- •Тема 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту. ( 2 год.).
- •1.1. Мета та завдання лекції:
- •1.2. План лекції.
- •1.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1.4. Текст лекції
- •1. Сутність і значення менеджменту.
- •1.1. Категорії «управління» та «менеджмент».
- •1.2.Предмет, об’єкт і суб’єкт менеджменту
- •2. Менеджмент як наука та мистецтво управління.
- •3. Методи дослідження у менеджменті.
- •1.5. Висновки по лекції.
- •1.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Тема 2. Історія розвитку менеджменту. Закони, закономірності та принципи менеджменту. (2 год.)
- •2.1. Мета та завдання лекції:
- •2.2. План лекції.
- •2.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Школа наукового менеджменту
- •2. Теорії «людського фактора» в управлінні
- •3. Сучасні підходи до управління.
- •4. Закони і закономірності менеджменту
- •5. Принципи менеджменту
- •2.5. Висновки по лекції.
- •2.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Тема 3. Функції та методи менеджменту – 2 год.
- •3.1. Мета та завдання лекції:
- •3.2. План лекції.
- •3.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Сутність та класифікація функцій менеджменту.
- •2. Методи менеджменту.
- •3 Взаємозв’язок функцій та методів менеджменту.
- •Взаємозв'язок функцій та методів менеджменту (приклади)
- •3.5. Висновки по лекції.
- •3.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Тема 4. Процес управління – 2 год.
- •4.1. Мета та завдання лекції:
- •4.2. План лекції.
- •4.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Характеристики і особливості управлінського процесу.
- •2. Основні етапи процесу менеджменту.
- •3. Управлінські рішення та моделі їх прийняття.
- •4. Підходи та технології прийняття управлінських рішень.
- •5. Методи обґрунтування і прийняття управлінських рішень.
- •4.5. Висновки по лекції.
- •4.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Змістовий модуль №2. Функції менеджменту
- •Тема 5. Планування і організування як загальні функції менеджменту – 2 год.
- •5.1. Мета та завдання лекції:
- •5.2. План лекції.
- •5.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Сутність поняття планування. Принципи планування як функції менеджменту.
- •2. Сутність та етапи здійснення стратегічного планування.
- •3. Зміст та етапи здійснення оперативного планування.
- •4. Повноваження, відповідальність та делегування як підґрунтя організаційної діяльності.
- •5. Сутність поняття та види організаційних структур управління.
- •5.5. Висновки по лекції.
- •5.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Тема 6. Мотивування як загальна функція менеджменту – 2 год.
- •6.1. Мета та завдання лекції:
- •6.2. План лекції.
- •6.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Сутність категорій «потреба, мотив, інтерес, стимулювання».
- •2. Мотивація праці та мотиваційний процес: сучасне розуміння, основні положення.
- •3. Основні теорії мотивації праці.
- •3.1. Еволюція наукових поглядів на мотивацію персоналу.
- •3.2. Узагальнення суті змістовних теорій мотивації.
- •3.3. Процесуальні теорії мотивації.
- •4. Поняття й основні положення матеріальної мотивації праці.
- •2) Почасова;
- •3) Комбінована;
- •5. Трудова і статусна мотивація праці.
- •6.5. Висновки по лекції.
- •6.6. Завдання для самостійної підготовки з теми 6.
- •Тема 7. Контролювання і регулювання як загальні функції менеджменту – 2 год.
- •7.1. Мета та завдання лекції:
- •7.2. План лекції.
- •7.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Сутність та особливості контролю як функції менеджменту.
- •2. Види та принципи контролю.
- •3. Модель процесу контролювання.
- •4. Сутність та види регулювання.
- •5. Характеристика процесів регулювання.
- •7.5. Висновки по лекції.
- •7.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •8. Координація як центральна функція контроллінгу
- •Змістовий модуль №3. Фактори ефективності менеджменту
- •Тема 8. Інформація і комунікації в менеджменті. Керівництво та лідерство – 2 год.
- •8.1. Мета та завдання лекції:
- •8.2. План лекції.
- •8.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •8.4. Текст лекції.
- •1. Інформація як основа комунікацій. Класифікація інформації.
- •2. Сутність комунікацій та їх види.
- •2. Між рівнями, підрозділами та працівниками організації.
- •3. Комунікаційний процес: сутність, елементи, види.
- •4. Керівництво: сутність та місце в процесі менеджменту.
- •5. Лідерство, влада та вплив як основа керівництва.
- •8.5. Висновки по лекції.
- •8.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •Тема 9. Ефективність менеджменту – 2 год.
- •9.1. Мета та завдання лекції:
- •9.2. План лекції.
- •9.3. Основні категорії, ключові поняття та визначення теми.
- •1. Організаційні зміни як об’єкт менеджменту.
- •2. Організаційний розвиток як об’єкт менеджменту.
- •3. Ефективність менеджменту.
- •Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті.
- •5. Етика у менеджменті.
- •9.5. Висновки по лекції.
- •9.6. Завдання для самостійної підготовки з теми.
