Тема 5. Використання гендерних підходів в навчально-виховному процесі та психологічному консультуванні.
Гендерний аналіз навчання та виховання в західній феміністичній думці.
Стратегії гендерного виховання.
Основні засади гендерного підходу в психологічному консультуванні.
Гендерний аналіз навчання та виховання в західній феміністичній думці.
До середини 60-х років ХХ ст. проблеми, пов’язані з відмінностями між статями в суспільстві не вважались політично важливими. Різні соціальні, економічні і політичні ролі жінок і чоловіків розглядались в суспільствознавчій літературі як «природні» і незмінні. Наприклад, більшість людей до тепер переконані, що розподіл праці в суспільстві диктується біологією: жінки створені для домашнього життя і домашньої роботи в силу того, що можуть народжувати і годувати груддю дітей; фізична сила чоловіків робить їх придатними для роботи поза домом, в сфері суспільного виробництва. Традиційна політична теорія зіграла свою роль в підтримці такого роду вірувань, взагалі ігноруючи відмінності між статями при теоретичному аналізі.
Розвиток жіночого руху і феміністської думки з кінця 60-х років сприяв переосмисленню багатьох традиційних теорій, які не враховували значення гендерних (соціостатевих) відмінностей в суспільстві.
На думку багатьох сучасних дослідників, феміністську модель освіти дуже складно концептуалізувати в монолітних термінах, оскільки вона багато в чому відрізняється від патріархатної моделі, а також тому, що вона ще цілковито не сформувалась.
Можна казати, одначе, про існування феміністської концепції освіти, а також про феміністські підходи до навчання та виховання. Феміністські критики здійснили радикальну критику традиційної системи освіти. Вони стверджують, що традиційна освіта страждає на такі недоліки:
освітні програми створені чоловіками та с “чоловічою” перспективою;
“досвід жінок” розглядається як “інший”, “девіантний”;
“особистісне” бачилось як джерело “забруднення” знання, як щось, чого треба уникати;
ієрархічна система організації науки;
схильність до змагання, індивідуалізм в освітній системі.
На зміну пропонується альтернативний підхід, міждисциплінарний, означений терміном як Women’s studies (жіночі дослідження, жіночі студії). Сами Women’s studies можуть мати різні форми, наприклад, consciousness-raising групи, або психологічні тренінги, або ж курси лекцій в незалежних освітніх центрах, або ж аспірантура з Women’s studies в державних інститутах і університетах. Не існує певної послідовності освітніх процедур: наприклад, consciousness-raising групи –це перший етап Women’s studies, а аспірантура – найбільш високий рівень.Як правило, важливим є поєднання декількох методів одночасно: рост свідомості, колаборативне псання, лекції, тренінги, візуальні техніки. Кожний новий освітній акт починається з репрезентації учасників того чи іншого заходу. Комбінування декількох методів, процедура репрезентації, - все це в сукупності створює відктиту, вільну, творчу дружню обстановку.
Women’s studies можна охарактеризувати як знання, що знаходиться в пошуку і безперервній зміні. Такий тип знання, як вважають феміністські теоретики, веде до “колективного розумінння”, яке в свою чергу результується в новому знанні.
Як зазначає Д.Спендер, “феміністську концепцію освіти” можна визначити як “вивчаючий процес”, “вивчаючий досвід”. В даному випадку дихотомія вчитель/учень недоречна: оскільки “ми всі викладаємо та вчимось” (Men`s Studies Moditiet.The impact of Feminism on the Academie Disciplines. Ed by Dale Spender.The Athene Series.Pergamon Press, Oxford, N.Y., Toronto, Sydney, Paris, Frankfurt, 1981. - 248 p.- Education: The Patriarchal paradigm and the Response to Feminism. - p.168), тобто кожний з учасників колаборативного процесу має владу, але ця влада виявляється в залежності від вкладу і інтересів в навчальному процесі.
Таким чином Women’s studies грунтуються на таких важливіших принципах феміністської методології як 1) тріангуляція (одночасне поєднання декількох методичних стратегій) та 2) коллаборативне навчання як партнерське, співпраця.
Women’s studies – міждисциплінарні студії. Вони протиставляють свою міждисциплінарну орієнтованість традиційній “дисциплінарній спеціалізації і аполітичному об’єктивному знанню” (Там само, с.171). Це означає, що Women’s studies включають в себе різні підходи, різні дисципліни (антропологію, біологію, філософію, медицину, право, наприклад), застосовуючи їх в дослідженні “досвіду жінок” в широкому розумінні: жінок різних рас, різних соціальних прошарків, а також їх психологію, фізіологію, історію, антропологію, мистецтво і т.ін. Феміністські теоретики визначають його як мульти/интер/додисциплінарне знання. Для вивчення якоісь проблеми об’єднуються зусилля низки наук: наприклад, методи психології, соціології і біології, або підходи філософії, економіки та політичних наук, або зближення таких дисциплін як історія , музика, мистецтво. В такому інтердисциплінарному контексті створюється достатньо благоприємна підстава для розвитку нових знань, нових освітніх програм, що дозволяє розглядати проблему, що досліджується під різним кутом зору.
Однією з важливих рис Women’s studies, на думку феміністських теоретиків, є відкриття нових онтологічних засад знання – таких, як, наприклад, “досвід жінок”, фокусація дослідницького інтересу на таких характеристиках людського буття як любов і уява, іх ролі в формуванні раціональних суджень. Визнання значимості таких людських якостей як любов, забота, увага, співчуття при формуванні освітніх курсів та проведення освітніх процедур буде сприяти гуманітарізації освіти, більш адекватному сприйняттю реальності в цілому.
Особливу цінність в методологічному плані становить підхід до освіти як творчому і комунікативному знанню. Тобто це означає, шо освітня процедура включає активне слухання, навчання критичному мисленню, розвиток і розуміння процесів зміни в свідомості (рост свідомості), можливість вибора позицій, рішень.
Принципи феміністської концепції освіти знаходяться в тісному взаємозв’язку з принципами феміністської етики, сприяють розвитку більш гуманного знання і освіти.