Шкала оцінювання

Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за шкалою навчального закладу	Оцінка за національною шкалою
		Екзамен	Залік
А	85-100	5 (відмінно)	Зараховано
ВС	65-84	4 (добре)
DE	50-64	3 (задовільно)
FX	20-49	2 (незадовільно з можливістю повторного складення)	Не зараховано
F	0-19	2 (незадовільно з обов’язковим повторним курсом)	Не зараховано

3. методичні рекомендації до

самостійної роботи студентів

МОДУЛЬ №1

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1 Формування та значення фондового ринку України.

Тема 1	Особливості функціонування фондового ринку.
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо структури фондового ринку, його основних учасників та функцій.

План вивчення теми

1. Основні складові ринку цінних паперів та його взаємозв’язки з іншими сегментами фінансового ринку.

2. Поняття цінного паперу .

3. Особливості Українського законодавства щодо ринку цінних паперів.

4. Первинний та вторинний ринок цінного поперу

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розвиток економіки будь-якої держави обов'язково вимагає забез­печення можливостей мобілізації, розподілу й перерозподілу фінан­сових ресурсів, капіталів, нерідко у великих і надто великих обсягах. В умовах планової економіки цю роль від імені держави виконували її різні органи управління, планування й навіть партійні. У країнах з ринковою економікою можливості державного розподілу фінансових і матеріальних ресурсів істотно обмежені, й державне втручання ви­ражається найчастіше в законодавчому регулюванні процесів розподі­лу коштів. При цьому більшість підприємств (господарчих суб'єктів) ґрунтується на індивідуальній або колективній (приватній) власності й самостійно або через відповідних фінансових посередників вишукують грошові й матеріальні ресурси на фінансових ринках у необхідних їм обсягах і за ринковими цінами.

Аналогічно підприємства й фірми, фізичні особи, що мають вільні грошові ресурси, передають їх на відповідний сектор фінан­сового ринку на різні строки, і це відбувається за плату, за цінами, які встановлюються на цьому ринку. У результаті фінансові ресурси перетворюються на особливий товар, який можна купувати й про­давати за ринкових умов.

Процес розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на ринку фінансових ресурсів, на фондовому ринку.

Кошти на ці ринки надходять і залучаються у зв'язку з тим, що в економіці, з одного боку, регулярно виникає надлишок грошових нагромаджень (наприклад, накопичена амортизація або нерозподілений прибуток), з іншого боку, існує постійна потреба залучення додаткових коштів для інвестування на різні строки (або, наприклад, у зв'язку із сезонним дефіцитом коштів у сільському господарстві).

Внаслідок тимчасово вільні фінансові кошти надходять на фінан­сові ринки, які забезпечують можливість їх перерозподілу в різних формах. Ці ринки істотно доповнюють один одного й одночасно кон­курують між собою.

Кредитний ринок - це механізм взаємин між юридичними особа­ми (підприємствами, зокрема державою), які вимагають коштів для свого розвитку й функціонування, з одного боку, підприємствами і громадянами, з іншого боку, які можуть надати (позичити) такі кошти. Це означає, що фізичні та юридичні особи, резиденти й нерезиденти, мають можливості на цьому ринку робити інвестиції в різній формі, отримувати для своєї діяльності кредити на певний строк.

Внаслідок цих взаємовідносин кредитний ринок має такі можли­вості:

• об'єднання дрібних і великих коштів різних осіб й утворення на цій основі солідних грошових фондів;

• трансформація цих коштів у позиковий капітал для інвести­цій;

• видача позик державним органам і населенню.

Найважливішою частиною системи фінансових ринків є валютний ринок.

Валютний ринок - це механізм організації економічних і правових відносин між споживачами й продавцями валют, це ринок обігу іно­земної валюти. Особливе місце на цьому ринку займає держава, органи якої виступають регуляторами цього ринку, займаються купівлею та продажем валюти. Одним із найважливіших елементів міжнародно­го валютного ринку є Форекс конверсійні операції на якому здійснюються 24 години на добу. Маючи, наприклад, лише 1000 дол., можна одержати кредит до 100 000 дол. і проводити операції купівлі-продажу валюти на цьому ринку. Конверсійними операціями нази­ваються угоди на валютному ринку з обміну обговореної суми в одній валюті на кошти в іншій валюті за погодженим курсом на певну дату. Ці угоди можуть проводитися для одержання доходу через коливання валютних курсів.

