- •Розділ 1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Тема 1. Бжд - як категорія.
- •Тема 2. Небезпека. Ризик - як оцінка небезпеки.
- •Тема 3. Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою «здоров'я людини, як медико-біологічна та соціальна категорія.
- •Тема 4. Психологічні особливості людини
- •Тема 5. Раціональні умови життєдіяльності людини.
- •Тема 6. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •Тема 7 Природні небезпеки
- •Тема 8 Дія шуму і вібрації на організм людини
- •Тема9 Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека
- •Тема 10 Небезпека електричного струму
- •Тема 11 Небезпека хімічних речовин
- •Клас нхр за принципом вибіркової токсичності
- •Тема 12 Соціальні та політичні небезпеки
- •Тема 13 Комбіновані небезпеки
- •Тема 14 Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків.
- •Тема 15 Надання першої долі карської допомоги потерпілому.
- •Переохолодження
- •Тема 16. Управління та нагляд за системою безпеки життєдіяльності.
- •Кабінет Міністрів України
- •Кабінет міністрів україни
Тема 8 Дія шуму і вібрації на організм людини
Шум - це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).
Джерела шуму:
усі види транспорту
промислові об'єкти
будівельні машини
музичні інструменти
групи людей і окремі люди.
Розрізняють такі види шуму:
ударний (штампування, кування)
механічний (тертя, биття)
аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).
Вібрація - це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.
Вібрація впливає на:
центральну нервову систему
шлунково-кишковий тракт
вестибулярний аппарат
викликає запаморочення, оніміння кінцівок
захворювання суглобів.
Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання - вібраційну хворобу.
Зниження впливу шуму і вібрації на організм людини досягається такими методами:
зменшення шуму і вібрації у джерелах їх утворення
ізоляцією джерел шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції, звуко- і вібропоглинання
архітектурно-планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів
акустичним опрацюванням помешкань, застосуванням засобів індивідуального захисту.
Тема9 Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека
Поняття "іонізуюче випромінювання" об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінюванням. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об`єкти.
Іонізуюче випромінювання - це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.
Корпускулярне - потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це протони, нейтрони та ін.
Фотонне - потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це рентгенівське випромінювання.
Особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:
органи чуття не реагують на випромінювання
малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект)
випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект)
різні органи організму мають різну чутливість до випромінювання.
Іонізуючі випромінювання характеризуються:
Іонізуючою спроможністю;
Проникаючою спроможністю.
Міра дії іонізуючого випромінювання визначається дозами опромінення:
Експозиційна доза;
Поглинута доза;
Еквівалентна доза.
Закритими називають будь-які джерела іонізуючого випромінювання, устрій яких викликає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу.
Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки:
зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів
скорочення часу роботи з джерелом
збільшення відстані від джерел до людей
екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання.
Відкритими називають такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Основні принципи захисту:
використання принципів захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді
герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище
заходи планувального характеру
застосування санітарно-технічних засобів і устаткування, використання спеціальних захисних матеріалів
використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу
дотримання правил особистої гігієни
очищення радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту
використання радіопротекторів (біологічний захист).
ЕМП, як засіб зв`язку у біосфері порівняно з світловою, звуковою чи хімічною інформацією мають такі переваги:
поширюються у будь-якому середовищі життя
мають максимальну швидкість поширення
можуть поширюватись на будь-яку відстань
на них реагують усі біосистеми
ЕМП впливають на біологічні об'єкти, зокрема на людину, під час усього часу його існування.
ЕМП мають певну потужність, енергію і поширюються у вигляді електромагнітних хвиль.
За частотою антропогенні ЕМП класифікують:
низькочастотні
радіохвилі високого діапазону (ВЧ)
радіохвилі ультра високого діапазону (УВЧ)
надвисокочастотні (НВЧ)
Ступінь впливу ЕМП на організм людини залежить від:
діапазону частот
інтенсивності впливу відповідних чинників
довго тривалості опромінення
характеру випромінювання
режиму опромінення
розмірів поверхні тіла, яке опромінюється
індивідуальних особливостей організму.
Засоби і заходи захисту ЕМП:
часом
відстанню
екранізацією джерел випромінювання
зменшення випромінювання безпосередньо в самому джерелі випромінювання
засоби індивідуального захисту
виділення зон випромінювання.
Інфрачервоне (ІЧ) випромінювання - частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 700 нм - 1000 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект.
Природне джерело – Сонце
Штучні джерела – предмати з високою температурою поверхні.
Ультрафіолетове (УФ) випромінювання - спектр електромагнітних коливань з довжиною хвиль 200 - 400 нм.
Штучні джерела УФ випромінювання:
електрозварка
електротравлення сталі
апаратура електрозв'язку
станції радіомовлення.