2. Стратегії гендерного виховання.

Як відомо, мета всієї виховної роботи - формування цілісної особистості. Це можливе за умови виховання в атмосфері гармонії і свободи, відмови від традиційних гендерних норм.

Таким чином, школа як один з основних інститутів гендерної соціалізації сьогодні активно відтворює сформованими століттями стереотипи. Яку ж альтернативу може запропонувати гендерний підхід? На сьогоднішній день виділено декілька напрямків роботи з дітьми по доповненню й розширенню можливостей їхньої соціалізації:

• доповнення зон самореалізації дітей (наприклад, заохочення дівчаток до занять спортом, а хлопчиків – до самообслуговування);

• організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;

• зняття традиційних культурних заборон на емоційне самовираження хлопчиків, заохочення їх до вираження почуттів;

• створення умов для одержання дівчатками досвіду самозаохочення й підвищення самооцінки (наприклад, технологія щоденника з фіксуванням успіхів);

• залучення обох батьків (а не тільки матерів) до виховання дітей.

С.Бем описує виховання дитини, вільної від гендерної схематизації, в гендерно-схематизованому суспільстві. Вона відзначає, що починати процес такого виховання потрібно раніше, ніж «домінуюча культура підкорить собі дітей». Батькам рекомендується своєю поведінкою «розхитувати» гендерні стереотипи й постачати дітям інформацією, за допомогою якої вони самі зможуть приймати рішення. Так, батьки можуть спеціально мінятися традиційними ролями, підкреслювати, що всі діти можуть грати в ляльки й машинки і т.п. Також родині пропонується ввести власну цензуру на статево типізовані дитячі книги й передачі, а для компенсації цензури самим корегувати ці матеріали: змінювати малюнки, заміняти статі персонажів, викреслювати гендерно-стереотипні частини текстів або заміняти їх другими. Можна бачити, що гендерна педагогіка, таким чином, перетворюється в максимально творчий процес.

У той же час С.Бем вказує, що необхідно навчити дитину тому, що ж насправді є стать, наголошуючи на анатомії й репродукції. Для того щоб дитина могла усвідомити поняття, які оточуючі люди традиційно зв'язують із статтю, можна озброїти його альтернативними схемами. Такі, за С.Бем, «схема індивідуальних відмінностей», що акцентує увагу дитини на окремих відмінностях, що не зводяться до нормативів («деякі дівчатка грають у футбол, а деякі хлопчики цього зовсім не люблять»); «схема культурного релятивізму», що розвиває критичність мислення в оцінці різних позицій і пояснює дитині нормальність того, що у різних людей можуть існувати різні переконання; «схема сексизму», за якою дитині прямо заявляється, що сексизм існує.

Цікаво помітити, що сама С.Бем із чоловіком виховували дітей відповідно до своїх розробок. У сучасній же російській науці О.Паченковим описаний вітчизняний варіант гендерного підходу до виховання дитини – «випадок Ані». Даний дослідник застосовував свої знання про гендерний підхід до виховання власної дочки й фіксував спостереження. Результат, по його оцінці, такий: дочка нормально соціалізована й не має проблем в самоідентифікації або у встановленні контактів з людьми; при цьому дитина має обмежений набір жорстких гендерних настанов, зате засвоєні різні стандарти гендерних відносин і дівчинка легко представляє собі різні форми взаємодії чоловіків і жінок.

Американська психолог С. Бем припустила, що людина з андрогінними характеристиками могла б функціонувати більш ефективно і в більш різноманітних умовах, ніж людина, яка має традиційні чоловічі або жіночі якості. Ідеальною ж є ситуація, коли емпатія, увага до оточуючих, впевненість і незалежність розглядаються як важливі риси особистості, але пов’язують їх при цьому не із жіночністю чи мужністю, а з загальнолюдськими якостями.

Виховання в цьому дусі без обтяжливих стереотипів, передбачає створення атмосфери поваги до кожної людини незалежно від статі. Саме такі умови й повинні забезпечуватись навчально-виховним процесом сучасної школи, зокрема початкової.