Ринок, на якому продаються й купуються різні матеріальні або реальні ресурси, - це рийки матеріальних активів, або товарні ринки. Це зазвичай ринки сировини, що використовується різними підприєм­ствами. Нас насамперед цікавлять організовані або біржові форми цього ринку й до них можна віднести, наприклад, різні продовольчі й товарні біржі, які виступають організаторами торгівлі на цьому ринку.

Ринок грошових ресурсів функціонує передусім у вигляді ринку банківських кредитів і охоплює відносини, що виникають із приводу надання кредитними установами оплачуваних і поворотних позик, пов'язаних з оформленням спеціальних документів, які не можуть самостійно продаватися, купуватися чи погашатися. Кошти для видачі кредитів банками з'являються за рахунок залучення коштів самими банками, тобто вони виступають як посередники. Вважається, що грошові ринки - це ринки грошей і боргових інструментів з терміном погашення до одного року. Також варто враховувати, що іноді самі борги можуть продаватися й купуватися (факторингові операції).

У зв'язку з наявністю в одних суб'єктів вільних грошових ресурсів, а в інших потреби в них, виникає необхідність перерозподільного ме­ханізму, фінансового посередництва. Стан економіки значною мірою визначається ефективністю переливу коштів від тих, хто має заоща­дження, до тих, у кого на цей момент є необхідність у капіталі.

Організація підприємствами нового виробництва або реорганізація існуючого вимагає особливо великих витрат або інвестицій, які не завжди можуть бути реалізовані за рахунок притягнутих через кре­дитний ринок банківських кредитів. У цьому випадку підприємство для одержання коштів з метою їх вкладання в бізнес (у тому числі капітальних вкладень) може залучити необхідні капітали за рахунок випуску своїх цінних паперів (ЦП) на відповідних ринках. Такими цінними паперами є насамперед акції та облігації.

Якщо підприємство є господарським товариством у формі акціо­нерного товариства, то воно може поширювати на фінансовому ринку свої акції та облігації. При випуску акцій акціонерне товариство або його засновники (організатори) залучають додаткових власників ко­штів як інвесторів і співвласників цього акціонерного товариства. Це залучення відбувається шляхом продажу кожному новому акціонерові певної кількості часток або акцій, кожна з яких засвідчує право на володіння певною часткою майна АТ. Це операція належить до ринку інструментів власності.

Акція як пайовий папір є цінним папером без установленого строку обігу, свідчить про участь на паях у статутному фонді акціонерного товариства й підтверджує членство її власника в акціонерному това­ристві.

Емісія облігацій як боргових зобов'язань провадиться звичайно із заздалегідь фіксованими й обговореними умовами повного повернення боргу з відповідними відсотками. Ця операція провадиться на ринку боргових інструментів Боргові інструменти, термін дії яких менше одного року, нерідко відносять до інструментів грошового ринку. Боргові інструменти з термінами дії, що перевищують один рік, звичайно розглядаються як інструменти ринку капіталу або ринку боргових інструментів, але такий поділ часто є досить невиразним, оскільки на українському й російському ринках були широко поширені державні облігації зі строками менше року (наприклад, три місяці й навіть менше).

Облігація як борговий цінний папір засвідчує внесення її власни­ком коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін з виплатою обговореного доходу.

Таким чином, ринок цінних паперів охоплює частково як кредитні відносини шляхом включення у свою сферу ринку боргових інструмен­тів (ринку облігацій), так і відносини співволодіння, що виникають на ринку інструментів власності (ринку акцій). Ці відносини виражають­ся через випуск спеціальних документів - цінних паперів, які мають власну вартість і можуть продаватися, купуватися (відчужуватися) і погашатися.

Цінний папір — це така форма фіксації фінансово-правових відно­син між учасниками ринку, що сама стала об'єктом таких відносин. Це виражається в тім, що укладання будь-якої угоди між сторонами на цьому ринку найчастіше полягає в передачі або в купівлі-продажу цієї ЦП (чи тільки прав, обумовлених цією ЦП) в обмін на гроші.

Таким чином, під ринками капіталу часто мається на увазі меха­нізм залучення капіталу для довгострокового використання такими інститутами, як уряд і компанії. Також це відповідний механізм, за допомогою якого здійснюється продаж інструментів, випущених як свідоцтво наявності такого капіталу. Фондовий ринок дозволяє капіталу йти із застійних або недостатньо прибуткових галузей і нагромаджуватися в найбільш перспективних секторах економіки. Тому на фондовому ринку підприємство, що має передбачуваний або реальний потенціал, може зібрати кошти для здійснення серйозного проекту. Також саме на фондовому ринку особи, що мають тимчасово вільні кошти, можуть спробувати взяти участь у бізнесі процвітаючих сьогодні чи у перспективі компаній.

