового сигналу (променя) змінюється пропорційно швидкості руху останнього. У разі відбиття від об'єкта, який віддаляється, частота відображення ультразвукового, сигналу зменшується, а у разі його відбиття від об'єкта, який наближується — збільшується. Таким чином, якщо ультразвуковий сигнал зустрічається з рухомим об'єктом, то відображені сигнали будуть відрізнятися від коливань, які генеруються перетворювачем, за частотним складом.

--Дуплексна сонографія дозволяє отримати зображення судин (анатомічна інформація), запис кривої кровотоку в них (фізіологічна інформація) та діагностувати ураження різних судин з одночасною оцінкою кровотоку в них.