1. Гострий гнійний періодонтит

2. Гострий гнійний періостит

3. Гострий одонтогенний остеомієліт

4. Флегмона щічної ділянки

5. Флегмона крило піднебінної ямки

165. Який симптом дозволить диференціювати гострий гнійний періостит верхньої щелепи від абсцесу підочної ділянки?

1. Згладженість (вибухання) слизової оболонки по перехідній згортці

2. Розлитий набряк підочної ділянки

3. Згладженість носо-губної згортки

4. Наявність флуктуації

5. Різка болючість при пальпації підочної ділянки

166. У хворого діагностовано підокісний абсцес на твердому піднебінні. Яким методом Ви будете його розкривати?

1. Висіченням невеликої ділянки м’яких тканин трикутної форми на місці най­більшого вибухання

2. Лінійним розрізом перпендикулярно серединному піднебінному шву

3. Хрестоподібним розрізом

4. Пункцією гнійника й відсмоктуванням ексудату

5. Лінійним розрізом паралельно альвеолярному гребеню

167. Хто зробив вагомий внесок у вивчення патогенезу остеомієліту щелеп?

1. М.М. Плотников, В.І. Заусаєв, М.В. Мухін

2. Б.Д. Кабаков, О.І. Рибаков, Ф.М. Хитров

3. С.М. Дерижанов, Г.І. Семенченко, Г.А. Васильєв

4. Е.А. Магід, Б.М. Шейнберг, І.П. Горзов

5. О.О. Тимофєєв, В.С. Дмитрієва, Г.П. Рузин

168. Для якої локалізації гострого одонтогенного остеомієліту характерний симптом парастезії половини нижньої губи (Венсана)?

1. При локалізації процесу у фронтальній ділянці нижньої щелепи

2. При локалізації процесу на верхній щелепі

3. При локалізації процесу в ділянці гілки нижньої щелепи

4. Виникає незалежно від локалізації процесу

5. При локалізації процесу в ділянці кута і тіла нижньої щелепи

169. У хворого на протязі декількох днів відмічалися болі в 36 зубі. До лікаря не звертався. З’явилась висока температура тіла (38,9º), загальна слабість, припухлість тканин підщелепової ділянки і щоки, відчуття оніміння шкіри нижньої губи та підборіддя зліва. Про яке захворювання можна думати?

1. Хронічний одонтогенний остеомієліт

2. Гострий гнійний одонтогенний періостит

3. Гострий гнійний періодонтит

4. Гострий одонтогенний остеомієліт

5. Гострий гнійний лімфаденіт

170. Що лежить в основі теорії патогенезу остеомієлітів Семенченко?

1. Переохолодження організму

2. Фактор попередньої сенсибілізації

3. Тромбоз судин

4. Патогенна мікрофлора

5. Нейротрофічні порушення

171. Що лежить в основі теорії патогенезу остеомієлітів Дерижанова-Снежко?

1. Патогенна мікрофлора

2. Порушення судинного живлення кістки

3. Сенсибілізація організму

4. Нейротрофічні порушення

5. Переохолодження організму

172. Хворий звернувся до лікаря зі скаргами на рухомість 35,36,37 зубів, болючість в даній ділянці при накушуванні, періодичне підвищення температури до 37,5° С , загальну слабість, хворіє 2 місяці. Об’єктивно: рухомість 35, 36, 37 зубів ІІ ступеня, в підщелеповій ділянці зліва нориця з гнійними виділеннями. Яке захворювання у цього пацієнта?

1. Хронічний одонтогенний остеомієліт

2. Мігруюча гранульома

3. Рак нижньої щелепи

4. Хронічний гранулюючий періодонтит

5. Актиномікоз нижньої щелепи

173. Яка флегмона характеризується наявністю запальної контрактури та набряку або згладженості слизівки верхнього склепіння пересінку рота на рівні мо­лярів, болючої при пальпації?

1. Підскроневої ямки

2. Скроневої ділянки

3. Привушно-жувальної ділянки

4. Щічної ділянки

5. Виличної ділянки

174. Хворий скаржиться на обмежене і болюче відкривання рота, розпираючий біль голови, підвищення температури тіла до 38°. Об’єктивно: забруднене відкривання рота І ступеня, згладженість і болючість слизової оболонки в ділянці молярів і за горбом верхньої щелепи. Який найбільш ймовірніший діагноз?