Ринок, на якому обертаються похідні цінні папери (опціони й ф'ючерси) на­зивається ринком похідних інструментів або похідних ЦП (деривативів). Похідні інструменти - це інструменти, вартість яких визначається вартістю деяких активів, названих базовими. Однією з найважливіших функцій строкового ринку, про що буде докладно розглянуто далі, є функція управління ризиком, функція його зниження за рахунок хеджування.

Можна дати таке визначення деривативам — це стандартні доку­менти, що засвідчують право і (чи) зобов'язання придбати або про­дати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на зазначених ними умовах у майбутньому. Найбільш відо­мими похідними інструментами є ф'ючерсні контракти, форвардні контракти, опціони, свопи та варанти. Цей ринок і властиві йому інструменти далі розглянуті докладніше. Існують також гібридні інструменти, які складно однозначно віднести до будь-якої однієї категорії, тому що вони ґрунтуються на властивостях більш ніж однієї категорії цінних паперів. Варто додати, що в нас однозначно не закріплений комплекс питань, як повинні обертатися на ринку деривативи, які є цінними паперами. Є потреба в комплексному за­конодавчому визначенні цього.

Цінні папери — документи встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Варто підкреслити деякі особливості цінних паперів як документів у грошовій формі:

Цінні папери мають документарний характер, що позначає виникнення при їх випуску й обігу певних відносин між емітентом і власником даного цінного папера (інвестором). Емітент випускає певні папери, офіційно бере на себе обговорені цими паперами зобов'язання й готовий за отримані кошти надати інвесторам певні права, передба­чені умовами випуску й законодавством. Таким чином, цінні папери визначають виникнення певних прав і обов'язків сторін.

Матеріальна форма цінних паперів означає форму або вид матеріального носія, на якому виконаний документ. Цінні папери в бездокументарній формі - це відповідний запис у пам'яті комп'ютера про власника цього цінного папера. Відсутність паперового носія не змінює характер цінного папера, зберігає згаданий обсяг прав і обов'язків, що виникли у зв'язку з його випуском. Безпаперова, або бездокументарна форма ЦП може прискорювати, спрощувати його обіг і всі операції з ним. У відповідності з Законом «Про акціонерні товариства» усі акції акціонерних товариств є іменними та існують ви­ключно в бездокументарній формі (ця норма Закону набирає чинності через два роки з дня опублікування Закону - з вересня 2010 року).

У зв'язку з тим, що цінні папери найчастіше можуть вільно оберта­тися на ринку, власник цих паперів, вклавши кошти в яке-небудь ви­робництво або бізнес за допомогою придбання цінних паперів, може повністю або частково повернути свої кошти, за необхідності продавши ці папери.

Вище йшлося, що кошти є особливим видом товару, що обертається на фінансових ринках. Розподіл, покупка й продаж грошового капі­талу й цінних паперів, зокрема через фінансовий ринок, відбувається з формуванням попиту та пропозиції залежно від очікуваного доходу й ризику інвестицій.

Вартість грошей або капіталу - це ті відсотки, які слід виплачувати за користування кредитом, за залучення коштів на певний термін.

Одночасне існування декількох фінансових ринків зі своїми специ­фічними властивостями й прибутковістю дозволяє реалізовувати різні методи й форми як фінансових вкладень, так і залучення коштів, у тому числі й за рахунок того, що ці ринки доповнюють один одного, забез­печуючи ефективніший перерозподіл коштів. Також ці ринки не тільки доповнюють один одного, а й діють в умовах взаємної конкуренції.

Конкуренція між ринками виражається в різному рівні прибутку й ступеня ризику, які характеризують у кожний момент часу вкладання коштів у різні сектори фінансового ринку, у різні цінні папери з різним рівнем прибутковості.

Як приклад конкуренції ринків можна звернути увагу на спостере­жувану на ринках капіталів у багатьох країнах тенденцію скорочення користування банківськими кредитами для великих компаній і ви­знання ними переваги виходу на ринок цінних паперів, що дозволяє одержати дешевший капітал. Тому кредитні ринки, а скоріше - учас­ники цього ринку, змушені конкурувати з ринками ЦП, знижуючи процентні ставки при видачі відсотків. Однак і кон'юнктура на ринку цінних паперів складається залежно від ситуації та перспектив на кредитному ринку.

