Допустимий сумарний час дії локальної вібрації н залежності від перевищення її гранично допустимого рівня
Перевищення гранично допустимого рівня вібрації, дБ |
Допустимий сумарний час дії вібрації за змиту, хв. |
Перевищення гранично дуігустішого рівня вібрації, дї» |
Допустимий сумарний час дії вібрапії за зміну, хв. |
1 |
384 |
7 |
95 |
2 |
302 |
8 |
76 |
3 |
240 |
9 |
60 |
4 |
191 |
10 |
48 |
5 |
151 |
11 |
38 |
6 |
120 |
12 |
30 |
5. Контроль і захист від вібрацій
Методи контролю параметрів вібрацій. Для орієнтовної оцінки постійної вібрації на робочому місці приймається рівень віброшвидкості в дБА, що вимірюється по шкалі вимірювача вібрації.
У виробничих умовах часто вібрація має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які звуться еквівалентним (по енергії) рівнем віброшвидкості, що характеризує середнє значення енергії вібраційних хвиль в дБА. Цей рівень вимірюється спеціальним інтегруючим вимірювачем вібрації або розраховується.
Для вимірювання рівнів вібраційного тиску використовують вимірювач шуму та вібрації ВШВ-1. У вимірювачі вібрацій звукові хвилі, які сприймаються мікрофоном, перетворюються на електричні коливання, які посилюються, проходячи крізь коригуючі фільтри і випрямник, а потім реєструються цифровим, стрілковим або самописним приладом.
Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій. Профілактика виливу вібрацій на організм людини включає ряд заходів технічного, організаційного та лікувального характеру. Найкращим захистом є дотримання нормативних параметрів інтенсивності вібрації.
Технічні заходи :
зниження вібрації в джерелі її виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних і технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні);
зниження діючої вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція) ;
зменшення шкідливої дії вібрації застосуванням індивідуальних засобів захисту (віброізолюючі рукавиці, взуття з пружними віброзахистними прокладками) та запровадженням раціональних режимів праці і відпочинку.
До організаційних заходів відносять:
організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування обладнання за технологічним регламентом, контроль вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням);
організаційно-режимні (режим праці та відпочинку, заборону залучення до вібраційних робіт осіб молодших 18 років, тощо);
До лікувально-профілактичних заходів відносяться:
- медичний огляд;
- лікувальні процедури (фізіологічні процедури, вітаміно- та фітотерапія).
6. Шум
Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість. Шум – це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров'ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки зору – це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.
Сприймання
людиною звуку залежить від звукового
тиску,
який визначає поріг чутності сприйняття
звуку вухом людини (
=2
)
та викликає больові відчуття в слухових
органах при
=2
За частотою звукові коливання, які ми чуємо лежать в діапазоні від 20 до 20000 Гц. Найбільша чутність звуку людиною відбувається в діапазоні від 800 до 4000Гц. Найменша – в діапазоні 20–100Гц. Реакція на сприйняття шуму людиною залежить також від тривалості дії звукових хвиль.
тієї ж інтенсивності. Найнесприятливішими для органів слуху є високочастотні шуми від 1000 до 10000 Гц. На рисунку 3 наведені криві рівнів гучності різних за частотою звуків.
Коливальна швидкість звукового поля визначає швидкість поширення звукової хвилі, яка залежить від густини середовища. У повітрі звукова хвиля розповсюджуєься зі швидкістю 344м/с, у воді – 1500 м/с, у металах 3000–6000 м/с.
Звукова потужність джерела звуку. Джерелами звукових хвиль можуть бути коливання конструкцій або їх частин, явища в газоподібних і рідких середовищах Джерело шуму характеризується звуковою потужністю, яка вимірюється у Ваттах (Вт). Рівень інтенсивності шуму (звукового тиску) визначають за звуковим тиском у відносних одиницях – децибелах (дБ) від 0 до 140 Дб. Нуль децібел відповідає нижньому порогу чутливості, поріг больових відчуттів – 140 дБ. При більш потужному звуку руйнується слуховий аналізатор.У таблиці 5 наведено рівні інтенсивності звуку різних джерел шуму.
Таблиця 5
Рівень звукового тиску різних джерел шуму
Джерело шуму |
Інтенсивність звуку, дБ |
Шум зимового лісу в тиху погоду |
2-4 |
Шепіт на відстані 1 м |
40 |
Розмова середньої гучності на відстані 1 м |
60-74 |
Робота верстатів, що створюють значний |
80-100 |
шум (робоче місце біля верстата) |
|
Робота пневмокомпресора, штампувального |
120 |
преса на відстані 1 м |
|
Шум реактивного двигуна літака |
130-140 |
на відстані 2-3 м |
|
Дія шуму на людину:
- біля 20 дБ – комфортний рівень;
- 30 – 70 дБ – вплив на нервову систему;
- більше 85 до 120 дБ – погіршення слуху;
- 120 дБ та вище – больовий поріг, тимчасова або постійна втрати слуху.
Негативний вплив шуму на організм людини характеризується підвищенням втомлюваності, загальною слабкістю, роздратуванням, апатією, послабленням пам’яті та ін. Високий рівень шуму обумовлює зниження продуктивності праці, сприяє виникненню нещасних випадків та аварій.
Класифікація шумів за походженням, за характером, спектром та часовими характеристиками. За походженням шуми бувають природні, техногенні, біологічні і соціальні. Характер шуму визначається звуковим тиском, частотою, тривалістю його дії. Спектр шуму визначається залежністю рівня інтенсивності від частоти звукових хвиль За часовими характеристиками шуми поділяються на такі класи:
- постійні шуми, рівень звуку яких за восьмигодинний робочий день змінюється в часі не більш ніж на 5 дБА;
- непостійні шуми характеризуються зміною рівня звуку упродовж робочого дня більш ніж на 5 дБА;
- імпульсні шуми проявляються у вигляді окремих звукових сигналів тривалістю менше 1 с кожний, що сприймається людським вухом як окремі удари.