Нова модель виховання повинна вивільнити навчально-виховний процес від дискримінаційних практик, створити умови для вільного розвитку особистості, яка реально оцінює ті соціальні зміни, що відбуваються у суспільстві, й здатної діяти відповідно до особистих переконань.

Гендерну стратегію ми розглядаємо як систему суспільно значимих ґендерних спрямувань в діяльності вихователів та освітніх установ, спрямованих на виховання і розвиток ґендерної культури учнів (дівчаток і хлопчиків) у процесі соціалізації з метою подолання ґендерної нерівності та стереотипів, утвердження ґендерної демократії в суспільстві.

Це питання розглядали Ш. Берн, Т.В. Бендас, А.М. Висоцька, Т.В. Говорун, Д.М. Ісаєв, О.М. Кікінежді, І.С. Кльоціна, І.С.Кон, В.П. Кравець, В.Е. Левицький, А.А. Митрофанова, Л.В. Штильова та ін.

Підсумовуючи певний досвід розробки проблеми, можна зробити висновок, що на ранніх етапах розвитку особистості робота фахівців-педагогів може бути сконцентрована переважно на навчанні батьків і вихователів прийомам запобігання ґендерної схематизації особистості дитини. При цьому зміна ригідних ґендерних стереотипів виступає одним з головних завдань гендерного виховання.

Перший етап роботи полягає у вивченні вчителем ступеню гендерної свідомості дитини. Для виявлення гендерних стереотипів молодших школярів пропонуються наступні різновиди роботи вчителя з учнями: а) письмове опитування: на одному боці аркуша записати риси, притаманні дівчаткам, на іншому – риси, притаманні хлопчикам; б) проективний метод: намалювати на аркуші з одного боку дівчинку, з іншого – хлопчика, дати їм імена; в) динамічний малюнок: намалювати хлопчика і дівчинку в процесі певної діяльності; г) асоціативний експеримент (слова-стимули: „мама”, „тато”, „хлопчик”, „дівчинка”, і т.п.

Розгляд результатів такої роботи необхідно зробити, на нашу думку, підсумковий аналіз та обговорення малюнків, методик та експериментів щодо визначення „присутності” гендерних стереотипів в дитячих поглядах.

Наступний етап роботи передбачає спостереження та гендерний аналіз. Наприклад: д) спостереження на уроці: фіксація форм активності хлопчиків та дівчаток, система заохочення та покарання з боку вчителя, реакції ставлення вчителя до хлопчиків та дівчаток; е) спостереження на перерві: фіксація та аналіз діяльності та активності хлопчиків і дівчаток.

В якості альтернативної схеми пропонується третій етап роботи, спрямований на корекцію гендерної свідомості та акцентування уваги на індивідуальних відмінностях, а не на статевих (не дівчатка люблять причепурюватися, а Марійка любить причепурюватися). Отже, стратегія полягає в тому, щоб дати дітям шкільного віку альтернативну схему, за допомогою якої вони будуть відпрацьовувати соціальну інформацію та інтерпретувати культурні асоціації, коли культура їм їх запропонує (Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. – СПб.: Питер, 2003. – Глава 26. Гендерный подход в практике школьного психолога (М.Л.Сабунаева, Ю.Е.Гусева). – С.369-381.. – С...

Альтернативна схема допоможе дитині вже у молодшому шкільному віці вибудувати опір проти уроків домінантної культури, допоможе розвиватися вільно, незалежно від норм, відкидаючи обмеження, вже накладені ходом гендерної соціалізації.