Відомо, що якщо зростає попит на які-небудь товари або послуги, то відповідно зростають їх ціни, зростають прибутки від їх виробництва, і з метою збільшення обсягів виробництва в ці галузі направляються вільні капітали. Понад те, часто ці капітали вилучаються з тих галузей виробництва, продукція яких не має високого попиту і які стають еко­номічно менш ефективними. Ці переливання коштів забезпечуються насамперед за рахунок цінних паперів, унаслідок чого вони поглина­ють тимчасово вільний або недостатньо ефективно використовуваний капітал і допомагають перевести його передусім у таке виробництво, яке потрібне суспільству. Виникає можливість утворити оптимальну структуру суспільного виробництва. В умовах ринкової економіки це безперервний процес. При продажу власником на ринку належних йому цінних паперів гроші не вилучаються з бізнесу, і найчастіше не порушується процес функціонування виробництва.

Фондовий ринок є насамперед ринком цінних паперів різних корпо­рацій . При нормальному функціонуванні цей ринок забезпечує колек­тивну оцінку учасниками ринку активів кожної корпорації, акції якої котируються на ринку. Внаслідок цієї оцінки в майбутньому можна виявити, що така оцінка була надто завищена або необґрунтовано за­нижена. З урахуванням цього й будується стратегія різних учасників ринку цінних паперів - інвесторів і спекулянтів.

Цінний папір не є грошима й матеріальним товаром, але часто є засобом розрахунку. Його цінність полягає в особливих правах і дохо­дах, які він може дати власникові, й зокрема за рахунок перепродажу.

Особливість цінного папера як форми існування капіталу полягає в тому, що у власника капіталу сам капітал відсутній, він переданий емітенту, замість нього є певні права на нього, ці права зафіксовані шляхом покупки й оформлення відповідного фінансового документа у формі цінного папера. Внаслідок відокремлюється власність на ка­пітал від самого реального капіталу, й цінні папери, як капітал, вклю­чаються в ринковий процес у зручній для обігу формі. Таким чином, цінні папери не є грішми, але можуть бути засобами розрахунку між учасниками ринку.

Кожен власник цінних паперів, наприклад акцій, вклавши свої кошти у підприємство шляхом купівлі цих акцій, може повернути кошти тільки шляхом продажу цих паперів іншому інвесторові. При цьому сам продаж цінних паперів одним власником іншому не пору­шує виробничі процеси й діяльність підприємства, тому що при цьому гроші не вилучаються з цього підприємства.

Об'єкти угод на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку ЦП, або фондами (у значенні - грошові фонди), або фондовими цінностями, й звідси з'явилися терміни «фондовий ринок», «фондова біржа ».

Цінні папери можуть існувати в наявній, паперовій формі з за­писами в книзі обліку (реєстрах у паперовій і комп'ютерній формах) або винятково в безготівковій, безпаперовій формі з аналогічними за­писами в реєстрі. Часто власникам цінного папера може або повинен видаватися сертифікат цінного папера — документ, що засвідчує право власності на фондові цінності (бланк цінного папера).

Відсутність цінного папера в паперовій формі й обіг замість нього відповідного сертифіката не означає зміну передбачених умовами випуску й законодавством обсягу прав власника ЦП і обов'язків емі­тента.

Цінний папір може бути зареєстрований у реєстрі на ім'я фак­тичного власника, що у такому випадку іноді називається справжнім власником цього цінного папера, і йому видається відповідний серти­фікат. Однак у низці випадків зручніше зареєструвати ці цінні папери на ім'я спеціальної фірми, наприклад, на ім'я торговця, що діє від імені клієнта, і доручити цій фірмі виступати в ролі утримувача чи відповідального хранителя цінних паперів або їх сертифікатів. У цьому випадку торговець виступає як номінальний утримувач. Звичайно в цьому випадку фірма має забезпечувати окреме зберігання активів клієнтів від активів, що належать самій фірмі.

Таким чином, фондовий ринок є насамперед ринком цінних па­перів різних корпорацій. Цей ринок забезпечує колективну оцінку численними учасниками ринку вартості активів кожної корпорації, акції яких фігурують на ринку, їх імовірної прибутковості й перспек­тивності. Внаслідок такої оцінки в майбутньому нерідко виявляється, що така колективна оцінка виявилася з різних причин завищеною або необгрунтовано заниженою.

