- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляція
- •1. Економічний цикл і динаміка основних макроекономічних показників.
- •2. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття.
- •3. Інфляція: її причини, види та наслідки.
- •1. Економічний цикл і динаміка основних макроекономічних показників.
- •2. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття.
- •3. Інфляція: сутність, причини, види та наслідки
2. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття.
Важливими проявами макроекономічної нестабільності, найбільшим соціальним лихом сучасної економіки є значний рівень безробіття і високі темпи інфляції.
Безробіття – це вимушена незайнятість робочої сили, що виникає внаслідок постійного порушення рівноваги між попитом і пропозицією праці як на інтегрованому ринку праці, так і в його різних секторах.
Ефективне функціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів.
Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обігу всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів і послуг, включаючи й такий як робоча сила.
При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється з допомогою потенційного ВВП. З макроекономічної точки зору, повна зайнятість ресурсів, передбачає недовикористання тільки 10-20% виробничих потужностей та безробіття на його природному рівні.
В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший від потенційного. За цих умов певна частина працездатного населення залишається без роботи, виникає вимушене безробіття. Зайнятість і безробіття – головні індикатори макроекономічної нестабільності.
Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, які виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату або з метою отримання інших видів доходу.
Рівень зайнятості визначається відношенням числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше.
Рівень зайнятості = (3.2).
Все населення країни можна поділити на зайнятих, безробітних та осіб поза робочою силою. Зайняті та безробітні разом становлять робочу силу, або економічно активне населення. (самостійно знайти визначення)
Робоча сила – це здатність до праці; сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона може використати для виробництва товарів та послуг.
РС = зайняті + безробітні (3.3), де:
РС – робоча сила.
До робочої сили включають усіх працездатних, у тому числі й безробітних, які активно шукають роботу (окрім дітей до 16 років, пенсіонерів, студентів, інвалідів, ув’язнених, домогосподарок, недієздатних). А також тих, хто працює неповний робочий день (тиждень, місяць, рік), тобто вони безробітними не рахуються. Це явище називають прихованим безробіттям.
Зайняті – це люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і зайняті неповний робочий день.
Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Отже людина вважається безробітною, коли вона: а) без роботи; б) робить активні спроби знайти роботу; в) готова одразу ж стати до роботи.
До осіб поза робочою силою відносять: а) осіб до 16 років і тих, що перебувають у спецустановах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); б) осіб, які вибули зі складу робочої сили (дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу). Осіб поза робочою силою називають економічно неактивним населенням.
Рівень безробіття - це частка безробітних у чисельності економічно активного населення
В Україні економічно активне населення – це чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки – від 16 до 55 років
(3.4).
Характеризуючи стан безробіття, найчастіше оперують трьома взаємопов’язаними поняттями: фрикційне, структурне та циклічне безробіття. (самостійно визначення)
Фрикційне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок добровільної зміни місця роботи. Воно пов’язане з професіональними, віковими, регіональними міграціями працівників. Особи найманої праці, залишивши попереднє місце роботи, шукають собі інше. Відмінна ознака цього виду безробіття – добровільність і нетривалість. Таке безробіття є неминучим і певною мірою бажаним, адже працівники шукають більш кваліфіковану й оплачувану роботу, що забезпечить їм вищі доходи, а суспільству – більший обсяг сукупного продукту.
Структурне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок невідповідності між попитом і пропозицією на робочу силу за професією, кваліфікацією тощо. Воно є результатом змін у технології, техніці і структурі виробництва, структурі споживчого попиту, що зумовлюють невідповідність структури робочих місць професіональній структурі робочої сили. Цей вид безробіття, як правило, має довготривалий характер, вимагає додаткових затрат від суспільства й окремих осіб на перекваліфікацію, зміну місця проживання. Структурне безробіття також неминуче для суспільства, але від фрикційного відрізняється необхідністю здобути нову професію, перекваліфікуватись, щоб зайняти інше робоче місце.
Безробіття, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного та структурного безробіття, називається природним.
