Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

витку до наступного; характеру закономірностей трансфо­рмації елементів попереднього ступеня на новому етапі іс­торичного розвитку. Головне - сприйняття історії не пови­нно бути зведеним до опису подій. Принцип історизму ви­магає об'єктивності. Він ґрунтується на розгляді дійсного, а не уявного розвитку в історичному процесі. Одним з необ­хідних елементів принципу історизму є конкретність при висвітленні історичних явищ.

При розкритті проблеми становлення та розвитку шкі­льної правової освіти варто спиратися на принцип об'єкти­вності. Адже при дослідженні історичних явищ необхідно виходити з об'єктивності як принципу здобуття та органі­зації знання. Об'єктивність означає неупередженість, неза­лежність суджень від світоглядних і суспільно-політичних орієнтацій тієї соціальної верстви, до якої належить дослід­ник, відображення всього спектру ціннісних орієнтацій іс­торії. При цьому науковець не повинен бути нейтральним. Він має право на обґрунтування позиції, як власної, так і тієї соціальної групи, інтереси якої він представляє.

Об'єктивність дослідника полягає не в утриманні від соціально-критичних суджень, оцінок, світоглядних і мо­ральних проблем, а у правдивому відображенні всієї па­літри суперечностей, продиктованих зіткненням різносп-рямованих інтересів соціальних верств. Саме об'єктив­ність забезпечує науковість, бо ж незалежно від того, з якою силою і принциповістю історик обстоює і захищає інтереси своєї соціальної чи національної групи, теорети­чно він відображає весь спектр протиріч, суперечливу реальність державно-правового творення. Наукова істи­на при дослідженні історичного процесу розвитку дер­жавно-правових явищ має бути понад усе. Отже, прин­цип об'єктивності веде до науковості пізнання.

Принцип системності орієнтує дослідника на розкриття цілісності об'єкта, вияв його багатогранних зв'язків. Держа­ва та право - система надзвичайно складна й багатофакто-рна, кожна складова цієї системи є системою і потребує са­мостійного вивчення. Це стосується держави, органів влади й управління, суду, правової системи, її галузей тощо. Усі ці

59

Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)

системи існують у тісному взаємозв'язку і взаємодії. Які б глибокі знання ми не одержали про кожен із цих факторів, уявлення про історію держави і права буде неповним, якщо поза увагою залишається система їх взаємних зв'язків і вза-ємозумовлень. Принцип системності забезпечує вивчення історії та її складових частин як єдиного цілого, як системи.

Важливим методологічним принципом пізнання у цьому контексті є принцип розвитку. Ніщо не виникає з нічого. Ніщо у світі не може з'явитися без передумови. Спочатку формується передумова, потім можливість чогось нового, нарешті - за наявності відповідних умов - можливість пе­ретворюється на дійсність. Так відбувається розвиток вза­галі та державно-правових явищ і категорій, зокрема.

Принцип плюралізму використовують тоді, коли йдеться про багатогранність в історичних явищах. Якщо наука концентрує свою увагу лише на одних сторонах чи властивостях явища і нехтує іншими, як несуттєвими, то вона неминуче заганяє себе у глухий кут. Плюралізм нау­кового пізнання означає одночасно і його універсаль­ність, бо при цьому враховуються не тільки суперечливі погляди на одне і те ж історичне явище, а й різні уявлен­ня про їх походження, суть, перспективу розвитку. За­вдяки плюралістичному підходу до пізнання закономір­ностей історичного розвитку державно-правових явищ, історія створює найоптимальнішу систему знань, у якій відображаються об'єктивні дані про історичну дійсність.

Якщо принципи в механізмі пізнання є пізнавальною настановою, то метод - це активна дія з пізнання, реалі­зація методологічного принципу.

Методи пізнання використовуються для глибшого до­слідження процесу історичного розвитку, державно-правових явищ. За допомогою методів методологічні принципи переходять у площину реальності.

У роботі використані такі спеціальні методи: порівня­льний, формально-логічний, статистичний.

Про значення порівняльного методу свідчить хоча б той факт, що все пізнається в порівнянні. Цей метод дозволив виявити загальні закономірності розвитку шкільної право­во

Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження

вої освіти у хронологічних межах дослідження, допоміг простежити еволюцію державної політики у цій галузі.

Формально-логічний метод один з найтрадиційніших в історичній та юридичній науці. Він вимагає від дослід­ника певного порядку пізнання і, насамперед, послідов­ності, переконливості, точності. Дотримання формально-логічних вимог в історико-правових дослідженнях є важ­ливою умовою забезпечення надійності та науковості отриманої інформації. Особливо корисний цей метод при вивченні правових систем, законів, інших нормативних актів. Він дозволив виявити невідповідність законодав­ства із шкільної правової освіти реаліям суспільного жит­тя, протиріччя правових актів між; собою тощо.

Статистичний метод також широко використовувався у науковому дослідженні. Він дозволив дослідити кількіс­ні зміни, що відбувалися в системі шкільної правової освіти, зокрема відповідність викладацького складу, який займався забезпеченням викладання правознавст­ва у школі, їх освітньому рівню.

Зауважимо, що жоден із методів пізнання не діє сам по собі. Він взаємодіє як з методологічними принципами, так і з іншими методами [65, с. 39-40]. Наукове дослідження вимагає звернення до різних методів у їх конкретному співвідношенні.