Навіть на прикладі фондового ринку України, що формується, видно, що стан цього ринку має велике значення для стабільного роз­витку економіки. І в свою чергу стан економіки визначає ситуацію на фондовому ринку. Сильне падіння курсової вартості цінних паперів за невеликий проміжок часу може викликати відповідне падіння в економіці країни. Падіння на ринку цінних паперів істотно зменшує можливості підприємств залучати необхідні їм додаткові кошти за рахунок випуску цінних паперів.

Найважливішою умовою рішення економічних і соціальних за­вдань, що стоять перед країнами колишнього СРСР, і насамперед за­вдання модернізації економіки, є значне збільшення інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх. Фахівці вважають, що для збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) на 7-8% щорічно, зростання інвестицій в основний капітал має становити не менше 14-18% . Реально в Україні й у Росії рівень інвестицій нижче. Світовий досвід показує, що одним з найбільш ефективних джерел для великих, а головне - для довгострокових інвестицій у руках досвідчених менеджерів є фондо­вий ринок. У 2003 році, наприклад, частка коштів, притягнутих за допомогою емісії цінних паперів, у сукупному обсязі інвестицій у на­ціональну економіку США перевищувала 60% , у Німеччині - 35% . У нашій країні цей рівень у кілька разів менше.

Первинний та вторинний ринок цінних паперів

У загальному вигляді ринок цінних паперів можна визначити як сукупність економічних відносин із приводу випуску й обігу цінних паперів між його учасниками. Основою ринку цінних паперів є сама економіка країни, товарний ринок, гроші й грошовий капітал. У ре­зультаті ринок цінних паперів є надбудовою над товарним і грошовим ринками, похідним щодо них.

Розрізняють такі види ринків цінних паперів:

Міжнародні й національні ринки цінних паперів.

Національні й регіональні ринки.

Ринки конкретних видів цінних паперів (боргових, пайових тощо).

Ринки державних і корпоративних (недержавних) цінних па­перів.

Ринки первинних і похідних цінних паперів.

Рух коштів між різними ринками, вкладення капіталу відбувається залежно від багатьох чинників, основними з яких є:

рівень прибутковості ринку;

умови регулювання й оподатковування;

рівень ризику як імовірність втрати капіталу або неотримання очікуваного доходу;

досконалість організації ринку й умови роботи учасників, на­самперед для інвесторів.

В основі цієї класифікації ринку цінних паперів лежать не види цінних паперів, що обертаються на тому чи іншому ринку, а спосіб торгівлі на даному ринку:

Первинний і вторинний ринки.

Організований і неорганізований ринки.

Біржовий і позабіржовий ринки.

Традиційний ринок з особистою присутністю й комп'ютеризо­ваний, без особистої присутності.

Касовий і терміновий ринки.

Первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється первісне відчуження емітентом цих паперів їхнім першим власникам, розміщення між інвесторами. При цьому емітент гарантує інвесторам певні права на власність і/або доход від неї, одержуючи замість кошти для інвестицій.

Основним завданням первинного ринку є залучення емі­тентом інвестицій з умовою зведення до мінімуму ризиків інвесторів.

На вторинному ринку відбувається обіг цінних паперів, тобто зміна власників. При цьому відбувається регулювання ринкових цін, стихійно й постійно міняється кон'юнктура на ринку.

Основним завданням вторинного ринку є забезпечення можливості перерозподілу фінансових ресурсів, забезпечення ліквідності цінних паперів, створення умов для швидкої реа­лізації власниками й придбанні інвесторами цінних паперів за найкращими цінами, що діють на ринку.

У світовій практиці співвідношення між первинним і вторинним ринками коливається в межах 5-10% для первинного ринку, на якому провадиться тільки розміщення раніше випущених або нових випусків цінних паперів.

Зниження ризику для інвесторів на фондовому ринку відбуваєть­ся за рахунок уведення строгих правил розкриття емітентами всієї необхідної інформації, що дозволяє інвесторам виконувати аналіз і обґрунтований вибір цінних паперів для вкладення коштів.

Організований ринок - це обіг ЦП на основі твердо встановлених правил між ліцензованими професійними посередниками - учасника­ми ринку з доручення інших учасників ринку.

Неорганізований ринок — це обіг ЦП без дотримання єдиних для всіх учасників ринку правил.

Біржовий ринок - це торгівля ЦП на фондових біржах, це завжди організований ринок ЦП із торгівлею за правилами біржі й тільки між біржовими посередниками з їхньою особистою присутністю.