- •2. Методичні вказівки щодо самостійної підготовки з навчального курсу
- •2.1. Завдання та методичні поради щодо відпрацювання лекційного модуля з теми (10 балів):
- •2.2. Завдання та методичні поради з модуля самостійної роботи з теми (10 балів):
- •2.3. Завдання та методичні поради з модуля індивідуальної роботи з теми (20 балів):
- •2.4. Завдання та методичні поради з модуля науково-дослідної роботи з теми (20 балів):
- •2.5. Підготовка до практичного заняття з теми: діагностування навчальної діяльності за лекційним модулем (2.1) і модулем самостійної роботи (2.2) ( 20 балів).
- •2.6. Завдання та методичні поради з підготовки до практичного заняття з теми: виконання поточної контрольної роботи(40 балів).
- •3. Інструктивно-методичні матеріали щодо проведення практичних занять з навчального курсу
- •3.3.2. Перевірка результатів виконання домашньої індивідуально-творчої контрольної роботи з теми (40 балів).
- •3.3.3. Виконання поточної контрольної роботи з теми
- •3.4. Підведення підсумків практичного заняття з теми.
- •3.6. Рекомендований розподіл часу практичного заняття.
- •4. Інструктивно-методичні матеріали щодо проведення модульного та підсумкового контролю успішності з навчального курсу
- •4.1. Модульний контроль успішності навчання.
- •4.1.1. Визначення акумульованої модульної оцінки успішності навчання і необхідності виконання модульної контрольної роботи.
- •4.1.2. Вибір варіанту модульної контрольної роботи.
- •4.1.3. Виконання контрольних завдань модульного контролю (40 балів):
- •4.1.4. Оцінка результатів виконання модульної контрольної роботи визначається шляхом сумування балів, отриманих за виконання контрольних завдань модульного контролю успішності навчання (40 балів).
- •4.1.5. Модульна оцінка успішності навчання.
- •4.2. Підсумковий контроль успішності навчання.
- •4.2.1. Визначення акумульованої підсумкової оцінки успішності навчання і необхідності виконання підсумкової контрольної роботи.
- •4.2.2. Вибір варіанту підсумкової контрольної роботи.
- •4.2.3. Виконання контрольних завдань підсумкового контролю (40 балів):
- •4.2.4. Оцінка результатів виконання підсумкової контрольної роботи визначається шляхом сумування балів, отриманих за виконання контрольних завдань підсумкового контролю успішності навчання (40 балів).
- •4.2.5. Підсумкова оцінка успішності навчання.
- •5. Методичні вказівки щодо самостійного вивчення курсу для слухачів заочної форми навчання
- •5.1. Загальні особливості навчальної діяльності слухачів заочної форми навчання.
- •5.2. Особливості аудиторної навчальної роботи для слухачів заочної форми навчання.
- •5.3. Особливості самостійної підготовки слухачів заочної форми навчання.
- •5.4. Особливості підсумкового контролю успішності слухачів заочної форми навчання.
- •6. Методичні вказівки щодо використання комп’ютерної техніки та засобів комунікації при вивченні навчального курсу
- •7. Електронні засоби інформаційно-методичного забезпечення вивчення дисципліни
3.3. Процесуальні теорії мотивації.
На відміну від змістових теорій мотивації, які базуються на тому, що поведінку людей визначають потреби і зв'язані з ними фактори, процесійні теорії розглядають мотивацію в дещо іншому плані. Вони не заперечують впливу потреб на поведінку людей, однак вважають, що остання визначається та формується не тільки під впливом потреб. Відповідно до процесуальних теорій мотивації поведінка людини є також функцією її сприйняття й очікувань. Ці теорії аналізують, як людина розподіляє зусилля для досягнення визначених цілей і як вибирає конкретний вид поведінки.
Теорія очікувань, як складова науки мотивації, розглядає залежність поведінки людей від таких обставин: чому людина віддає перевагу, що і скільки вона б хотіла отримати від своїх зусиль, яких зусиль вона згідна докласти заради цього.
Теорія очікувань своїм корінням сягає у тридцяті роки і зв'язана з роботами К. Левіна. Проте основним розробником концепції очікувань стосовно поведінки людини і її мотивації слід назвати В. Врума.
Теорія очікувань підкреслює важливість трьох взаємозв'язків: затрати праці-результати; результати-винагорода; валентність (ступінь задоволення винагородою). Приймаючи рішення з приводу того, що робити і які зусилля витрачати, людина має відповісти на питання: наскільки їй це треба робити, що вона отримає внаслідок успішного виконання роботи і, нарешті, наскільки цінною буде винагорода. Модель мотивації за теорією очікувань показано на рис. 7Є.
Співвідношення чинників затрат праці (3), результатів (Р), винагороди (В) і валентності в процесі мотивації наочно можна виразити так:
Мотивація = (3→Р) х (Р→В) х валентність (рис.8Є)
Теорія справедливості
Засновником теорії справедливості є С. Адамс, який на основі досліджень, проведених в компанії «Дженерал Електрик», сформулював положення цієї теорії.
