Тема 5. «Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс»

Зміст

1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.

2. Індивідуальний та груповий ризик.

3. Концепція прийнятного ризику.

4. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС.

5. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.

6. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику.

7. Методичні підходи до визначення ризику.

8. Статистичний метод.

9. Метод аналогій.

10. Експертні методи оцінювання ризиків.

11. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей.

12. Визначення базисних подій.

13. Ідентифікація ризику.

14. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків.

15. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком.

1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище

Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

Ризик  – можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Аналіз ризику проводять у такій послідовності:

1) визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2) аналіз виявлених чинників;

3) оцінювання певного виду ризику за двома підходами:

• визначення фінансової доцільності (ліквідності);

• визначення економічної доцільності (ефективності вкладених засобів);

4) встановлення допустимого ступеня ризику;

5) аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

6) розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

Методологія аналізу ризику є тим фундаментом, на підставі якого проводяться кількісні оцінки, і дозволяє:

• зіставляти альтернативні проекти об'єктів і систем;

• виявляти фактори, які відіграють істотну роль у забезпеченні безпеки конкретної установки або будь-якого джерела небезпеки;

• визначати оптимальну структуру витрат для управління величиною ризику і зменшення небезпеки до прийнятного з соціальної, економічної та екологічної точок зору рівня;

• створювати базу даних експертних систем для підтримки осіб, які приймають рішення, вироблення нормативних документів та експортування конкретних проектів;

• впливати на громадську думку, орієнтуючи його на об'єктивні, а не на емоційні або популістські оцінки.

Дослідження ризику як науковий напрямок знаходяться поки лише в стадії становлення і що існує в країні науковий базис аналізу ризику не адекватний потребам розвитку суспільства, хоча накопичений потенціал вже зараз дозволяє проводити в життя конкретні регіональні проекти, пов'язані з аналізом ризику, проводити експертизу технологічних рішень і розробляти рекомендації з ліцензування.