1. Флегмона скроневої ділянки

2. Гострий артрит скронево-нижньощелепового суглобу

3. Флегмона підскроневої ямки

4. Флегмона виличної ділянки

5. Абсцес крило-піднебінної ямки

175. Для якої флегмони характерними симптомами є: запальної контрактури, наяв­ність болючої точки на внутрішній поверхні кута нижньої щелепи, парестезія відповідної сторони губи та підборіддя?

1. Криловидно-щелепового простору

2. Біляглоткового простору

3. Субмассетеріальної ділянки

4. Підщелепового простору

5. Під’язикової ділянки

176. При якій флегмоні виникає запальна контрактура жувальних м’язів?

1. Щічної ділянки

2. Підщелепового простору

3. Підпідборідкового простору

4. Субмасетеріального простору

5. Біляглоткового простору

177. У хворого С., 46 років, виникла флегмона кореня язика, яка супроводжу­валась різкими болями органу, збільшенням його розмірів, затрудненням ко­втання, окрім цього з’явилась охриплість голосу, стало важко дихати. Яка причина появи асфіксії?

1. З’явився набряк гортані в ділянці голосових зв’язок

2. З’явився набряк бронхів

3. Збільшений в розмірах язик перекрив просвіт ротоглотки

4. Виник набряк слизової оболонки зіву, рота, м’якого піднебіння

5. З’явився набряк трахеї

178. При якій флегмоні проводиться комірцевий розріз тканин?

1. Флегмона крило-щелепового простору

2. Флегмона підпідборідкової ділянки

3. Флегмона підщелепової ділянки

4. Флегмона кореня язика

5. Ангіна Людвіга

179. Який препарат слід призначати хворому щелепно-лицевого стаціонару, що отримує масивну антибіотикотерапію, для профілактики кандидозу?

1. Ністатін

2. Бісептол

3. Диклофенак натрію

4. Фуразолідон

5. Метронідазол

180. Які існують покази для призначення лікувальної фізкультури при запаль­них процесах щелепово-лицевої ділянки?

1. Запальна контрактура жувальних м‘язів

2. Виражені симптоми інтоксикації

3. Виражені місцеві ознаки запалення

4. Виражений больовий синдром

5. Після завершення місцевої та загальної протизапальної терапії

181. Хворий 38 р. звернувся до лікаря-стоматолога зі скаргами на обмежене відкривання рота. З анамнезу відомо, що 1 місяць тому він знаходився на стаціонарному лікування у відділення щелепно-лицевої хірургії з приводу одонтогенної флегмони скроневої ділянки та крило-піднебінного простору. Який вид лікування під час знаходження хворого в стаціонарі слід було призначити для запобігання цього ускладнення?

1. Дезінтоксикаційну терапію

2. Фізіопроцедури

3. Антибіотикотерапію

4. Атравматичне оперативне втручання

5. Комплекс ЛФК

182. Про яке захворювання можна думати при наявності виділення іхорозно-кров’янистого характеру з верхньощелепового синуса?

1. Хронічний гнійний синусит

2. Гострий серозний синусит

3. Гострий гнійний синусит

4. Хронічний катаральний синусит

5. Злоякісна пухлина слизової верхньощелепового синуса

183. При запальних процесах, викликаних неспорогенними анаеробами доці­льно призначити?

1. Еритроміцин

2. Ністатін

3. Лінкоміцин

4. Метронідазол

5. Олеандоміцин

184. У хворого після розкриття флегмони привушно-жувальної ділянки спо­стерігається парез мімічної мускулатури половини обличчя. Яка умова не була виконана хірургом для попередження даного ускладнення?

1. Проведення розтину з врахуванням ходу гілок лицевого нерва

2. Премедикація із застосуванням нейролептиків

3. Проведення операції під наркозом

4. Широкий розтин в привушно-жувальній ділянці

5. Проведення розтину з врахуванням ходу гілок скроневої артерії

185. Який із методів лікування більш доцільний при анаеробній флегмоні піс­ля її розкриття?