Основна ідея теорії справедливості полягає в тім, що в процесі роботи людина постійно порівнює те, як були оцінені її дії чи заслуги, з тим, як були оцінені дії та заслуги інших. І на основі цього порівняння залежно від того, задоволена вона такою оцінкою чи ні, людина в подальшому змінює свою поведінку. Розглянемо деякі ключові терміни та положення цієї теорії (рис.9Є)
Сприйнята винагорода індивіда — суб'єктивна оцінка загальної суми винагород, отриманої індивідом за результатами його діяльності.
Сприйнята винагорода інших — суб'єктивна оцінка суми всіх винагород, які, на думку індивіда, отримали окремі люди і групи людей, з якими індивід себе порівнює.
Сприйняті витрати індивіда — оцінка людиною того, яких зусиль вона Докладала для виконання певних дій і отримання результатів. У цю оцінку включаються не тільки безпосередні трудові зусилля, а й такі персональні характеристики, як кваліфікаційний рівень, вік, тривалість роботи в організації, соціальний статус тощо. При цьому індивід, що здійснює порівняльну оцінку, сам формує набір складових свого внеску, незалежно від думки інших.
Сприйняті витрати інших — уявлення індивіда про сукупну величину зусиль, докладених особами, з якими він себе порівнює.
Норма — відношення сприйнятих витрат до сприйнятої винагороди Розглядаються два види норм, а саме: норма як відношення сприйнятої винагороди індивіда до сприйнятих власних витрат і норма як відношення сприйнятої винагороди інших до сприйнятих витрат інших.
Теорія справедливості стверджує, що для людини принципово важливо те, як співвідноситься її норма з нормою інших. Якщо норми, за оцінкою індивіда, однакові, то навіть за винагороди, що не повністю задовольняє його потреби, він відчуває задоволення, оскільки в цьому випадку має місце однакове співвідношення винагород і витрат. Якщо ж норма індивіда нижча, то він вважає, що має місце несправедливість, нерівність.
Концепція партисипативного (спільного) управління
Термін «партисипація» запозичено із зарубіжної теорії і практики управління, він означає залучення найманих працівників до прийняття управлінських рішень. Концепція партисипативного управління вважає, що участь працівника в діяльності організації, яка виходить за межі його функціональних обов'язків, сприяє підвищенню ефективності організаційно-управлінських рішень, реалізації певних вторинних потреб працівника, коли він отримує задоволення від роботи і працює якісніше і продуктивніше. Отже, партисипа-тивне управління — це один із сучасних методів менеджменту, що передбачає його демократизацію, участь найманих працівників в управлінні виробництвом. Спочатку партисипативне управління зв'язувалося виключно із запровадженням нових методів мотивації праці. Проте нині його розглядають як ефективний засіб використання потенціалу людських ресурсів організації а його розвитку. Тому концепцію партисипативного управління вже не можна пов'язувати лише з процесом мотивації, а слід розглядати як один із напрямків управління потенціалом організації.
На практиці партисипативне управління може реалізовуватися за такими напрямками. По-перше, працівники отримують право самостійного рішення щодо таких аспектів діяльності, як вибір засобів здійснення трудового процесу, режим роботи і відпочинку, запровадження нових методів роботи. По-друге, працівники можуть бути залучені до постановки цілей, які їм належить досягти, визначення завдань, що потребують вирішення. По-третє, працівникам надається право контролю за якістю продукції і водночас встановлюється відповідальність за кінцевий результат. По-четверте, партисипативне управління дає працівникам право на формування складу робочих груп (бригад) із членів організації та на визначення, з ким вони кооперуватимуться в процесі групової діяльності. По-п'яте, працівники залучаються до різноманітних творчих груп, органів управління як на низовому рівні, так і на рівні організації.
Модель Портера-Лоулера
Автори цієї моделі — Лайман Портер і Едвард Лоулер — розробили комплексну процесійну теорію мотивації, яка включає елементи теорії очікувань і теорії справедливості. У цій теорії наявні п'ять ключових категорій: зусилля, сприйняття, отримані зультати, винагорода, ступінь задоволення.
Значення моделі Портера-Лоулера для теорії та практики мотивації важко переоцінити. Основні положення цієї моделі засвідчують, що мотивація не є простим елементом у ланцюгу причинно-наслідкових зв'язків. Модель показує, наскільки важливо об'єднати такі складові, як зусилля, здібності, результати, винагороди, задоволення і сприйняття в рамках єдиної взаємозв'язаної системи.(рис.10Є)
Чи не найважливіший для практики управління висновок теорії Портера-Лоулера полягає у тому, що саме результативний труд дає задоволення. Цей висновок протилежний твердженням багатьох авторів і відповідних теорій, які виходять з того, що задоволення людини веде до високих результатів праці, інакше кажучи, чим більше задоволені люди, тим вони ліпше трудяться. При цьому не акцентується увага на результативності їхньої праці.