- •Видатні авіаконструктори початку хх ст.
- •Військове мистецтво запорожців. Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської експансії та польського гноблення
- •4 Галицько-Волинська держава – правонаступниця та спадкоємиця Київської Русі.
- •5. Гетьманщина. І. Мазепа.
- •Громадівський рух в Наддніпрянській Україні в другій половини хіх ст.
- •Декабристський рух і Україна (і пол. Хіх ст.)
- •Державотворчі традиції та території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Економічний розвиток Київської Русі.
- •10 Занепад автономії України. Остаточне скасування української державності у xviiі ст.
- •9) Економіка Кий. Русі
- •10) Втрата Україною автономії
- •11. Запорізька Січ - "Християнська козацька республіка".
- •12. Запорізька Січ, її соціально-економічний та політичний устрій.
- •13. Західноукраїнські землі в другій половині хіх ст.
- •14. Західноукраїнські землі у першій половині хіх ст.
- •15. Інкорпорація українських земель до складу Великого князівства Литовського
- •17. Історичні передумови Української національної революції XVI ст.. Характер, завдання, рушійні сили, періодизація.
- •18. Київська Русь періоду найвищого розквіту.
- •19. Київська Русь: основні етапи розвитку.
- •20. Кирило-Мефодіївське братство та його значення.
- •21. Козацько-селянські повстання ( кін. XVI – перша половина XVII ст.)
- •23.Люблінська унія 1569 р.
- •24.Магдебурзьке право
- •25 Наступ на політичну автономію України у другій половині XVII ст. Криза української державності.
- •26.Національне відродження і соціально-політичні рухи у Наддніпрянській Україні в першій половині хіх ст
- •27 Національний та політично-суспільний рухи в Наддніпрянській Україні в другій половині хіх ст.
- •Основні теорії походження Київської Русі.
- •30 Передумови утворення держави у східних слов’ян. Держава антів. Заснування Києва.
Декабристський рух і Україна (і пол. Хіх ст.)
Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організацій декабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку.
Україна поряд із Санкт-Петербургом стала основною територією поширення декабристського руху. Ядром декабристського руху в Україні стало Правобережжя. Тут була розквартирована друга армія, офіцери якої служили в Західній Європі під час наполеонівських воєн.
У найактивніших формах діяльність декабристів здійснювалась на території нинішніх Полтавської, Вінницької, Київської, Черкаської і Житомирської областей.
На початку XIX ст. в Російський імперії оживився суспільно-політичний рух, одним з різновидів якого були масонські ложі: у Києві („З’єднані слов’яни”) та в Полтаві („Любов до істини”), а також декабристський рух. Вже незабаром після утворення Союзу спасіння діяльність декабристів перекинулася на південь Російської імперії. Провідний радянський декабристовед академік М. В. Нечкіна зазначає, що в ньому широко була представлена Україна. [1]Це родові гнізда Муравйових-Апостолів (Полтавська губернія), Давидових і Поджіо (Київська губернія), з Полтавською губернією пов'язані також декабристи Якубович Олександр Іванович, Шимков Іван Федорович , Андрієвич Яків Максимович, Краснокутський Семен Григорович, Бечаснов Володимир Олександрович і Лісовський Микола Федорович; з Чернігівською — Мозгалевський Микола Йосипович; зі Слобожанщиною — брати Борисови. Подільська губернія представлена Юшневським, Тізенгаузеном, П. Ф. Вигодовським; Юліан Люблінський проживав у Новограді-Волинському, І. І. Іванов — у Житомирі, Я. М. Булгарі — Харкові. Таким чином, на українській землі народилися і служили багато з дворянських революціонерів. Але список М. В. Нєчкіної не є вичерпним, його слід доповнити прізвищами Волконського, Я. А. Драгоманова, Корниловича, Сутгофа, І. І. Сухінова, Усовського, Фурмана, братів Капніст Семен Васильович і Капніст Олексій Васильович та інших, що народилися або мали маєтки в Україні. [2]
Найпереконливішим підтвердженням зв'язку декабристського руху з Україною є не проживання або служба окремих декабристів, а діяльність декабристських організацій. В Україні, де були розквартировані російські війська, перебувало на службі багато опозиційно налаштованих офіцерів — членів таємних товариств. В 1818 році після прибуття на службу до Києва генерала М. Орлова місто стає центром ділових зустрічей членів Союзу благоденства. У Тульчині існувала філія московського Союзу благоденства. Після ліквідації Союзу благоденства в 1821 році більшість його членів не припинила політичної діяльності. У березні 1821 року Тульчинська управа ухвалила рішення про створення нової організації, яка була названа Південним товариством. Головою останнього було обрано полковника Павла Пестеля. Членами товариства стали офіцери полків, що перебували в Україні. Північне товариство організаційно оформилося пізніше, наприкінці 1821 року. [3]Крім тульчинської управи було засновано ще дві: Кам'янську — на чолі з В. Давидовиим та Волконским і Васильківську, яку очолював підполковник Муравйов-Апостол Сергій Іванович. Час від часу відбувалися конспіративні наради товариств. Для цього використовували Київський контрактовий ярмарок. В Кам'янці регулярно скликалися осінні наради декабристів.[4] З трьох таємних товариств, що виникли на початку 20-х років 19 століття, коли рух декабристів перебував в найзрілішої стадії свого розвитку, в Україні існували і проводили революційну діяльність два таємних товариства — Південне товариство і Товариство об'єднаних слов'ян, засноване в 1823 році у Новограді-Волинському братами Борисовими. Із п'яти страчених лідерів троє належали до числа керівників Південного товариства. Головою Південного товариства Пестелем була розроблена «Русская правда» — видатний програмний документ руху.