6. Вчинення злочину під впливом
Відповідно до цього пункту пом'якшуючою обставиною визнається вчинення злочину:
під впливом примусу (фізичного насильства) або погрози (психічного насильства)
через матеріальну, службову чи іншу залежність
Фізичне насильство — це протиправний вплив на організм іншої людини, нанесення їй побоїв, ударів, мордування, якщо це чиниться проти її волі і завдає їй фізичної та моральної шкоди. Під погрозою розуміється реальна погроза заподіяти особі фізичну, моральну або майнову шкоду, виражене в конкретній формі. При цьому в деяких випадках особа може взагалі не підлягати кримінальній відповідальності, під дією примусу вона не мала можливості керувати своїми діями. Поняття матеріальної, службової чи іншої залежності повністю аналогічне тим самим поняттям при обставині, яка обтяжує покарання:
Матеріальна залежність — це така залежність, при якій потерпілий перебуває на утриманні винного. Він може забезпечувати їх житлом, харчуванням, грошима.
Службова залежність — це залежність потерпілого від винного через підпорядкованість йому за посадою чи виконуваною роботою.
Інша залежність — це будь-яка залежність, крім зазначених вище, потерпілого від винного, що виникла через певні життєві обставини і внаслідок якої потерпілий відчуває себе зобов'язаним перед винним.
7. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання
Під сильним душевним хвилюванням слід розуміти короткочасні стани психіки винного, які швидко виникають і бурхливо протікають, звужують здатність винного повноцінно керувати своїми діями. Такий психічний стан спричинює жах, лють, відчай особи. Для зарахування цієї обставини як пом'якшуючої необхідно, щоб цей психічний стан був викликаний саме неправомірними або аморальними діями потерпілого, які можуть бути спрямовані не лише проти винного; також цей стан душевного хвилювання має виникнути відразу після вчинення потерпілим вказаних дій, а не через тривалий час.
Необхідно мати на увазі, що в деяких випадках вчинення певного злочину в стані сильного душевного хвилювання складає окремий склад злочину, який передбачає значно м'якішу відповідальність (ст. 116 та 123 КК України), тому вдруге ця обставина не враховуватиметься.
8. Перевищення меж крайньої необхідності
Цей пункт означає вчинення злочину в умовах крайньої необхідності, але з перевищенням її меж. Перевищенням меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є значнішою, ніж відвернена шкода. При цьому відповідальність за перевищення меж виключається, якщо винна особа не могла оцінити співвідповідність заподіяної та відверненої шкод внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою.
9. Виконання спеціального завдання
Заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання з метою попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації, не тягне за собою кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність за такі дії настає лише тоді, коли було вчинено умисний особливо тяжкий злочин, поєднаний з насильством над потерпілим або умисний тяжкий злочин, поєднаний з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших особливо тяжких чи тяжких наслідків. При цьому факт виконання спеціального завдання враховується як пом'якшуюча обставина, і винна особа не може бути засуджена до довічного позбавлення волі та до позбавлення волі на строк більше половини максимального строку позбавлення волі, який передбачено законом за цей злочин.
Обставини які обтяжують покарання:
Загальні положення
Статтею № 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку.
Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 ч.1 ст. 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення.
Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в п. 14 ч.2 ст. 115 як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише п. 14 ч.2 ст. 115 без посилання на статтю 67.
Перелік обставин, які обтяжують покарання
При визначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:
вчинення злочину повторно та рецидив злочинів
вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату
вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового чи громадського обов'язку
тяжкі наслідки, завдані злочином
вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку чи особи, що перебуває в безпорадному стані
вчинення злочину щодо вагітної жінки
вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності вид винного
вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством
вчинення злочину з особливою жорстокістю
вчинення злочину з використанням умов воєнного, надзвичайного стану або інших надзвичайних подій
вчинення злочину загальнонебезпечним способом
вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
1. Вчинення злочину повторно та рецидив злочину
Відповідно до ст.32 КК повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального Кодексу. Якщо це не є продовжуваний злочин (зі спільною метою), то, незалежно від того, чи була засуджена особа, два або більше тотожні чи однорідні злочини (як, наприклад, крадіжка і грабіж) злочини визнаються повторними. Якщо за раніше вчинений злочин особа відбула покарання, і судимість погашено чи знято, повторність відсутня. Відповідно до ст.34 КК рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину, яка має судимість за умисний злочин. Тобто рецидив — це частинний випадок повторності, коли за попередній злочин особа була засуджена.