Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
60-е укр.муз..doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
82.43 Кб
Скачать

2. Пісенна творчість 60-90-х рр.

Розвиток пісенного жанру 60-90-х рр. пов’язаний з інтенсивним музичним життям в Україні: активізація діяльності концертних установ, спеціальні радіо- і телепередачі, масові тиражі авторських і тематичних пісенних збірок, організація фестивалів, оглядів, конкурсів, розширення міжнародних зв’язків.

Традиції ліричної пісні П. Майбороди, Г. Жуковського, І. Шамо відбилися на інших жанрово-тематичних пісенних різновидах (марш, гімн, драматичний монолог). Поширилося використання хорових вокалізів, відбулося творче переосмислення цього прийому на самобутньому національному ґрунті.

Стилістичне збагачення пісенного жанру відбулося через появу великої кількості творів жартівливого, гумористичного характеру. Їх відмінні риси – сюжетність, дотепність змісту, опора на побутові народні жанри (польку, частівку, коломийку): “Допарубкувався” (вірші Т. Коломієць) і “Треба йти до осені” (вірші С. Пушика) О. Білаша, “Ой не моргайте, дівчата” Є. Козака (вірші О. Новицького), “Кучері замучили” О. Сандлера (вірші М. Сома) та ін.

На жанрі пісні відбилася і загальна для сучасної радянської музики тенденція до використання фольклорного матеріалу. Композитори прагнули відтворювати не певні ознаки народної пісенності, а глибину суть її образної природи, структури, мови. Автори шукають нових виражальних засобів для втілення особливостей музично-фольклорного мислення.

  • Оновлення масової пісні: посилення ліричного струменя, розширення тематики, збагачення стилістики.

Оновлення масової пісні пов’язане насамперед із змінами у сферах її побутування. З одного боку більш широке включення масових музичних жанрів у ситуації повсякденного життя призводить до посилення різноманітних духовно-практичних і прикладних функцій пісні (розважальної, обрядової, декоративної). З другого – поглиблення в мистецтві уваги до особистого, індивідуального, нові форми громадського спілкування висувають на перший план концертну пісню у виконанні професіональних співаків, але призначену для масового слухача.

Такі соціальні тенденції зумовили інтенсивний процес подальших пошуків, поставили на новий рівень проблеми професіоналізму, композиторської майстерності, зростання виконавської культури, взаємодії з іншими музичними жанрами тощо.

Генеральна тенденція – посилення ліричного струменя – сприяло стилістичному оновленню масової пісні, індивідуалізації прийомів мовної лексики, що виявилося у більшій гнучкості мелодико-інтонаційної структури, вільному розгортанні музичної фрази, розширенні виражальних можливостей ладогармонічних засобів.

Ліризація масової пісні громадянського спрямування виразно позначилась на численних піснях, в яких патріотична ідея узагальнюються через розкриття любові до рідного міста (краю). В них помітного значення набувають пейзажні мотиви (оспівування неосяжних ланів, річок, гірських круч, чарівних краєвидів). Самостійне тематичне відгалуження цього пісенного напряму намітилось в циклі пісень про міста республіки. Кращі з них стали своєрідними пісенними емблемами (“Києве мій” І. Шамо).

Одна з провідних тенденцій – збагачення масової ліричної пісні образно-мовною стилістикою класичного російського й українського фольклорно-побутового романсу.

Важлива риса образно-інтонаційної драматургії масової ліричної пісні, що йде з глибини фольклорної традиції, – психологічний зв’язок між емоційним життям людини і природою, передача почуттів людини в поетичній паралелі з її образами. Найчастіше композитори звертаються до жанру веснянок (втілення народного уявлення про одвічну красу природи, молодості, кохання) – “Понеси мене, весно” Б. Буєвського (вірші В. Бровченка), “Веснянка” О. Білаша (вірші Д. Павличка), “Веснянка” Є. Козака (вірші Р. Братуня), “Веснянка” Є. Зубцова (вірші В. Сосюри) та ін.

  • Творчість І. Шамо, О. Білаша.

І. Шамо. Пісенна індивідуальність І. Шамо остаточно сформувалась в кінці 50-х – на початку 60-х рр. лірико-романтичний струмінь творчої палітри композитора виявився в піснях “Ті гори, моя зоре” (вірші В. Карпенко), “Ой вербиченько” (вірші Л. Забашти), «Зорі ясні над Дніпром» (вірші Л. Смирнова), в численних піснях на вірші Д. Луценка – “Зачарована Десна”, “Наддніпрянські вечори”, “Пісня про щастя”, “Не шуми калинонько” та ін.

В комплексі народно-побутових елементів, що визначають стильові засади цих творів, виразно розмежовуються жанрово-інтонаційні побудови романсового типу і риси безпосередньо фольклорного першоджерела.

О. Білаш. Одна з провідних тенденцій – збагачення масової ліричної пісні образно-мовною стилістикою класичного російського й українського фольклорно-побутового романсу – знайшли втілення у творчості О. Білаша, яка розгорнулася на початку 60-х рр.

Індивідуальність стильової інтонації композитора склалася на ґрунті народнопісенного мелосу, це проявляється в особливій відвертості, мелодичній щедрості, емоційній свободі вислову. Ці тенденції яскраво простежуються у ліричних творах “Цвітуть осінні тихі небеса” (вірші А. Малишка), “Впали роси на покоси” і “Лелеченьки” (вірші Д. Павличка), “Ясени” (вірші М. Ткача) та ін.

Пісня “Два кольори” (вірші Д. Павличка) за жанровим різновидом – філософський романс-роздум.

  • Становлення української естрадної пісні.

60-ті рр. – період становлення української естрадної пісні. Розквіт цього пісенного напряму пов’язаний з виникненням чисельних професійних та самодіяльних вокально-інструментальних ансамблів, які стали активними виконавцями і пропагандистами не лише естрадно-ліричної, а й комсомольсько-молодіжної пісні. Широку популярність набули пісні самодіяльних авторів – В. Івасюка, С. Сабадаша, А. Пашкевича, В. Дутковського.

Митці різних національних республік спрямовують свої творчі пошуки на синтез народнопісенного матеріалу з принципами сучасного формотворення і джазової імпровізації. Вияв експресії й оптимістичного запалу, жвавість і колористичність естрадного виконавства нерідко відбиваються в структурно-ритмічних і тембрових особливостях молодіжного стилю біг-біт.

В такому інтонаційному ключі написані твори “Зелений клен”, “Тиха вода”, “Дикі гуси” І Поклада (вірші Ю. Рибчинського), “Карпати” М. Скорика (вірші М. Петренка), “Веснянка” і “Сонце в долонях” В. Філіпенка (вірші М. Сингаївського), створені в другій половині 60-х рр.

В естрадному плані втілено західноукраїнські пісенно-танцювальні інтонації в творах В. Івасюка (на власні вірші) “Червона рута” і “Водограй”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]