9. Лінгвістичні (мовні) конфлікти

Більшість дослідників схильні розглядати мовні конфлікти крізь призму етнічних, релігійних, територіальних суперечок. Мову рідко розглядають як безпосередню причину політичних зіткнень. Хоча деякі автори наполягають на необхідності введення мови в концепцію політичних конфліктів.

Загально прийнятого визначення мовного конфлікту не існує. Отже, по-перше, під мовним конфліктом нерідко розуміється політичний конфлікт під мовними гаслами. По-друге, мовний конфлікт по суті являє собою конфлікт розуміння, тобто порушення комунікації. Мовний конфлікт може реалізуватися як конфлікт інтересів і цінностей мовних спільнот, що знаходяться в ситуації контакту. І, нарешті, мовний конфлікт можна розглядати як конфлікт ідентичностей. Мова в цьому випадку виступає як символ приналежності до «своїх» чи «чужим».

В сучасних мовних конфліктах, як правило, присутні всі названі складові.

В цілому можна виділити такі типи мовних конфліктів:

1) між мовою масової комунікації і автохтонною національною мовою;     2) між національною мовою та мовою національної більшості;     3) між мовою національної більшості та мовою національної меншини;     4) між мовами, як однаково відносяться до національноъ більшості.

Приклади мовних конфліктів численні. (Бельгія-на пд. валони(кельти) проти фламанців(голандці), Молдова - , Індія та ін.)

Одним із видів мовних конфліктів є мовний сепаратизм. Сепаратизм – це прагнення національних меншостей до відокремлення й створення власної держави чи автономної області.

Приклад Сепаратизм у франції

Корсика і Бретань - не єдині центри французького сепаратизму, хоч і самі «гарячі». Існують і інші, в основному окраїнні, центри іредентистських і сепаратистських рухів. Незважаючи на відмінності в методах і цілях, у них всіх є одне загальне схожість: з рідної мови всі вони відрізняються від «столичних» французів. На північному сході це регіони Нормандія, Південна Фландрія, Бургундія і Ельзас, на півдні - Окситанії, Ніцца і Савойя, на південно-заході - Північна Басконія і Північна Каталонія.

(В даний час на Савойї та Ніцці діють різні регіональні сепаратистські групи. Найбільшим з них є (Савойское регіональне рух) і (Савойська ліга), причому перша група виступає з позицій автономізму, в той час як Ліга ратує за повну незалежність Савойї. Обидва цих руху були створені в 60-х роках, під час столітнього ювілею приєднання Савойї до Франції.)

Політичні конфлікти під мовними гаслами можуть переходити в насильницьку фазу.

Підставою для виникнення мовного конфлікту є сам факт існування різних ідіоетніческіх мов і яка з цього проблема розуміння. Розуміння в широкому сенсі, тобто жодним чином не обмежується суто мовної компетенції, а включає соціокультурні та ідеологічні аспекти. Особливо слід виділити аспекти мовного розуміння, пов'язані з історичною пам'яттю. У сучасній Європі в даний час здійснюється спроба переосмислити мовне розмаїття як благо в рамках політики мультикультуралізму, і розв'язати проблему лінгвістичного розуміння різноманітними способами - від широкого використання засобів мовної освітньої політики, орієнтації на мультилінгвізм, до розробки та впровадження символічних та ідеологічних конструкцій з метою формування єдиної європейської ідентичності. Досвід ЄС, однак, свідчить, що дана задача не має одноразового рішення і вимагає постійних зусиль з урахуванням стрімко мінливих обставин.

На пострадянському просторі комунікативні передумови мовних конфліктів на соціолінгвістичному рівні обумовлені особливостями багатомовних мовних ситуацій, в першу чергу асиметричним білінгвізмом. А боротьба за ідентичність, в тому числі мовну, зберігає своє значення в процесі побудови нових національних держав.

Для з'ясування потенціалу мовних конфліктів необхідно враховувати не тільки відомі якісні та кількісні параметри мовних ситуацій, а й те, що громадяни думають про мови, якими розмовляють в їхній країні, і в цілому про мовної ситуації. Мова йде про так званих мовних ідеологіях, тобто думках про мову, поширених в тому чи іншому співтоваристві. Стійкі уявлення про мову (мови), поряд з мовним автоматизмом і неможливістю швидкої зміни мовних навичок, є одним з найважливіших перешкод при спробах регулювання мовних ситуацій.

Приклади мовних ідеологій, як правило, відомі носіям лінгвокультури, будучи складовою загальних фонових знань членів співтовариства (про красу, багатство, виразності, милозвучності одних мов, часто на тлі уявлень про недостатність інших мов). Головною ознакою мовних ідеологій є те, що вони сприймаються як даність, і, таким чином, не вимагають критичного осмислення. Мовні ідеології реалізуються у вигляді «розмов про мову», і проявляються у вигляді повсякденних суджень на тему мови, притаманних тому чи іншому співтовариству. Внаслідок їх належності повсякденному знання, мовні ідеології недостатньо вербалізованій. Виведення мовних ідеологій «на поверхню» вимагає спеціальних дослідницьких зусиль.

25