ПРБ = ФБ + СБ (3.5), де:
ПРБ – природний рівень безробіття;
ФБ – фрикційне безробіття;
СБ – структурне безробіття.
Рівень природного безробіття нині оцінюється у 5,5–6,5% від числа працездатних. Ще 30-35 років тому він визначався у 3%, що свідчить про зростання мобільності робочої сили (це збільшує добровільне безробіття) та прискорення темпів науково-технічного прогресу (це збільшує структурне безробіття).
Циклічне безробіття – безробіття, яке виникає внаслідок загального спаду виробництва і скорочення попиту на ринку праці. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов’язаним із дефіцитом попиту. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди економічного піднесення воно відсутнє.
Циклічне безробіття дорівнює різниці між фактичним безробіттям та природним рівнем безробіття.
ЦБ = ФРБ - ПРБ (3.6), де:
ЦБ – циклічне безробіття;
ФРБ – фактичний рівень безробіття;
ПРБ – природний рівень безробіття.
Розрізняють ще сезонне і технологічне безробіття
Розглянемо соціально-економічні наслідки безробіття.
По-перше, безробіття призводить до недовипуску продукції, втрати частини ВВП.
Зв’язок між рівнем циклічного безробіття та зменшенням фактичного обсягу ВВП, порівняно з потенційним (при повній зайнятості), показує закон Оукена.
Відповідно до закону Оукена, кожний відсоток збільшення безробіття від його природного рівня означає для економіки скорочення ВВП, порівняно з потенційним рівнем, на β%. Це можна виразити наступним чином:
, де:
Y – фактичний обсяг ВВП;
Y* – потенційний ВВП;
U – фактичний рівень безробіття;
U* – природний рівень безробіття;
U-U* - рівень циклічного (кон’юнктурного) безробіття.
β – коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття. Він показує, на скільки відсотків відхиляється фактичний ВВП від потенційного, якщо безробіття перевищує природний рівень на 1%. Значення цього коефіцієнту оцінюється в межах 2–2,5.
Б, 437
Величина коефіцієнта Оукена залежить як від технології виробництва, так і від поведінки економічних суб'єктів на ринку праці. Залежність коефіцієнта Оукена від названих факторів ілюструється кривою Оукена, яка відображає залежність між рівнем фактичного безробіття і величиною відхилення фактичного обсягу національного виробництва (Y) від потенційного (Y*).
Рух по кривій Оукена показує зміну величини втрат ВВП (Y), пов’язану зі зміною відхилення фактичного безробіття від природного.
Крива Оукена може зміщуватися як праворуч вгору, так і ліворуч вниз.
На зміщення кривої Y( ) впливають:
Зміни потенційного обсягу національного виробництва і доходу, які зміщують криву праворуч вгору при зростанні Y* та ліворуч вниз при зменшенні Y*;
Зміни норми природного безробіття , які зміщують криву праворуч вгору при збільшенні та ліворуч вниз – при зменшенні
Ботанік
Закон Оукена водночас показує і зворотний ефект: якщо щорічний приріст ВВП буде не меншим 2,7 %, то безробіття перебуватиме на постійному (природному) рівні. Отже, рівень безробіття зростає, якщо не досягається трьохпроцентний приріст макроекономічних параметрів.
Обчислення втрат ВВП за умов циклічного безробіття можна здійснити з допомогою наступних формул.
Втрати = (ФРБ – ПРБ) х 2,5 (3.9), де:
ФРБ – фактичний рівень безробіття;
ПРБ – природний рівень безробіття.
ВВП потенц. = (ВВП факт. х 100)/ (100 – втрати) (3.10).
ВВП втрати = ВВП потенц. – ВВП фактич. (3.11).
По-друге, зменшується надходження податків до державного бюджету, оскільки безробітні не сплачують податків а отримують допомогу по безробіттю.
По-третє, погіршується якість життя безробітних і членів їхніх сімей.
По-четверте, безробітні втрачають кваліфікацію та самоповагу, відбувається моральний занепад, зростає кількість людей, схильних до дій, що суперечать суспільним нормам і цінностям.
По-п’яте, зростає соціальна та політична напруженість у суспільстві.