З огляду на це виділяємо кілька напрямків роботи з дітьми шкільного віку щодо доповнення й розширення можливостей їхньої соціалізації:

1. доповнення зон самореалізації дітей (наприклад, заохочення дівчаток до занять спортом, а хлопчиків – до самообслуговування);

2. організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;

3. зняття традиційних культурних заборон на емоційне самовираження хлопчиків, заохочення їх до вираження почуттів;

4. створення з дівчатками досвіду самозаохочення й підвищення самооцінки (наприклад, технологія щоденника з фіксуванням успіхів);

5. створення умов для тренування міжстатевої чутливості (наприклад, через театралізацію, обмін ролями);

6. залучення обох батьків (а не тільки матерів) до виховання дітей

(Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. – СПб.: Питер, 2003. – Глава 26. Гендерный подход в практике школьного психолога (М.Л.Сабунаева, Ю.Е.Гусева). – С.369-381.. – С. 377)

Специфіка роботи зі статтю дитини передбачає навчання хлопчиків способам саморегуляції й релаксації, які дозволили б зняти агресивність без насильства над більш слабкими, вчити їх виражати свої позитивні почуття, включаючи симпатію до дівчаток адекватно.

Щодо дівчаток, то складовою процесу руйнування традиційних стереотипів повинно стати виховування самосвідомості дівчинки молодшого шкільного віку як активного суб’єкта відносин, у тому числі ґендерних, суб’єкта, здатного до творчої самореалізації й самоактуалізації особистості не тільки в рамках домашнього господарства, а й у перспективі визначення власної долі.

Суттєвою складовою гендерного виховання в роботі вчителя повинно стати формування установок по відношенню до хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку з огляду виховання відповідальності, заохочень і покарань. Необхідно змінити асиметрію в розподілі доручень і вимог відповідальності. У початкових класах вчителям необхідно підкреслювати, що хлопчики не поступаються дівчаткам у розумових здібностях і створювати умови для того, щоб хлопчики могли проявити себе в навчанні не гірше дівчаток [Дьяченко Т.М. Исследование причин гендерного насилия в школе // Управление образованием: опыт, проблемы, тенденции / Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции, посвященной 10-летию ФПК и ППРО МГПИ / Под ред. В.В. Артоболевской и Д.Г. Левитес: В 3 т. – Мурманск: МГПИ, 2002. – Т 1, С. 99].

Щоб розпізнавати й переборювати ґендерні стереотипи, закріпити патерни соціально-відповідальної поведінк, що є необхідною умовою для особистісного зростання, важливим завданням педагогів стає введення інноваційних методів навчання.

Дослідження Прокопчик Є.Г. вказують на те, що в організації позитивного спілкування хлопчиків і дівчаток можна використовувати як широко відомі методи, як то: проектування партнерської діяльності, організовувати конкурси, походи, бесіди, де можливий прояв вільного від ґендерних стереотипів стилю поведінки хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку, так і новітні засоби і форми виховної роботи. Можливе активне використання тренінгів по моделюванню такого типу поведінки, до якого повинні прагнути майбутні чоловіки й жінки, з метою побудови відповідної, заснованої на принципах рівноправ’я, системи цінностей для хлопчиків і дівчаток молодшого шкільного віку [Прокопчик Е.Г. Анализ психолого-педагогической подготовки учителя общеобразовательной школы к работе по формированию гендерной культуры учащихся //http://www.auditorium.ru.].

Однією з самих популярних і дієвих інтерактивних методик, що довели свою результативність залишається тренінг. Ґендерний тренінг – це втручання з метою розвитку, щоб змінити обізнаність, знання, навички та поведінку щодо ґендеру. Він відрізняється від тренінгів на інші теми тим, що торкається персональних та політичних тем навіть тоді, коли це начебто й не планується [Гончаренко У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 23].

Мета ґендерного тренінгу можлива зміна ґендерних установок учнів. Важливо дозволити школяреві самому вибрати моделі поведінки виходячи не зі своєї біологічної статі, а орієнтуючись на індивідуальні особистісні особливості й переваги. У ході таких занять учні початкової школи усвідомлюють наявність дискримінації й приниження прав людини в суспільстві, що сприяє не тільки підвищенню ґендерної чутливості, але й трансформації традиційно-патріархатних, стереотипних уявлень у егалітарні.

