Темп зростання фізичних здібностей (показники тестування) у дітей з 9 до 10 років за результатами власних спостережень та висновків інших авторів

№ п/п	ТЕСТИ	О.С.Куц [9]				А.С.Єременко[7]
		Дівчатка		Хлопчики		Дівчатка	Хлопчики
		Місто	Село	Місто	Село
1.	Динамометрія	21,0	22,5	21,9	24,8	24,0	20,0
2.	Біг 30 м	-6,5	-8,3	-3,4	-4,9	-1,3	-0,5
3.	Біг 300 м	-4,6	-4,6	-0,7	-5,7	-22,4	-2,78
4.	Біг 2х15 м	-3,1*	-4,2*	-3,2*	-2,1*	19,4	25,7
5.	Нахил вперед	35,6	29,4	14,6	19,7	70,0	10,4
6.	Стрибок у довжину з місця	9,02	3,7	6,2	3,5	18,0	11,3
7.	Вистрибування вгору	-	-	-	-	1,6	-6,7
	ΣX	8,6	6,4	5,9	5,8	15,6	21,3

• виміри проводилися за допомогою тесту “біг 10 х 3 м”

Таким чином, програма педагогічних дій, спрямованих на підвищення рівня фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку засновані на закономірностях вікового розвитку фізичних здібностей, що враховують сенситивні періоди у віковому діапазоні 6, 7, 8 і 9 років.

Співвідношення засобів в кожному віці змінюється, що зумовило зміни взаємозв’язків систем зростаючого організму, які були вивчені при дослідженні формування структури фізичної підготовки дівчаток і хлопчиків молодшого шкільного віку.

Порівняння результатів досліджень, одержаних у центральній частині України О.С.Куцом і Київській області А.С.Єременко є результатами одержаними нами виявлено, що вони у значній мірі збігається стосовно абсолютних показників і темпів розвитку фізичних здібностей. Проте в наших дослідженнях не спостерігалися значні відмінності абсолютних показників фізичної підготовки в порівнянні з даними, одержаними за останні десять років у різних областях України (Київській, Вінницькій, Житомирській і Хмельницькій), що дозволяє рекомендувати для практики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, які проживають у центральній частині України розроблену нами стратегію планування.

Розділ 3 Реалізація педагогічних умов, спрямованих на вибіркове удосконалення фізичних здібностей

Фізична підготовка дітей молодшого шкільного віку вимагає, насамперед розробки педагогічних умов, які дозволяють ефективно виховувати фізичні якості в процесі навчальних занять.

Зміст цих умов складають три основні положення:

• при вихованні фізичних якостей слід, перш за все, забезпечити комплексність і відповідну послідовність виконання вправ вибіркового спрямування;

• фізичні вправи вибіркового спрямування повинні виконуватися за визначений час, із певною інтенсивністю;

• між виконанням фізичних вправ установлюються інтервали відпочинку, які сприяють відновленню організму після навантаження.

Комплексність виконання фізичних вправ забезпечує, перш за все, належний рівень всебічної фізичної підготовки, сприяє підвищенню позитивних емоцій.

Такий підхід передбачає проведення уроків з використанням програмового матеріалу в процесі навчання бігу, стрибкам, метанням і т.д..

Аналіз й узагальнення педагогічної практики фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку дозволило в процесі проведення педагогічного експерименту забезпечити таку послідовність виконання вправ, спрямованого впливу на виховання фізичних якостей: гнучкість, спритність, швидкість, які розвивається в підготовчій частині уроку, та швидкісно-силові можливості, сила і витривалість, на які впливають в основній частині уроку.

Таким чином, урок фізичної культури в експериментальних класах будувався на основі загальноприйнятих вимог і передбачав виконання вправ комплексного характеру і в певній послідовності.

Час виконання вправ вибіркового спрямування визначався, перш за все, тим, які фізичні здібності необхідно розвивати у відповідності до навчальної програми і завдань уроку.

Так, при розвитку швидкості вправи виконувалися з максимальною інтенсивністю протягом 6 – 8 сек. Дані здібності в дітей молодшого шкільного віку ефективно можуть виховуватися тільки при виконанні короткочасних навантажень з максимальною інтенсивністю.

Силові здібності вимагають дещо іншого часу при їх вихованні. Вправи виконувались у швидкому або середньому темпі з малими та середніми навантаженнями, які становлять 20 – 40 % від максимальних зусиль, тобто 1,2 % відповідної ваги.

При вдосконаленні спритності або навчанні техніки рухів вправи виконувалися, як правило, першими в два етапи: перший етап характеризувався просторовою точністю і координацією рухів, коли швидкість виконання вправ не мала значення; другий – відрізнявся просторовою точністю та координацією рухів, які виконувалися з максимальною точністю за найкоротший час.

При вихованні витривалості використовувалися ігрові вправи, які виконувалися човниковим способом з короткими інтервалами відпочинку. Крім цього, використовувалися вправи у вигляді бігу від 200 до 500 метрів із середньою інтенсивністю.

При вихованні рухливості в суглобах – тривалість виконання вправ залежала від того, на які суглоби було спрямовано педагогічну дію. У процесі виконання ігрових вправ фізичні навантаження диференціювалися таким чином: плечові суглоби – 20 – 30 разів, кульшовий суглоб – 15 – 25 разів, пеперековий – 20 – 30 разів.

Швидкісно-силові можливості удосконалювались проявом максимальної сили в короткий проміжок часу, що вимагало виконання вправ (стрибків і метань) протягом 1 – 2 сек.

Розроблені методичні положення дозволяли нормувати фізичне навантаження у відповідності до особливостей вікового розвитку молодших школярів.

Інтервали відпочинку і їх характер після виконання фізичних вправ, які вимагали проявів різних фізичних здібностей, визначався функціональними можливостями організму, що росте.

Враховуючи, що дане питання висвітлено в науковій і методичній літературі недостатньо, нами були проведені додаткові експериментальні дослідження з вивчення реакції організму дітей 6 – 9 років на фізичне навантаження і відновлення після цього навантаження. Експеримент здійснювався з використанням Гарвардського степ-тесту (Табл.4).

Таблиця 4