1. УВЧ

2. УФО

3. ГБО

4. Електрофорез з 3% розчином йодистого калію

5. Електрофорез з 10% розчином хлористого кальцію

186. У хворого М., 49 р., флегмона дна порожнини рота ускладнилась переднім медіастенітом. Яким шляхом поширилась інфекція?

1. Проникнення інфекції по ходу судинно-нервового пучка шиї

2. Розповсюдження інфекції гематогенним шляхом

3. Розповсюдження інфекції лімфогенним шляхом

4. Проникнення інфекції по ходу кивального м’язу

5. Проникнення інфекції по ходу клітковини навколо стравоходу

187. При якій локалізації флегмони інфекція може розповсюджуватися в сере­достіння?

1. При флегмоні біляглоткового простору та дна рота

2. При флегмоні крило-щелепового простору

3. При флегмоні щоки

4. При флегмоні підщелепового трикутника

5. При флегмоні підпідборідкової ділянки

188. Який механізм виникнення заднього медіастеніту при флегмоні дна по­рожнини рота?

1. Проникнення інфекції по ходу судинно-нервового пучка шиї

2. Розповсюдження інфекції гематогенним шляхом

3. Розповсюдження інфекції лімфогенним шляхом

4. Проникнення інфекції по ходу кивального м’язу

5. Проникнення інфекції по ходу клітковини навколо стравоходу

189. Для якого захворювання є характерний симптом Герке?

1. Тромбофлебіт

2. Актиномікоз

3. Медіастеніт

4. Туберкульоз

5. Сепсис

190. У хворого Б. 45 років гнійно-некротична флегмона дна порожнини рота. Положення хворого вимуше­не сидяче. Наростаючі симптоми стенотичної асфік­сії. Під яким видом знеболення потрібно про­во­дити розкриття флегмони?

1. Місцеве потенційоване знеболення

2. Масковий інгаляційний наркоз

3. Ендотрахеальний інтубаційний наркоз через рот

4. Ендотрахеальний інтубаційний наркоз через ніс

5. Ендотрахеальний інтубаційний наркоз через трахеостому

191. У хворої А., 67 років, з емпіємою гайморової пазухи інфекція поширилась в очницю на боці ураження, виникла флегмона. Окрім цього різко посили­лись головні болі, погіршився загальний стан хворої, зросли явища інтокси­кації, з’явились менінгіальні симптоми та ознаки запалення в очниці на про­тилежному боці. Куди ще поширилась інфекція?

1. Інфекція поширилась в печеристий синус, де розвився тромбоз

2. Інфекція поширилась в лобну пазуху

3. Інфекція поширилась в сигмоподібний синус, де розвився тромбоз

4. Інфекція поширилась в клиноподібну пазуху

5. Інфекція поширилась в решітчастий лабіринт

192. Яким шляхом проводиться пункція верхньощелепової пазухи?

1. Через верхній носовий хід

2. Через середній носовий хід

3. Через нижній носовий хід

4. По перехідній згортці в ділянці молярів

5. По перехідній згортці в ділянці фронтальних зубів

193. Вкажіть правильну тактику ведення хворого після діагностики норицево­го ходу внаслідок екстракції зуба та хронічного одонтогенного верхньощеле­пового синуситу?

1. Промивання синуса, підготовка хворого до оперативного втручання

2. Промивання синуса, комплексна протизапальна терапія

3. Промивання синуса, після ліквідації запального процесу ушивання лунки

4. Промивання синуса, туга тампонада лунки йодоформною марлею на 5-7 днів

5. Промивання синуса, освіження країв перфораційного отвору, ушивання лунки

194. У хворого діагностовано хронічний одонтогенний гайморит. Яке лікування потрібно провести?

1. Видалення причинного зуба, гайморотомія

2. Гайморотомія, фізіотерапевтичне лікування

3. Фізіотерапевтичне медикаментозне лікування

4. Видалення причинного зуба, медикаментозне лікування

5. Пункція гайморової пазухи, медикаментозне лікування

195. У хворого 43 років після видалення 26 зуба лікар хірург – стоматолог діагностував сполучення ротової порожнини з верхньощелеповим синусом в межах трьох коренів. На рентгенограмі придаткових пазух носа патологічних змін не виявлено. Що необхідно зробити для профілактики виникнення перфораційного гаймориту?