Голдберг (1983) радить і чоловікам і жінкам як легше перебороти цей перехідний період – від традиційних ролей до нових відносин:

1. вчитися ставитися один до одного й взаємодіяти, не обвинувачуючи один одного й не відчуваючи себе винними;

2. вчитися будувати відносини, базуючись на процесі, а не на символах;

3. вчитися доводити суперечки до кінця;

4. вчитись рівновазі близькості і віддалення;

5. помічати, визнавати та використовувати гнів одного з партнерів;

6. викоріняти нерівновагу діючого і сприймаючого;

7. допомагати одне одному [Клецина И.С. Гендерная социализация: Учебное пособие. – СПб, Издательство РГНУ им. А.Н.Герцена, 1998. – С.73].

Школярам також можна запропонувати:

- хлопчикам розвивати в собі м’якість, вчитися більше зосереджуватися на процесі, вчитися визнавати свій страх, вчитися не боятися поразки;

- дівчаткам вчитися зосереджуватися на меті, вчитися допускати агресивність, вчитися не боятися успіху, вчитися наполегливості.

В навчальному процесі складовою повинно стати гендерна експертиза підручників. Пропонується використовувати поради, запропоновані Л. Дерман-Спаркс у книзі «Антидискримінаційні методи виховання дітей дошкільного віку» (Пер. з англ. — К.: Веселка, 2002. — 262 с.), під назвою «Десять швидких способів перевірити дитячі книжки на сексизм та расизм», для аналізу будь-якого дитячого часопису, газети, навчально­го посібника тощо.

1. Перевірте ілюстрації: шукайте стереотипи, формалізм у зображенні персонажів, що належать до жіночої та чоловічої статі: активність, діяльність і пасивність, підлеглість тощо;

2. Перевірте сюжет, в якому можуть бути приховані форми упередженості, їх легко виявити, якщо звернути увагу на:

• подвійний стандарт успіху;

• декларований спосіб розв'язання проблеми шляхом пасивного сприйняття несправедливості чи активного спротиву їй;

• роль жінок — на чому ґрунтуються їхні досягнення: на ініціативі і розу­мі чи на привабливій зовнішності?

3. Зверніть увагу на спосіб життя — чи не мають відмінності негативного відтінку в залежності від статі?

4. Зважайте на стосунки між людьми — чи зводяться ролі жінок в основному лише до помічників і підлеглих?

5. Звертайте увагу на те, чиїм інтересам служить конкретний герой тієї чи іншої статі;

6. Враховуйте вплив книжки на самооцінку дитини — чи не пропагує книжка такі норми життя, які обмежують дитину в її сподіваннях чи негативно впливають на її самооцінку?

7. Зверніть увагу на походження автора або художника-ілюстратора — чи є у їх біографії таке, що свідчило б на їхню користь як обізнаність із темою?

8. Зверніть увагу на позицію автора. Жоден автор не може бути повністю об'єктивним. Ця позиція патріархальна чи феміністична?

9. Звертайте увагу на рік першого видання: чи вільна книга від сексистських стереотипів?

Цілеспрямована работа по досягненню гендерної рівності повинна запроваджуватись на рівні соціальних інститутів. Н. Смелзер (1994) пропонує наступні заходи:

• изменение образцов социализации, предрасполагающих женщин к примирению со своим подчиненным положением;

• изменение отношения мужей-отцов к своим домашним обязанностям, увеличение их участия в воспитании детей;

• повышение гибкости учебных программ и графиков работы в учреждениях, позволяющее родителям совмещать учебу в колледже или работу с неотложными семейными делами;

• создание новых возможностей для получения профессиональной помощи по уходу за детьми семьями из различных классов;

• полная отмена законов и постановлений, допускающих прямую или косвенную дискриминацию женщин.

Отже, робота по гендерному вихованню покликана спростовувати неправильні уявлення дітей та їхніх батьків про ґендер, навчати їх прийомам запобігання ґендерної схематизації, впроваджувати заходи щодо досягнення ґендерної рівності на рівні освітніх та державних інститутів.

Аналіз деяких робіт цих вчених показує, що формування ґендерної культури необхідно здійснювати у взаємозв’язку з усіма іншими напрямками навчально-виховної роботи школи. Необхідний єдиний підхід з боку батьків та педагогів. Цілі, засоби, методи й зміст такої роботи варіюються з урахуванням специфіки вікової категорії.