Тема 3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція
1. Економічний цикл і динаміка основних макроекономічних показників.
2. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття.
3. Інфляція: її причини, види та наслідки.
http://botanik.net.ua/node/521
Базилевич_Т10_11
"жорсткість" заробітної плати
"індекс бідності" (нищети)
безробітні
відносне відхилення фактичного ВВП від потенційного (gap GDP)
гіперінфляція
дефляція
економічний цикл
ефект Фішера
зайняті
закон Оукена
інфляційна спіраль
інфляція
інфляція витрат
інфляція попиту
крива Філіпса
найнижча точка спаду
непередбачувана (неочікувана) інфляція
основні терміни:
очікувана інфляція
підйом (пожвавлення)
пік
потенційний ВВП (економічний потенціал)
природний рівень безробіття (не прискорюючий інфляцію рівень безробіття, NAIRU)
рівень безробіття
робоча сила
спад (рецесія)
стагфляція
страхування по безробіттю
структурне безробіття
фрикційне безробіття
циклічне безробіття
1. Економічний цикл і динаміка основних макроекономічних показників.
Особливістю ринкової економіки є її нестабільність. Історія свідчить про те, що за економічним піднесенням настає економічний спад, і навпаки.
Навчальна література пропонує багато визначень, що таке економічний цикл.
Економічний цикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад фактичного ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.
Агапова, 46
Економічний цикл – це періодичні коливання рівнів зайнятості, виробництва та інфляції.
Є, 43
Економічний цикл теорія визначає як часовий лаг від початку однієї економічної кризи до наступної
Рис. 3.1. Графік фаз економічного циклу
Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності взаємопов’язаних показників – темпу економічного зростання, інфляції, рівня безробіття.
В загальному вигляді економічний цикл – це результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажів, загального рівня цін, рівня безробіття, завантаження виробничих потужностей тощо).
В ідеальній економіці реальний ВВП зростав би швидкими, сталими темпами, рівень цін залишався б незмінним або ж зростав досить повільно. У результаті інфляція та безробіття були б незначними.
Проте досвід свідчить: економічні умови ніколи не залишаються сталими – піднесення прокладає шлях до спаду. В роки спаду ВВП, зайнятість та реальні доходи населення падають, прибутки зменшуються, люди втрачають роботу. Невдовзі знову починається пожвавлення. Цей етап характеризується підвищенням життєвого рівня. Але за піком настає новий спад економіки.
Зростання і падіння обсягів виробництва, цін, процентних ставок і зайнятості складають діловий цикл, що є характерною рисою ринкової економіки.
Причинами циклічності можуть бути:
– технічні нововведення (НТР);
– політичні й випадкові події (наприклад, війни, “перебудова” в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);
– зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);
– нестача національних інвестицій;
– зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.
У макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, й економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах циклічності. Але більшість із них вважають, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і виробництва. Річ у тім, що в економіці, яка орієнтована на ринок, сектор фірм виробляє товари й надає послуги лише тоді, коли на них пред’явлено достатній сукупний попит.
Якщо ж цей сукупний попит недостатній, то сектору фірм невигідно виробляти товари та послуги у великому обсязі, і тому ВВП скорочується. При вищому рівні сукупних витрат сектор фірм, збільшуючи обсяги виробництва, отримуватиме прибуток, і ВВП зростатиме. Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.
При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості, безробіття, інфляції, процентної ставки, обсяг грошової маси тощо. Проте основними індикаторами фази циклу служать:
– рівень зайнятості;
– рівень безробіття;
– обсяг випуску.
Фактичний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенційного рівня ВВП, під яким розуміється реальний ВВП в умовах повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки.
Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву “розрив ВВП”.
ВВПф – фактичний ВВП;
ВВПп – потенційний ВВП.
Коли ВВПф менший за ВВПп, ідеться про відставання ВВП – це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.
Табл. 3.1.
Фази економічних циклів
Фаза циклу |
Економічна сутність |
ПІК |
В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється. |
РЕЦЕСІЯ (СПАД) |
Виробництво та зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад). |
НИЖЧА ТОЧКА СПАДУ (ДНО) |
Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня. |
ПІДЙОМ (ПОЖВАВЛЕННЯ) |
Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості й виробництво не почне працювати на повну потужність. |
Значно рідше трапляється перевищення фактичним ВВП свого потенційного рівня (ВВПф>ВВПп). Найчастіше це стає можливим у екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові робітники, капітальне обладнання використовується понад нормативних вимог, понаднормова праця та праця за сумісництвом стають звичайними явищами. Проте тривалий час фактичний ВВП перевищувати потенційним не може.
Найбільше впливає на обсяг виробництва і зайнятості зміна фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва та споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткотермінового використання, коливання зайнятості й випуску значно менші.
Економічний цикл характеризується його тривалістю, а також рушійними силами, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. За цими ознаками всі економічні цикли поділяються наступним чином:
– цикли Китчина тривалістю 3-5 років, що обумовлюються динамікою відносної величини запасів матеріально-технічних цінностей на підприємствах;
– цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;
– цикли Кузнєца. Їхня тривалість становить двадцять років, а рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі виробництва;
– цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, котрі тривалістю 40-60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова.
Матеріальною основою економічного циклу та періодичності економічних фаз є відтворення основного капіталу, його масове оновлення у строки, які визначаються часом його обігу.
У ході економічного циклу досить чітко виявляється така закономірність: що вищі темпи економічного піднесення, то глибшим є наступний спад виробництва. Високі темпи економічного зростання створюють атмосферу надмірного “перегріву“ економіки, що становить об’єктивну загрозу наступного спаду виробництва і кризи.
Тому уряд повинен проводити антикризову політику. Антикризова політика – політика держави, спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану та запобігання розвитку економічних криз.
Табл. 3.2
Найважливіші заходи антикризової політики
У періоди бумів |
У періоди депресії |
Грошово-кредитна політика |
|
Продаж державних цінних паперів на відкритому ринку |
Купівля державних цінних паперів на відкритому ринку |
Підвищення норми обов’язкових банківських резервів |
Зниження норми обов’язкових банківських резервів |
Підвищення облікової ставки |
Зниження облікової ставки |
Фіскальна політика |
|
Скорочення витрат держбюджету |
Додаткові витрати держбюджету |
Збільшення податкових ставок |
Зменшення податкових ставок |
Політика заробітної плати і тарифів |
|
Зниження заробітної плати |
Збільшення заробітної плати |
Політика державних інвестицій |
|
Скорочення державного будівництва |
Прискорення виконання інвестиційних програм |