Технічна характеристика радіостанції: діапазони й частоти мовлення
Сучасна радіожурналістика – це поєднання творчого процесу в радіоефірі зі знаннями, пов'язаними з технічним забезпеченням радіомовлення, технічним процесом діяльності радіостанції. Журналістові, який готує програму до ефіру, доводиться орієнтуватися в усьому технологічному алгоритмі виготовлення програмної продукції, оскільки і вибір станцією діапазону радіохвиль, і частота мовлення, і специфіка ефірного та продакшн-обладнання, і комп'ютерні програми з комп'ютерним мережним забезпеченням ефірного мовлення – усе це прямо чи опосередковано впливає на процес виготовлення радіомовної продукції.
Отже, щоб розуміти специфіку цільової аудиторії станції, її зацікавленості в тих або інших форматах мовлення, тобто визначитись із програмним наповненням ефіру, треба володіти інформацією про територіальне охоплення потенційних слухачів. Цю інформацію можна зібрати, проаналізувавши параметри діапазону хвиль, частоти мовлення, потужності передавача і висоти антени.
Діапазон хвиль, частота мовлення, потужність передавача й висота антени
Система поширення радіохвиль у світі має певні властивості й характеризуються якістю сигналу, відстанню мовлення та рентабельністю бізнесу залежно від того діапазону хвиль, що використовується приватною радіостанцією. Кожен діапазон хвиль має свій частотний ресурс, який розподіляється по всій території охоплення радіохвилями. Територія ця визначається потужністю передавача, ефективністю передавальної антени, атмосферними та промисловими перешкодами й параметрами земної поверхні, здатних впливати на якість і доступність радіосигналу.
Довгі хвилі (дх)
Появу їх справедливо можна назвати історією розвитку радіомовлення, оскільки високочастотні коливання, які отримували на зорі становлення радіо з електромашинних генераторів, могли забезпечити, як правило, найнижчі або наддовгі частоти, з це приблизно 100 КГц. І справді, сучасний радіочастотний спектр розпочинається саме з діапазону довгих хвиль із частотами 148-408 КГц. Довга хвиля вимірюється сотнями й тисячами кілометрів, тому вона здатна не лише забезпечувати прийом на великих віддалях (набагато далі, ніж пряма видимість), але є єдиним діапазоном, який гарантує якість сигналу в гірській місцевості.
На всіх радіохвилях, окрім УКХ, подається моносигнал. На УКХ подається як моно-, так і стереосигнал.
Дозвіл на мовлення в ДХ-діапазоні станція має отримувати на міжнародному рівні, оскільки довжина хвиль розрахована щонайменше на кілька держав. Зрозуміло, що для приватної радіокомпанії це надзавдання. Окрім того, витрати на будівництво ДХ-радіоцентрів і підтримання їхньої експлуатації такі великі, що ніяким прибутком не окупаються. Розміри антенного господарства для забезпечення довжини хвилі, площі, потрібні для організації ДХ-передавальних центрів, не дозволяють розташовувати їх у межах міста, а наявність населених пунктів на відстані менше 10-15 кілометрів від довгохвильового передавального центру (потужність ДХ-передавача 100-1500 КВт) узагалі неможлива. Тому діапазон довгих хвиль не може бути прийнятний для недержавного приватного мовлення, оскільки це планові затрати, які може собі дозволити хіба що державний бюджет, виконуючи певні соціальні завдання.