- •1.1. Сучасний стан дослідження шкільної правової освіти України
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
- •Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
Так, за ініціативою Українського центру прав людини Української правничої фундації вони в 1998 р. розробили проект програми курсу "Права людини" для учнів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Це була перша програма, що забезпечила можливість викладання у школах зазначеного курсу.
Важливим елементом у структурі правової освіти та виховання у досліджуваний нами період якраз зайняв навчальний курс "Права людини", який був забезпечений підручником і вивчався у 10-11-х класах загальноосвітніх шкіл та для поглибленого вивчення (на основі цієї ж програми) у школах, ліцеях і гімназіях гуманітарного, насамперед, юридичного профілю [97, с 4-7; 260, с. 5-8; 262, с. 8-11].
Основне завдання курсу - виховання школярів у дусі цілковитої поваги до прав людини й основних свобод, у піднесенні культури прав людини, у ствердженні людської гідності та вартісності особистості. Вивчення курсу переконувало учнів, що життя у демократичному суспільстві залежить від свободи і незалежності його членів. Проте свобода і незалежність не могла бути самоціллю й кінцевою метою суспільства, це лише об'єктивно необхідні для демократичної співпраці умови. Саме це і науково обґрунтовували зазначені науковці у своїй програмі.
Протягом 2003-2006 pp. вітчизняними вченими було написано низку наукових праць, де досліджувалися проблеми прав дитини, завдяки чому у великій кількості загальноосвітніх навчальних закладах було запроваджено викладання однойменного навчального курсу [1, с 5-10; 278, с. 12-19]. Ці дослідження та навчально-методичні праці значно допомогли вчителям правознавства України у забезпеченні викладання курсу "Права дитини".
Крім того, необхідно зазначити праці О. І. Пометун [256, с 2-6; 261, с. 9-12]. її теоретичні дослідження присвячені проблемам викладання практичного права у школах України. Зокрема, учена у межах програми "Практичне право" розробила і запровадила правовий курс під такою ж назвою, що за рішенням Міністерства освіти і науки України в
32
Історіографія, джерельна та методологічна база дослідження
■швввввіїмваашврввааанвваа^ваввавввавваавява
досліджуваний нами період вивчався в окремих школах України у 8-му класі.
Разом із цим, дослідниця розглядала курс для школярів "Практичне право" у трьох аспектах - загальнолюдському, правовому і педагогічному. З погляду загальнолюдського підходу право не можна розглядати ізольовано від інших сфер життя людини. О. І. Пометун зазначає, що право є продуктом розвитку суспільства, живим організмом, живим явищем. Право виникло, щоб допомогти людям жити разом.
У своїх працях дослідниця доводить, що для справжнього розуміння, застосування і викладання права люди самі мають ростити в собі почуття, співзвучні глибинній меті права, прагнути на тій основі побудувати спільну роботу, беручи участь у програмі "Практичне право". А це означало, що учасники програми у своєму реальному житті створювали справжню атмосферу живого права. Отже, можна сказати, що "Практичне право" - це філософія зміни свого життя.
Історіографія дослідження, яку ми характеризуємо у монографії, буде неповною без аналізу досвіду вчителів. У цьому контексті заслуговує на увагу і науково-методична діяльність учителів-правознавців, які також заклали теоретичні основи педагогічної майстерності викладання правознавства у школі, розвиваючи нові форми та методи викладання однойменного предмету й інших предметів циклу правової підготовки [217; 218; 219; 220]. У досліджуваний період був накопичений чималий досвід викладання правознавства у школі і майже кожна область України мала своїх педагогів-новаторів, які поширювали передовий досвід викладання правознавства. Вивчення досвіду їх роботи із зазначеного предмета заслуговує на тему окремого наукового дослідження. Ми ж звертаємо увагу на наукові праці Т. О. Ремех, І. М. Гейко, О. Д. Наровлянського та ін. [261; 262]. Цим учителям-практикам належить орієнтоване тематичне планування, методичні рекомендації і детальні розробки уроків із цього курсу, зокрема як комбіновані, так і нетрадиційні форми організації занять із правознавства: дискусії, юридичні практикуми, рольові ігри тощо. Вони довели, що використання різноманітних методичних при-
33
Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991-2007 роки)
ваввввашмВЕВВВВ^ввваввввваввв^мвшааШ|ВВВВН^шшан
йомів на уроках правознавства сприяє формуванню в учнів уміння орієнтуватися в системі чинного законодавства, аналізувати зміст правових документів, застосовувати правові знання для пояснення фактів навколишнього життя і вибору правомірної поведінки в різних життєвих ситуаціях.
Саме ними або за їх участю протягом 1991-2007 pp. створено у повному обсязі навчально-методичну базу для викладання предметів правового циклу у школі, яка також включає програмне забезпечення курсу правознавства [247, с. 18; 248, с 58-59; 249, с. 54-56; 250, с. 68-70], навчальні програми факультативних курсів [304, с 1-8; 305, с. 1-12; 306, с. 2-4; 429, с. 6-8], основні підручники та навчальні посібники, рекомендовані МОН України (автори: О. Р. Михайленко [195], І. Б. Усенко [242; 243], 1.1. Котюк [142], В. С. Журавський [105]), додаткові підручники та навчальні посібники із шкільних правових курсів (автори: О. П. Мокрогуз [199], 1.1. Котюк [143; 144; 145], О. І. Пометун, І. М. Гейко [256; 333], Т. О. Ремех, [262], В. Т. Машіка [189], С В. Дрожжина [92] та інші [190, с 69-73]. Заслуговує на увагу й методична література з курсу, яка постійно оновлюється й удосконалюється і значно допомагає вчителю при підготовці до проведення щоденних занять у межах загальноосвітнього навчального закладу [125; 200]. Варто зазначити і про електронні методичні матеріали зі шкільного курсу правознавства [86, с 2-15].
Важливими в історіографії шкільної правової освіти стали проблеми концептуального визначення правової освіти населення, які вивчали В. Ф. Годованець, В. М. Кампо, В. Г. Тертичний [49, с 27-30]. Досліджуючи Програму правової освіти населення України 1995 p., вони дійшли висновку, що в ній ідеться не так про правову освіту, як про правову просвіту населення України. З огляду на це вчені висловили думку, що в перспективі має йтися про підготовку Концепції правової просвіти, а не правової освіти громадян України, з метою надання їм послуг у справі набуття ними необхідних для життєзабезпечення правових знань.
34